Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №755/20577/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 755/20577/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/4143/2026

Головуючий у суді першої інстанції В. І. Галаган

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

29 травня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянув у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року, ухвалену у складі судді В. І. Галаган в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для розгляду до Дніпровського районного суду міста Києва.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд помилково виніс ухвалу про повернення позовної заяви, так як нею не здійснено заходів обов`язкового досудового врегулювання спору шляхом звернення до служби у справах дітей за місцем проживання для отримання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який складається Службою за місцем проживання дитини на підставі зібраних матеріалів.

Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що такий висновок суду є помилковим так як до позовної заяви нею такий висновок надано, більш того, у висновку зазначено рекомендації комісії з питань захисту дітей прав дитини виконавчого комітету Борзнянської міської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач ОСОБА_2 правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Так, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач у порушення вимог п. 7 ч. 4 ст. 185 ЦПК України не вжив обов`язкових заходів щодо досудового врегулювання спору. Суд вказував, що звертаючись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав, позивачем не здійснено заходів обов`язкового досудового урегулювання спору шляхом звернення до служби у справах дітей за місцем проживання дитини для отримання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, який складається Службою за місцем проживання дитини на підставі зібраних матеріалів згідно Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей від 24 вересня 2008 року № 866, що є обов`язковою умовою/процедурою також і відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України.

Перевіривши такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Аналізуючи вищевикладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що заходи досудового врегулювання спору є обов`язковими виключно у випадку, коли обов`язкове досудове врегулювання прямо та чітко встановлено у законі відповідними процесуальними нормами.

Зазначені положення відповідають висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 465/4287/15 від 11.12.2019 року відповідно до якого, якщо на час звернення з позовом не було будь-яких обмежень для такого звернення, то з набранням чинності змін до Конституції України від 02 червня 2016 року, можливість звернення до суду пов`язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов`язковий.

Відповідно до позовної заяви, в додатках зазначено, що до цієї заяви додається Висновок органу опіки та піклування. ОСОБА_1 у апеляційній скарзі також зазначає, що нею було подано до суду такий Висновок. В матеріалах справи відсутній Акт про відсутність в конверті разом з позовною заявою такого Висновку.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки вищенаведеним обставинам, в зв`язку із чим висновок суду про повернення позовної заяви з підстав, передбачених п. 7 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, є неправомірним.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві».

Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що до позовної заяви було додано висновок органу опіки та піклування Борзнянської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, зважаючи на наведене колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви через не вжиття обов`язкових заходів досудового врегулювання спору є таким, що не відповідає процесуальному закону, та суперечить принципу доступу до судочинства.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2025 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна