Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №357/3062/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3062/26

Провадження № 2/357/3985/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Сомок О. А. ,

при секретарі – Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, про що зроблено актовий запис №1068.

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом останніх років подружні стосунки між позивачем та відповідачем неухильно та невідворотно погіршувалися. Подружжя фактично припинило вести спільне сімейне життя, шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, а спільне проживання припинено з вересня 2022 року. Незважаючи на неодноразові спроби врегулювати конфлікти та налагодити взаєморозуміння, подальше співіснування в одному сімейному просторі стало неможливим.

Сторони мають глибоко протилежні життєві погляди, цінності та підходи щодо інституту сім`ї, її ролі та розвитку. Відповідач систематично нехтував основоположними сімейними обов`язками та моральними нормами, що створювало постійні напруження в сім`ї. Саме з ініціативи відповідача неодноразово виникали тривалі конфлікти, негативні емоційні ситуації та непорозуміння, що руйнували атмосферу довіри та взаємоповаги. Така поведінка відповідача призвела до повного розпаду подружніх стосунків та утрати емоційного зв`язку між сторонами.

Станом на сьогодні продовження шлюбу є не лише небажаним для позивача, а й фактично неможливим. Подальше підтримання сімейних відносин не відповідає інтересам позивача та суперечить її внутрішньому переконанню щодо гідних умов життя.

На даний момент ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено, та за глибоким переконанням позивача подальшого сенсу відновлювати сімейні відносини немає. Шлюб фактично припинив існування, подальше життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

09 березня 2026 року ухвалою судді було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

З урахуванням письмових заяв сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223, ч. 2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розглянув цивільну справу за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 08 вересня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис №1068, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 24 червня 2014 року, актовий запис №995.

З позовної заяви вбачається, що сторони не підтримують шлюбні стосунки, збереження сім`ї неможливе, такий шлюб суперечить інтересам позивача.

Згідно ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Норми частин 3 і 4 ст. 56 СК України передбачають, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З`ясувавши дійсні взаємини подружжя, причини подання позову про розірвання шлюбу, інші обставини життя подружжя, судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін і тому шлюб між сторонами має бути розірваний.

Згідно з ч.2ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Звертаючись до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу, позивач просила суд стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір в сумі 1 331 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору сплаченого позивачем під час подачі позову до суду.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи зміст наведених правових норм, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, тобто 665,60 грн. сплаченого при поданні позову у розмірі 1311,20 грн., а іншу частину судового збору в розмірі 665,60 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 24, 56, 110-113 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 206, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 08 вересня 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області (актовий запис № 1068) розірвати.

Повернути ОСОБА_1 із спеціального фонду Державного бюджету України 665,60 грн. сплаченого нею судового збору згідно платіжної інструкції №1.538528515.1 від 19 лютого 2026 року про сплату 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 01 червня 2026 року.

Суддя О. А. Сомок