Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №376/946/26 — Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/946/26

Провадження № 2/376/1284/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Сквира

Сквирський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Ловінської С.С.,

за участю секретаря судового засідання Кропивлянської С.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встaновлення фaкту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , третя особа : Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встaновлення фaкту, що має юридичне значення.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього та відповідачки народилася дочка – ОСОБА_3 . У шлюбі з відповідачкою не перебували. Дочка проживає з ним, відповідачка участі у вихованні та утриманні доньки не бере. Вона давно зібрала речі та покинула їх, проживає за іншою адресою. 26.03.2026 він звернувся до суду з приводу стягнення аліментів на дитину. З того часу як вони з відповідачкою припинили сімейні відносини, їхня дочка ОСОБА_4 проживає з ним разом за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що ним створені умови для проживання та розвитку дитини, донечка має все необхідне для її розвитку та відпочинку. Всі питання щодо медичного обслуговування та в разі необхідності лікування їхньої дитини, завжди вирішує він та відвідує сімейного лікаря з дочкою за необхідності. Вказує, що з його боку відсутні виключні обставини, які б негативно впливали на виховання та розвиток його дитини. З таких обставин, існує необхідність у визначенні місця проживання дитини, юридичного факту самостійного утримання дитини та виховання для реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатися до матері для отримання її згоди, в тому числі щодо переміщення, на здійснення медичних втручань, за потреби, у закладах освіти та ін. В порядку врегулювання питання участі у вихованні спільної дитини, між ним та відповідачкою було досягнуто згоди стосовно здійснення батьківських прав, участі у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини від 17.03.2026. Вказує, що має самостійний дохід, який дозволяє йому забезпечувати матеріальні потреби його та дочки в повному обсязі, а тому необхідна юридична фіксація факту знаходження дитини на одноособовому утриманні з метою оформлення документів для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується лише одним з батьків, а також для захисту прав та інтересів дитини. Зазначає, що він як батько, турбується про дочку, забезпечує матеріально, займається її вихованням, розвитком та здоров`ям. В даній заяві просить встановити факт самостійного утримання дитини. Відповідачка самоусунулася від виховання своєї дочки, відмовилася від своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичне та моральне здоров`я дитини, не цікавиться нею, не дбає про її матеріальний достаток.

Ухвалою судді від 31.03.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачам встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Сквирської міської ради.

Ухвалою суду від 11.05.2026 закрито підготовче провадження в зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судовому засіданні підтримав викладане у позовній заяві. Також вказав, що не проживає з відповідачкою більше року. Після виповнення дитині одного року відносини з відповідачкою змінилися в гіршу сторону. Відповідачка стала залишати дитину, почала гуляти. По два дні підряд не ночувала вдома, (говорила, що в куми). Через ще пів року, коли дитині виповнилося 1,5 року, поїхала за кордон, сказала, що на роботу. Однак на утримання дитини кошти не надавала і не дає. 17.03.2026, коли приїхала з-за кордону, спитала, що там з дитиною, чи все нормально. Однак з дитиною не спілкувалася. Цього ж дня з відповідачкою уклали договір щодо визначення місця проживання та виховання дитини, однак так і ні разу до дитини не приходила, договір не виконує. Дитина ставиться до позивача добре, а він до дитини. Він повністю самостійно виховує і утримує дитину. Просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просила провидити розгляд справи без її участі. Вказала, що життя з позивачем у них не склалося через протилежні погляди на життя, разом не проживають вже більше одного року. Зазначила, що оскільки виникло питання як бути з дочкою, з ким вона залишиться проживати, враховуючи прихильність дитини до батька, вони з позивачем уклали договір про проживання дитини та про участь у її вихованні. Однак, в силу того, що вона більше часу проживає за кордоном і можливості у неї доглядати і виховувати дитину немає, вона не може в повній мірі виконувати умови укладеного договору. Вважає, що у батьків рівні права щодо виховання та утримання спільної дитини, а тому не заперечує, щоб їхню доньку виховував позивач. Щодо її утримання повідомила, що на даний час не працює та знаходиться на утриманні іншого чоловіка, з яким проживає.

Представник третьої особи, Органу опіки та піклування Сквирської міської ради, сповіщений про час та дату розгляду справи, до суду не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 03.06.2023 Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьки дитини: батько – ОСОБА_1 , мати – ОСОБА_2 (а.с.11).

Відповідно до довідки № 17 від 17.03.2026 ФОП ОСОБА_5 «Супер Лікар» ОСОБА_1 дійсно регулярно відвідує сімейного лікаря зі своєю дитиною, ОСОБА_3 , 2023 року народження, з профілактичною метою та у разі захворювання дитини (а.с.12).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства від 17.03.2026 проведено обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1 . Умови проживання: стан житлового приміщення задовільний. В будинку є всі необхідні меблі та речі для проживання. Продуктами забезпечені. За цією адресою проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – заявник; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – донька заявника; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – мати заявника; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – брат заявника (а.с.13).

Згідно договору між батьками щодо визначення місця проживання та виховання дитини, укладеного 17.03.2026, посвідченого державним нотаріусом Сквирської державної нотаріальної контори, батьки встановили, що місцем проживання малолітньої дочки, ОСОБА_3 , буде житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (місце постійного проживання батька) (а.с.16).

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_7 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_1 , дійсно, проживає з донькою ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 . Він сам її виховує та утримує, дитина усім забезпечена. Мати до дитини не навідується (а.с.15).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що знає позивача з дитинства, товаришував з його батьком. ОСОБА_9 сам виховує свою дитину. Відповідачку не бачив більше року. Бував у них дома, умови проживання задовільні, у дитини є все необхідне. Дитиною займається ОСОБА_9 , йому допомагає мама. Він як батько спокійний, дитина любить батька.

Допитана у якості свідка ОСОБА_1 у судовому засіданні показала, що є мамою позивача. Внучка і ОСОБА_9 проживають на даний час разом з нею. З відповідачкою не спілкуються понад один рік, вона про дитину і не згадує. Коли ОСОБА_9 на роботі, внучка з нею. До народження дитини відносини у сина та ОСОБА_10 були хороші, вони проживали разом у ОСОБА_10 . З квітня 2025 року ОСОБА_9 з донькою проживають з нею в будинку. З того часу, як син переїхав, відповідачка не займається вихованням дитини, вона була за кодоном. Зі слів сина знайшла іншого чоловіка. Батьківських обов`язків вона не виконує.

За приписами ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Положеннями частин 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).

Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відтак, при вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з батьком, добросовісне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання дитини з батьком.

При цьому суд вказує на те, що визначення місця проживання дитини разом із батьком - не позбавляє права відповідачки у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання останньої з батьком - не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

Судом встановлено, що відповідачка протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов`язки по відношенню до дочки, не цікавиться її долею протягом тривалого періоду часу, участі у вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, встановленими у судовому засіданні та долученими до матеріалів справи.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та те, що встановлення факту проживання малолітньої дочки разом з батьком необхідно позивачу для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу батька, який самостійно утримує дитину, вважає, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : Орган опіки та піклування Сквирської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встaновлення фaкту, що має юридичне значення - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Встaновити фaкт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєї малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1996,80 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення виготовлено 01.06.2026.

Суддя С.С.Ловінська