Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №380/14341/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14341/25 пров. № А/857/4329/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Федика Сергія Євгеновича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, ухвалене суддею Кондратюком Ю.С. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/14341/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2025 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якому просив:

-визнати відмову від 12 червня 2025 року у проведенні розслідування нещасного випадку, що стався 26.07.2004 о 21 год. 40 хв. із позивачем, незаконною;

- зобов`язати провести повне, всебічне та об`єктивне розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався з позивачем 26 липня 2004 року о 21 год. 40 хв.;

- за результатами розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався з позивачем 26 липня 2004 року о 21 год. 40 хв., зобов`язати відповідача видати позивачеві акти встановленої форми.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що судом не встановлено обставин та подій, які відповідно до положень Порядку №1346 можуть слугувати підставою проведення розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 26.07.2004 о 21 год. 40 хв. Суд зауважив, що позовні вимоги обґрунтовані незгодою з актами форми Н-5* від 10.04.2024, №52 форми НТ* від 10.04.2024, проте такі ніким не оскаржувалися і не скасовувалися, на час розгляду справи є чинними.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач через свого представника оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин справи та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що підставою для відмови у проведенні повторного розслідування відповідачем вказано винесення актів форми Н-5* від 10.04.2024, №52 форми НТ* від 10.04.2024, якими встановлено непов`язаність нещасного випадку, що стався із позивачем 26.07.2004 о 21:40, з виконанням ним службових обов`язків. Наголошує, що в актах службового розслідування відсутні пояснення від осіб, яким в той період підпорядковувася позивач – на той час капітан поліції ОСОБА_1 , які б могли засвідчити чи спростувати пов`язаність нещасного випадку із виконанням службових обов`язків. Зважаючи на те, що проведене за фактом отримання травми ОСОБА_1 при затриманні ОСОБА_2 26.07.2004 є неповним, вважає наявними підстави для проведення повторного розслідування нещасного випадку.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_3 проходив службу у Головному управлінні внутрішніх справ у Львівській області.

27.02.2024 позивач звернувся із письмовою заявою до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, в котрій просив провести службове розслідування відповідно до вимог Наказу УМВС України від 27.12.2002 №1346 та видати Акт встановленої форми (а.с. 35).

Наказом ГУМВС України у Львівській області № 3435 від 06.03.2024 створено комісію із розслідування нещасного випадку (а.с. 39).

За результатами проведення розслідування нещасного випадку було складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 26 липня 2004 року о 21:40 форми Н-5* від 10.04.2024, відповідно до якого комісія з розслідування нещасного випадку визнає, що нещасний випадок (у тому числі поранення) 26.07.2004 із начальником ВДАІ Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області капітаном міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (а.с. 9-10).

Також складено Акт №52 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* від 10.04.2024, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок (у тому числі поранення) 26.07.2004 з начальником ВДАІ Франківського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області капітаном міліції ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (а.с. 6-8).

Вищезазначені Акти позивач отримав 18.04.2024, що підтверджується Журналом реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків.

Не погоджуючись із висновками вище зазначених актів та, вважаючи їх помилковими позивач повторно звернувся до Ліквідаційної Комісії із заявою від 20.05.2025, в якій просив провести повторне службове розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 26 липня 2004 року о 21 год. 40 хв. (а.с. 33).

Листом від 12.06.2025 відповідач повідомив, що відповідно до пункту 3.15 Порядку, копії матеріалів проведеного розслідування нещасного випадку скеровано у Сектор державного нагляду МВС України. Станом на даний час будь-яких зауважень шодо здійсненого розслідування та правильності прийнятого комісією рішення - не надходило, відповідно підстави для повторного проведення розслідування нещасного випадку - відсутні.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у проведенні розслідування нещасного випадку протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду зазахистом порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно ст. 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі - Закон №2694-XII) охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 22 Закону № 2694-XII роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону № 2694-XII і ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Кабінет Міністрів України постановою від 17.04.2019 №337 затвердив Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі - Порядок № 337).

За приписами абз. 4 п. 2 Порядку № 337 дія цього Порядку не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, військовослужбовців Національної гвардії, курсантів (слухачів) закладів освіти МВС і Національної гвардії.

Абзацом 10 п. 2 Порядку №337 передбачено, що розслідування та облік нещасних випадків щодо осіб, зазначених в абзацах третьому-восьмому цього пункту, здійснюються у порядку, визначеному міністерствами та іншими державними органами, в управлінні яких перебувають військові частини, установи, організації, заклади освіти та підрозділи, де проходять службу або утримуються такі особи.

Підзаконним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі - порядок № 1346, чинний на час виникнення спірних правовідносин), який розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

Згідно з п. 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

За правилами п.2.2 Порядку № 1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до п. 2.4 Порядку № 1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пунктом 3.1 Порядку № 1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Згідно з п. 3.8 Порядку № 1346 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ України, - комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.

На підставі п. 3.12. Порядку № 1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Згідно з п. 3.14. Порядку № 1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Пунктом 3.19. Порядку № 1346 передбачено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

За змістом п. 3.9 Порядку № 1346 комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час:

- припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод;

- охорони і забезпечення громадського порядку;

- несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили;

- забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій;

- виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні;

- перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час;

- підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

- проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору;

- проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах;

- використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу;

- провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий;

- прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами;

- прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пунктом 3.10 Порядку № 1346 визначено, що Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Так, п. 3.11. Порядку № 1346 передбачає, що комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався:

- за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків;

- унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком;

- під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

- у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування;

- унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

До першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку), відповідно до пункту 3.15 Порядку №1346, долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Пунктом 3.13 Порядку №1346 передбачено, що нещасні випадки (у тому числі поранення), про які складаються акти за формою Н-1* (НТ*), реєструються у підрозділі в журналі за встановленою формою (додаток 5).

