Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №356/580/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/4040/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

на заочне рішення Березанського міського суду Київської області у складі судді Дудар Т. В.

від 09 жовтня 2025 року

у цивільній справі № 356/580/25 Березанського міського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

В липні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося в суд з позовом до відповідача, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором № 12.10.2024-100001262 від 12.10.2024 у розмірі 17 800 грн 00 коп, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 12.10.2024 було укладено кредитний договір (оферти) № 12.10.2024-100001262. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 12.10.2024, строком на 105 днів.

Позивач зазначав, що ОСОБА_1 12.10.2024 електронним цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписав пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримав на свій рахунок кошти в розмірі 7 000 грн, а отже акцептовано умови договору. Також, позичальник ОСОБА_1 під час укладання кредитного договору № 12.10.2024-100001262 пройшов ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач взяті на себе зобов`язання вчасно не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 17 800,00 грн, що складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000,00 грн, за процентами в розмірі 5 880,00 грн, комісія в розмірі 490,00 грн, додаткова комісія в розмірі 980 грн та неустойка в розмірі 3 500,00 грн.

Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області 09 жовтня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач, ТОВ «Споживчий центр», подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції не було враховано відомості щодо ідентифікації відповідача через систему Bank ID. Зазначав, що позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним особисто у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay, чим позивач виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «УПР», згідно якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 12.10.2024 13:46:05 на суму 7 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 535908682, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 12.10.2024-100001262. Також звертає увагу на те, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.

Вказує, що відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_1, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов`язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 09 жовтня 2025 року в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача, а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні докази укладення кредитного договору, належні первинні розрахункові документи, що позбавляє можливості перевірити факт звернення відповідача за отриманням кредитних коштів, а також факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування кредитом.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис є одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до положень ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (п. 5). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6). У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку (фінансової установи) на пред`явлення будь-якої вимоги.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12.10.2024-100001262 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме - прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови:

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії);

- заявка сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором;

- відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаного при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до умов договору, перед його укладенням було здійснено повну електронну ідентифікацію та верифікацію позичальника за допомогою Системи BankID НБУ. Підписання правочину відбулося шляхом використання відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором - алфавітно-цифровою послідовністю Е963, згенерованою системою та надісланою на її верифікований номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до положень статей 3, 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 207 та 639 ЦК України, такий спосіб укладення правочину за своїми правовими наслідками повністю прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Введення одноразового ідентифікатора є належним і беззаперечним аналогом власноручного підпису, що підтверджує волевиявлення особи на набуття цивільних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19. Колегія суддів наголошує, що без отримання доступу до особистого кабінету та введення унікального коду Договір не міг би бути сформований.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, в цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки оспорюваний Договір позики відповідачкою в судовому порядку не оскаржувався, до правоохоронних органів із заявами про шахрайські дії третіх осіб вона не зверталася, у суду першої інстанції не було підстав для сумнівів в укладеності та чинності умов договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. договору визначено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п.п. 3.3.1-3.3.7. дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

У п. 4.1. договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1.

На підтвердження виконання кредитором своїх зобов`язань за вказаним договором позивач надав лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 137-1607 від 16.07.2025, де зазначено інформацію про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта 12.10.2024 13:46:05 на суму 7 000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 535908682, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 12.10.2024-100001262.

Висновок суду першої інстанції про те, що лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є належним доказом здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 , адже невідомо кому належний картковий рахунок є помилковим.

Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 137-1607 від 16.07.2025, який є за своїм змістом звітом платіжного оператора, що підписаний електронним цифровим підписом, та виконаний відповідно до вимог Закону «Про платіжні послуги», а підтверджує факт перерахування коштів відповідачу.

Крім того, у кредитному договорі, укладеному між сторонами, прямо зазначено реквізити належного позичальнику платіжного засобу для перерахування коштів за цим та наступними договорами, а саме картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 10 Постанови Правління НБУ № 113 від 03.11.2021 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику...», прямо передбачено можливість використання у договорах та супровідних документах номера електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (маскований номер картки).

Оскільки маскований номер електронного платіжного засобу отримувача, відображений у звіті, повністю збігається з реквізитами банківської картки відповідача, вказаними у кредитному договорі, цей документ беззаперечно доводить факт зарахування коштів. При цьому суд враховує, що вказана картка була безпосередньо надана та верифікована відповідачем під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

З огляду на викладене, сукупність досліджених судом доказів у їх взаємозв`язку повністю підтверджує як факт належної ідентифікації клієнта у визначений електронним договором спосіб, так і реальне виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо передачі кредитних коштів у власність позичальника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Щодо розміру заборгованості колегія суддів виходить з наступного.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 12.10.2024-100001262 від 12.10.2024, позичальник ОСОБА_1 . Згідно з даною довідкою заборгованість за даним кредитним договором складає: 7 000,00 грн - основний борг; 5 880,00 грн - проценти; 490,00 грн - комісія; 3 500,00 грн неустойка; 980,00 грн додаткова комісія, разом: 17 850,00 грн (а.с. 18).

