Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №285/3007/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/3007/26

провадження № 3/0285/1242/26

29 травня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов

від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області

за ч.3 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянки України, уродженки м. Новоград-Волинський Житомирської області,

яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст.150 СКУ, щодо виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, 07.05.2026 близько 08:40 год неповнолітня ОСОБА_3 , перебуваючи в шкільному автобусі «Еталон», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Пилиповичі Звягельського району, спільно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , закинули жувальну гумку у волосся неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст.173 КУпАП, однак на момент вчинення не досягла шістнадцятирічного віку.

В судове засідання особа, відносно якої складено протокол, не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена в порядку, визначеному ст.277-2 КУпАП.

Будь-яких заперечень щодо складеного протоколу або заяв чи клопотань щодо розгляду справи, не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дітей закріплені в Конституції України, Сімейному кодексі України, Законах України «Про охорону дитинства», «Про освіту», відповідно до приписів яких батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, утримувати її до повноліття, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Під невиконанням обов`язків щодо виховання та навчання дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про них.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема:

даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №199023 від 13.05.2026;

даними протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 08.05.2026 від ОСОБА_7 (батька неповнолітньої ОСОБА_6 ) та його письмовими поясненнями, відповідно до яких у шкільному автобусі ОСОБА_8 та ОСОБА_3 наклеїли жуйку у волосся його доньки ОСОБА_9 , при цьому здійснювали відеозапис даної події на мобільний телефон;

поясненнями неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , а також працівників Пилиповецького ліцею ОСОБА_12 (заступник директора) та ОСОБА_13 (педагог-організатор), які підтвердили обставини, викладені в протоколі;

даними диску з відеозаписом події, яка мала місце 07.05.2026 в шкільному автобусі.

З оглянутого відеозапису з салону шкільного автобуса вбачається, що дії неповнолітніх були умисними, зухвалими та вчинялися демонстративно. Дівчата навмисно клеїли жувальну гумку у волосся потерпілої, при цьому сміялися, висловлювалися нецензурною лайкою та фіксували свої дії на мобільний телефон. Поведінка ОСОБА_14 свідчила про усвідомлення нею протиправного характеру своїх дій та бажання принизити потерпілу в присутності інших осіб.

Дрібне хуліганство за диспозицією ст.173 КУпАП трактується як: нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку, які складаються і розвиваються в громадських місцях під впливом правових та соціальних норм, спрямованих на забезпечення нормального функціонування установ, організацій, громадських об`єднань, праці й відпочинку громадян, повагу до їх честі, людської гідності та громадської моралі.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Відтак, в діях неповнолітньої ОСОБА_2 наявний склад адміністративно правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.184 КУпАП адміністративна відповідальність покладається на батьків або осіб, які їх замінюють, у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена КУпАП. Оскільки ОСОБА_14 на момент вчинення дій, що містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, не досягла шістнадцятирічного віку, адміністративній відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП підлягає її мати як особа, на яку законом покладено обов`язок щодо належного виховання, контролю за поведінкою дитини та формування у неї поваги до правил співжиття і поведінки в суспільстві.

Вчинене неповнолітньою ОСОБА_15 правопорушення не було випадковою необережною поведінкою чи дитячими пустощами, а мало характер свідомих принизливих дій щодо іншої дитини, вчинених у громадському місці, у присутності інших осіб та із фіксацією на телефон, що свідчить про неналежний рівень виховного впливу та контролю з боку матері.

Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинила діяння, що підпадають під ознаки невиконання батьками обов`язків щодо виховання дітей, та її дії вірно кваліфіковані за ч.3 ст.184 КУпАП. За таких обставин, її слід визнати винною у вчиненні вищезазначеного правопорушення. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, беру до уваги: характер вчиненого правопорушення; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 .

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, – а тому приходжу переконання, що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових правопорушень може бути досягнуто при призначенні покарання у вигляді штрафу. Саме таке покарання є необхідним і достатнім, сприятиме можливій зміні поведінки винної особи, формування в неї відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків.

Підстави для застосування іншого, більш м`якого або суворого стягнення, відсутні.

З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.

Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 184, 280, 283, 284 КУпАП, –

ПОСТАНОВИЛА:

Визнати ОСОБА_16 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,

та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя О. О. Літвин