Згідно із пунктом 3.14 Порядку №1346 керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

За змістом пункту 3.15 Порядку №1346 затверджені акти Н-1* (НТ*) разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі, а також надсилаються:

- керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підрозділу разом з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) та всіма іншими матеріалами розслідування;

- керівнику відповідної служби державного нагляду за охороною праці МВС, ГУМВС, УМВС разом з примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) і копіями всіх матеріалів розслідування;

- органу, до сфери управління якого належить підрозділ,

- акти розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*);

- до особової справи потерпілого - акт Н-1* (НТ*).

На вимогу потерпілого керівник зобов`язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Як встановив суд, Наказом ГУМВС України у Львівській області № 3435 від 06.03.2024 створено комісію із розслідування нещасного випадку.

За результатами проведення розслідування нещасного випадку було складено Акт розслідування нещасного випадку, що стався 26 липня 2004 року о 21:40 форми Н-5* від 10.04.2024, відповідно до якого комісія з розслідування нещасного випадку визнає, що нещасний випадок (у тому числі поранення) 26.07.2004 із начальником ВДАІ Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області капітаном міліції ОСОБА_1 , стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Також складено Акт №52 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ* від 10.04.2024, відповідно до якого комісія з розслідування визнає, що нещасний випадок (у тому числі поранення) 26.07.2004 з начальником ВДАІ Франківського РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області капітаном міліції ОСОБА_1 , стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Вищезазначені Акти позивач отримав 18.04.2024, що підтверджується Журналом реєстрації осіб, що потерпіли від нещасних випадків. Також Акти були скеровані у Сектор державного нагляду МВС України.

Зважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ГУ МВС України у Львівській області на підставі поданого позивачем рапорту було проведено було складено вказані вище акти, такі ніким не оскаржувалися і не скасовувалися, на час розгляду справи є чинними.

Спірним в контексті розгляду цієї справи насамперед є питання правомірності відмови ГУ МВС України у Львівській області (Ліквідаційної комісії), викладеної у листі від 12.06.2025 № М08/05/18-2025 у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, а також з`ясування питання чи дійсно існували належні та достатні підстави для цього.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно правктики Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява №37801/97, п.36) орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно заяви позивача від 12.06.2025 вимога про проведення повторного розслідування цього нещасного випадку супроводжувалася незгодою з висновками комісії про непов`язаність нещасного випадку з виконанням службових обов`язків. Наголошував на тому, що розслідування було проведе без додержання принципів повноти та всебічності та містило ряд недоліків. А саме наголошував на тому, що не були опитані колишній начальник райвідділу та заступник начальника по роботі з кадрами, які обіймали ці посади станом на липень 2004 року, а також не зазначено хто саме здійснював затримання особи 26 липня 2004 року. Такі недоліки у розслідувані нещасного випадку (у тому числі поранення), що сався 26.07.2004 о 21:40 год на переконання заявника, свідчать про його однобічність та неповноту.

Відповідач з покликанням на п.3.15 Порядку №1346 вказав на відсутність підстав для повторного проведення розслідування нещасного випадку.

Водночас п.3.15 Порядку №1346 не містить застережень щодо проведення розслідування нещасного випадку на підставі одного наказу, тобто відмова відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови у проведенні розслідування та зобов`язання провести повне, всебічне і об`єктивне розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) підлягають задоволенню. Наявність висновків комісії про непов`язаність нещасного випадку з виконанням службових обов`язків не може слугувати самостійною підставою для відмови у проведенні повторного розслідування нещасного випадку.

Щодо позовних вимог в частині видачі акта за результатами розслідування нещасного випадку суд зазначає, що такий складається відповідною комісією за результатами проведеного розслідування та встановлення причинно-наслідкового зв`язку між отриманою травмою та виконанням службових обов`язків.

Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 580/3690/23 зазначив, що якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та (або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд у межах свого розсуду з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі №320/5007/20 та від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19, у яких наголошено на тому, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Встановлення причинно-наслідкових зав`язків є дискреційним повноваженням відповідної комісії, а тому суд без її висновків та рішень не може перебирати на себе повноваження комісії.

За результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Водночас якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*.

Таким чином, акти форм НТ та Н-1 є взаємовиключними. Відповідна комісія повинна з`ясувати підстави для видачі акту форми Н-1 і лише за відсутності тому підстав - скласти акт форми НТ.

Враховуючи, що у межах даної справи суд не досліджує причинно-наслідкові зв`язки отриманої травми із виконанням службових обов`язків (спір стосується наявності підстав для проведення повторного розслідування відповідною комісією), судова колегія вбачає підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 саме шляхом зобов`язання відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку в частині його пов`язаності з виконання позивачем службових обов`язків, що стався з позивачем 26.07.2004 в перід проходження служби в ОВС, і оформити його результати з урахуванням вимог Порядку №1346. Встановлення ж цих причинно-наслідкових зв`язків є дискреційними повноваженнями відповідної Комісії, а тому суд без таких висновків не може перебирати на себе функції Комісії до винесення нею відповідного висновку за результатами проведення розслідування нещасного випадку.

При ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом апеляційної інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню у відповідній частині.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 139, 242, 309, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Федика Сергія Євгеновича задовольнити частково, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі № 380/14341/25 – скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (Ліквідаційна комісія) у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 26.07.2004 о 21:40 год., яка викладена у листі від 12.06.2025 №М-8/05/18-2025.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно провести розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) в частині його пов`язаності з виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, що стався з ним 26.07.2004 о 21:40 год., та оформити його результати із урахуванням «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» (затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко

судді В. С. Затолочний

Н. М. Судова-Хомюк