Щодо стягнення відсотків за користування кредитом.

Пунктом 4.4. договору визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором.

Відповідно до заявки кредитного договору № 12.10.2024-100001262 (кредитної лінії) від 12.10.2024:

пункт 1 дата надання/видачі кредиту 12.10.2024;

пункт 2 сума кредиту 7 000 грн;

пункт 3 строк, на який надається кредит 105 днів з дати його надання;

пункт 4 дата повернення (виплати) кредиту - 24.01.2025;

пункт 5 продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та вбо строку договору, установленого договорм;

пункт 6 процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

пункт 7 процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

пункт 8 комісія, пов`язана з надання кредиту - 7 % від суми кредиту та дорівнює 490 грн. Комісія розраховуються шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів;

пункт 9 комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 490 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіків платежу. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо на вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит;

пункт 12 денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1 % = (7350/7000)/105 х 100%;

пункт 13 проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишок кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді;

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.».

При цьому, у кредитному договорі № 12.10.2024-100001262 сторони, діючи відповідно до положень ст. 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування з 12.10.2024 по 24.01.2025 за користування кредитними коштами.

Згідно довідки-розрахунку розмір процентів становить 5 880 грн, які нараховані з 12.10.2024 по 24.01.2025, тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору.

Окрім цього, у вказаному договорі сторонами було погоджено сплату комісії. Пунктами 8, 9 визначено, що комісія пов`язана з наданням кредиту - дорівнює 490 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 490 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Розглядаючи питання про правомірність нарахування комісій, колегія суддів вважає за необхідне розмежувати їхню правову природу з огляду на умови договору та чинне законодавство. Встановлена договором одноразова комісія за надання кредиту в розмірі 490 грн є правомірною, оскільки вона покриває витрати фінансової установи на організацію оперативного безготівкового перерахування коштів споживачу через сторонні платіжні сервіси, що повністю узгоджується зі статтями 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим, вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 980 грн не підлягає задоволенню. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, якщо у кредитному договорі не зазначено та кредитодавцем не надано доказів погодження зі споживачем чіткого переліку додаткових або супутніх послуг, які надаються безпосередньо на користь клієнта і за які встановлюється щомісячна чи періодична плата, такі умови договору щодо обслуговування є нікчемними (правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21). Дії з інформаційного супроводу, надання підтримки по телефону, доступу до особистого кабінету чи нагадування про дату платежу здійснюються фінансовою установою у власних інтересах або на виконання імперативних вимог закону щодо безкоштовного інформування споживача про стан заборгованості принаймні один раз на місяць. Будь-які договірні положення, які обмежують права споживача порівняно із Законом України «Про споживче кредитування» або встановлюють плату за послуги, що мають надаватися безоплатно, є нікчемними в силу статей 11 та 12 цього Закону, тому в стягненні 980 грн комісії за обслуговування слід відмовити.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 12.10.2024-100001262 в розмірі 7 000 грн - тіло кредиту, 5 880,00 грн - відсотки за користування кредитом, що були нараховані в межах строку передбачених договором, 490,00 грн - комісія, що підтверджується належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості є помилковими.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 3 500 грн, колегія суддів виходить із того, що в період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, споживач повністю звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу чи пені. Зазначена норма закріплена у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та є імперативною гарантією захисту права громадян в охоронних правовідносинах (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22). Отже, вимоги про стягнення 3 500 грн неустойки є протиправними, у зв`язку з чим у цій частині позовних вимог належить відмовити.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає примусовому стягненню з відповідача на користь позивача, становить 13 370 грн, з яких 7 000 грн - основний борг, 5 880 грн - проценти за користування кредитом та 490 грн - комісія за надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Зважаючи на те, що загальна сума заявлених вимог складала 17 800 гривень, а задоволенню підлягає 13 370 грн, позовні вимоги задоволено на 75,11 %. Позивачем під час розгляду справи у двох інстанціях було сплачено судовий збір у загальному розмірі 6 056 грн, який складається з 2 422 грн 40 коп. за подання позовної заяви та 3 633 грн 60 коп. за подання апеляційної скарги. Пропорційно до задоволеної частини позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 548 грн 82 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», задовольнити частково.

Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 09 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 12.10.2024-100001262 від 12 жовтня 2024 року у загальному розмірі 13 370 (тринадцять тисяч триста сімдесят) гривень 00 копійок, яка складається з 7 000 гривень 00 копійок - основного боргу, 5 880 гривень 00 копійок - заборгованості за процентами, 490 гривень 00 копійок - комісії за надання кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ 37356833) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 4 548 (чотири тисячі п`ятсот сорок вісім) гривень 80 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов