Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №535/535/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/535/26

Провадження № 3/535/199/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Суддя Котелевського районного суд Полтавської області Гуляєва Г.М. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника Брус С.М., розглянувши матеріал адміністративної справи, який надійшов від ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Рубаний Міст Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , головного сержанта- командира відділення електронних комунікацій взводу зв`язку роти зв`язку, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , який раніше протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності РНОКПП: НОМЕР_2

у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП, -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії КИЧК №441 від 04.05.2025, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення при наступних обставинах.

17.04.2026 старший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , займаючи посаду головного сержанта - командира відділення електронних комунікацій взводу зв?язку роти зв?язку військової частини НОМЕР_3 , наділений організаційно-розпорядчими функціями та будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення до військової служби, в умовах особливого періоду, що виразилось у неналежному контролі за підлеглим особовим складом.

Так, 17.04.2026 близько 15.55 на автомобільній дорозі Котельва -Миколаївка поблизу н.п Котельва, Полтавського р-ну., Полтавської обл., водій військового автомобіля GRENT WALL в/н НОМЕР_4 військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 солдат ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння не врахував дорожню обстановку, перевищив безпечну швидкість руху не впорався з керуванням, допустив виїзд на узбіччя по ходу руху справа, скоїв перекидання автомобіля.

Внаслідок ДТП травмованих осіб немає. Транспортний засіб GRENT WALL в/н НОМЕР_5 зазнав механічних пошкоджень- деформація кузова автомобіля.

Солдат ОСОБА_3 добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння, за результатами якого було встановлено, що солдат ОСОБА_3 перебуває в стані алкогольного сп?яніння (1,05 проміле).

На солдата ОСОБА_3 було складено протокол від 17.04.2026 серії ЕПР1 N?643447 про вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не зважаючи на вищевикладене, старший сержант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, а саме перебуваючи на посаді головного сержанта - командира відділення електронних комунікацій взводу зв?язку роти зв?язку військової частини НОМЕР_1 у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 58, 59, 123, 124, 129 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України N? 548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого законом України N? 551-XV від 24.03.1999, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків в місці тимчасового розташування мобільної вогневої групи, де він був визначений старшим, всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного Статут ЗСУ та покладених на нього обов?язків, не здійснив належний контроль в частині попередження вживання підлеглим військовослужбовцем спиртних напоїв, не вжив заходів щодо відсторонення солдата ОСОБА_3 , який знаходився в стані алкогольного сп?яніння, від службових обов?язків, не забезпечив неухильного дотримання військової дисципліни, статутів Збройних сил України, не вжив необхідних заходів реагування та контролю, що створило умови для вчинення подальших протиправних дій, що призвело до того, що 17.04.2026 близько 15.55 солдат ОСОБА_3 , знаходячись в стані алкогольного сп?яніння, не врахував дорожню обстановку, перевищив безпечну швидкість руху не впорався з керуванням, допустив виїзд на узбіччя по ходу руху справа, скоїв перекидання автомобіля.

Таким чином, за вищевказаних обставин старший сержант ОСОБА_1 вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні старший сержант ОСОБА_1 з протоколом не погоджується, вину не визнав. При цьому пояснив, що згідно своєї посади він не наділений організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими обов?язками. Має у своєму підпорядкуванні 3 осіб, серед яких відсутній солдат ОСОБА_3 , який17.04.2026 близько 15.55 на автомобільній дорозі Котельва -Миколаївка поблизу н.п Котельва, Полтавського р-ну., Полтавської обл., як водій військового автомобіля GRENT WALL в/н НОМЕР_4 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння не врахував дорожню обстановку, перевищив безпечну швидкість руху не впорався з керуванням, допустив виїзд на узбіччя по ходу руху справа, скоїв перекидання автомобіля. Крім того, будь-яких пояснень з приводу даної обставини, від нього не відбиралось, посадові обов`язки у військовій частині йому, для надання до суду, не надали.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Частина друга статті 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що , при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Факт порушення військової дисципліни підлеглим персоналом сам по собі не є доказом недбалого ставлення командира відділення до військової служби та не може автоматично покладатися на нього як підстава адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність має персональний характер, а не колективний.

ОСОБА_1 знаходився в місці тимчасового розташування мобільної вогневої групи, а подія сталась на автомобільній дорозі Котельва – Миколаївка поблизу н.п. Котельва, Полтавського району Полтавської області.

В протоколі про адміністративне правопорушення не доведено конкретних службових обов`язків, які командир відділення не виконав або виконав неналежно. У протоколі відсутні посилання на норми статутів чи наказів, які були порушені саме командиром, а формулювання зводиться до оціночних тверджень на кшталт «не забезпечив військову дисципліну», що не відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не розкриває об`єктивну сторону правопорушення. Крім того відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями (чи бездіяльністю) командира та протиправною поведінкою солдата. Порушення дисципліни є самостійним вольовим рішенням підлеглого, вчиненим усупереч вимогам статутів і наказам, за яке він несе особисту відповідальність. Матеріали справи не містять доказів того, що командир мав реальну можливість запобігти цьому порушенню та не вжив необхідних заходів, а також, що солдат ОСОБА_3 перебував саме у відділенні ОСОБА_1 .

За таких обставин дії командира відділення, навіть за наявності підстав для внутрішньої оцінки службової діяльності, можуть утворювати виключно дисциплінарну, але не адміністративну відповідальність.

У той же час, з протоколу вбачається, що на солдата ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, даних про притягнення останнього до адміністративної відповідальності суду не надано.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним. Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Диспозиція ст.172-15 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, невиконання яких вважається недбалістю.

Відтак, диспозиція ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, є бланкетною як різновид відсильної диспозиції, яка для розкриття змісту її відсилає до інструкцій, правил і технічних норм.

В той же час, у протоколі не зазначено, які саме дії ОСОБА_1 можуть свідчити про недбале ставлення до військової служби. У зв`язку із чим твердження в протоколі про адміністративне правопорушення про вчинення ним недбалого ставлення до військової служби є не обґрунтованим.

Частина 2 статті 172-15 КУпАП передбачає відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП може бути лише військова службова особа.

Згідно з приміткою до ст.172-13 КУпАП під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Адміністративно-господарські функції (обов`язки) це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо.

Організаційно-розпорядчі функції (обов`язки) це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.

Таким чином, суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-15 КУпАП, є не будь-який військовослужбовець, а виключно військова службова особа, тобто вказані поняття не є тотожними.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 є військовою службовою особою, тобто військовим начальником, чи таким, що обіймає постійно чи тимчасово посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, тобто з управлінням або розпорядженням державним майном, керівництвом підрозділом, ділянкою роботи.

Таким чином, ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 252 КУпАП, визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши докази, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, суд не може визнати їх такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172- 15 КУпАП.

Винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення може бути встановлена виключно на підставі доказів.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення. Саме цей документ встановлює в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний винести постанову, має лише обмежені повноваження щодо встановлення наявності / відсутності вини особи у скоєному.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва протиРосії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін протиРосії» («Karelinу.Russia») заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі на шкоду особі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.9, ч.2 ст.172-15, ст.ст. 23, 33, 245, 247 252, 280, 283-284, 288-289 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - закрити, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду потягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя : Г.М. Гуляєва