Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №366/1239/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1239/26

Провадження № 1-кп/366/213/26

В И Р О К

Іменем України

01 червня 2026 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Іванків кримінальне провадження № 12026111190000021 від 09.05.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не інвалід, перебуває в цивільному шлюбі, від першого шлюбу має неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець – командир відділення протидії технічним засобам розвідки ВЧ НОМЕР_1 , учасник бойових дій, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267 -1 КК України

ВСТАНОВИВ:

Так, у період часу з 01.05 по 02.05.2026 року ОСОБА_4 під час несення служби на території відселеного села Теремці зони відчуження, знайшов 2 (два) роги дикої тварини, після чого у нього виник умисел на вивезення їх за межі зони відчуження, для використання в особистих цілях за місцем проживання.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на незаконне переміщення ріг дикої тварини за межі зони відчуження, ОСОБА_5 , 08.05.2026 року, приблизно о 15 годині поклав їх до кузова автомобіля марки Форд моделі РЕЙНДЖЕР, д. н. з. НОМЕР_2 , який належить вч НОМЕР_1 , та не повідомляючи водія та пасажира, рушили в бік КПП «Дитятки».

Того ж дня, приблизно о 1 7 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», усвідомлюючи, що у нього відсутній передбачений законом дозвіл на переміщення ріг дикої тварини та їх дозиметричний контроль, прибув на КПП «Дитятки», та при проходженні дозиметричного контролю, роги тварини не пред`явив.

В подальшому, автомобіль марки Форд моделі РЕЙНДЖЕР, д. н. з. НОМЕР_2 , який належить вч НОМЕР_1 , під керуванням військовослужбовця ОСОБА_6 проїхав в напрямку СТОП-лінії, де зупинився перед КПП поліції, для перевірки. При огляді автомобіля, поліцейськими, у відповідності до ЗУ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року, у кузові автомобіля, під тентом, було виявлено два роги дикої тварини, які ОСОБА_4 мав намір перемістити за межі зони відчуження без передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю, для власних потреб.

Таким чином ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні закінченого замаху на переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів тваринного походження, оскільки він виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України.

У судовому засіданні, після виконання вимог ст. 348 КПК України, після роз`яснення суті пред`явленого обвинувачення обвинуваченому, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, запевнив, що у майбутньому більше такого не повториться.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі досудову доповідь; постанову про визнання речових доказів; протокол радіаційного вимірювання, квитанцію про отримання на зберігання речових доказів.

Інші докази, здобуті в ході досудового слідства не досліджувались в судовому засіданні, у зв`язку з визначенням порядку та об`єму дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КК України, оскільки покази ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та ніким не оспорюються.

Так, будучи допитаним як обвинуваченого, ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, та від себе додав, що перебував в зоні відчуження у територіальних межах відселеного с. Теремці, у місці тимчасової дислокації. 01.05.2026 року, після збиття ШАХЕДА, попрямував до місця його падіння, щоб подивитись на уламки, та по дорозі побачив роги дикої тварини, які вирішив взяти із собою, щоб потім привести додому та повісити на стіну. Після цього він переніс роги дикої тварини до місця свого тимчасового перебування де і зберігав. 08.05.2026 року відбулась ротація особового складу, і він разом з іншими планував їхати до м. Києва, а тому знайдені роги поклав до багажного відділення автомобіля, при цьому, а ні водія, а ні пасажира не попередив про свій вантаж. Прибувши на КПП «Дитятки», працівники поліції під час огляду автомобіля виявили та вилучили роги дикої тварини. Вже після цього, під час розмови з працівниками поліції, йому роз`яснили про заборону вивозити продукти рослинного та тваринного походження, без дозволу, за межі зони відчуження.

Так, згідно наданих характеристик за місцем несення служби обвинувачений ОСОБА_4 , характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину від першого шлюбу, зі слів є учасником бойових дій і має відповідне посвідчення, раніше не судимий.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена, а його умисні дії кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України, як вчинення з прямим умислом закінченого замаху на порушення вимог режиму радіаційної безпеки, тобто переміщення будь-яким способом без надання передбаченого законом дозволу та без проведення дозиметричного контролю продуктів тваринного походження.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, ОСОБА_4 суд визнає щире, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченого, ОСОБА_4 судом не встановлено.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 53 КК України - штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

За ч. 2 ст. 53 КК України - розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

При визначені виду і міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд бере до уваги ступінь і характер скоєного злочину, відомості про його особу, обставину, яка пом`якшує покарання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, вік, майновий та сімейний стан, а тому вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті у виді штрафу.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 267-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в перерахунку становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Запобіжний захід не обирався та підстави для його обрання відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази: роги дикої тварини - знищити.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Згідно ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_7