Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №761/42479/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 761/42479/25

провадження № 22-ц/824/10679/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року в складі судді Сіромашенко Н. В.,

встановив:

03.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії.

Позовні вимоги мотивовано тим, щорішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №640/7449/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, на підставі оновленої довідки від 13.12.2021 №9/1-1596 про розмір грошового забезпечення та з врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та здійснено нарахування коштів в сумі 89 961,14 грн. Вказана сума виплачена не була.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер.

20 березня 2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Леонтьєвою Н. Й. видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яким посвідчено, що його спадкоємцем є дружина - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з грошових коштів в розмірі 89 961 грн 14 коп., що знаходяться в Головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві, що належали спадкодавцю на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №640/7449/22 та повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України за №2600-0904-8/9493 від 18.01.2023 року.

23 березня ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про виплату грошових коштів, набутих нею в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої суми пенсії, яка належала за життя її чоловіку, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 89 961,14 грн.

Листом від 21.04.2025 №18405-16335/к-02/8-2600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що виплата недоотриманої у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів нарахованої на виконання рішення суду здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішеннями.

Вважає, що така відмова відповідача призвела до незаконного перешкоджання реалізації її прав, як спадкоємиці, на отримання належного їй спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Тому позивачка просила стягнути з відповідача на її користь належні їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом кошти в розмірі 89 961,14 грн, з урахуванням проведених виплат.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту свого права, оскільки мало б вирішуватися питання про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником.

16.04.2026 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

Посилається на внутрішню нелогічність та суперечливість оскаржуваного рішення; неправильне застосування норм матеріального права (ст.1218,1227 ЦК України); підміну судом понять «спадкування майна» та «процесуальне правонаступництво»; хибність та неможливість застосування ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження у спірних правовідносинах; нерозривний зв`язок пенсійний прав з особою спадкодавця; трансформацію об`єкта спору: від «пенсійної виплати» до «цивільного майна»; неефективність процесуального правонаступництва; виникнення нового самостійного спору; неврахування судом висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 30 січня 2024 року у справі №420/8604/21, від 25 квітня 2024 року у справі №420/18507/21; від 27 вересня 2023 року у справі №420/16546/21; від 14 лютого 2024 року у справі №462/3575/17, від 05.12.2023 у справі №420/18164/23, від 16 травня 2023 року у справі №420/288/21; порушення принципу диспозитивності та покладення надмірного тягаря доказування; порушення принципу правової визначеності та права на справедливе правосуддя.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 17 січня 1990 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №640/7449/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених від військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, на підставі оновленої довідки від 13.12.2021 №9/1-1596 про розмір грошового забезпечення та з врахуванням раніше виплачених сум.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 29 липня 2024 року.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.04.2025 №18405-16335/к-02/8-2600/25, виплата недоотриманої у зв`язку зі смертю стягувача суми коштів нарахованої на виконання рішення суду здійснюється на підставі рішення суду про заміну сторони виконавчого провадження в порядку черговості в межах бюджетних асигнувань, виділених для погашення заборгованості за рішеннями.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та 10 березня 2025 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається з грошових коштів в розмірі 89 961 грн 14 коп., які знаходяться в Головному управлінні Пенсійного фонду в м. Києві та належали спадкодавцю на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №640/7449/22 та повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України за №2600-0904-8/9493 від 18.01.2023 року.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Відмова суду першої інстанції в задоволенні позову з підстав відсутності доказів звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №640/7449/22 є помилковою, оскільки спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому останньою обрано правильний спосіб захисту.

Встановивши, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року у справі №640/7449/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019,однак сума пенсії, що належала чоловіку позивачки залишилися недоодержаною у зв`язку з його смертю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачка успадкувала належні її спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції неправильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, внаслідок чого ухвалив помилкове судове рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За викладених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно з положеннями ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання до суду позову у розмірі 1 211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн (1 211,20 грн х 150 %), всього 3 028грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 42098368, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) належні їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти в розмірі 89 961 грн 14 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук