Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №357/5293/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/7747/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 357/5293/25

28 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Тітковій І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської областівід 28 серпня 2025 року, ухвалене під головування судді Сомок О. А., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеною заявою, в якій просить:

- встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, як рідні брат та сестра, по день смерті останнього, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- встановити факт її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на час його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є рідним братом заявниці та за життя проживав разом нею та матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки, ОСОБА_1 є непрацездатною і отримує пенсію за віком, що станом на день смерті ОСОБА_2 становить 2100 грн. 00 коп., вона повністю перебувала на утримані та матеріальному забезпечені брата.

Із 23.04.2017 року ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом, мав постійний стабільний дохід, тому забезпечував їх сім`ю харчовими продуктами, побутовими товарами, здійснював оплату комунальних платежів, купляв їй ліки, оплачував медичні обстеження. Брат постійно перераховував частину свого заробітку на банківську картку ОСОБА_1 або давав гроші готівкою. Зазначає, що матеріальна допомога, яка їй надавалася братом була постійним і основним джерелом для існування.

24.08.2022 року від отриманих поранень несумісних з життям в результаті здійснення противником танкового обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Павлівка Волноваського району Донецької області, ОСОБА_2 (головний сержант 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ) загинув.

ОСОБА_1 зазначає, що встановлення факту постійного проживання з братом на день його смерті та перебування на його утриманні необхідне їй для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, які згідно з цим Законом мають право на її отримання, вступу до спадкових прав та для реалізації права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника або відшкодування шкоди. У зв`язку з неможливістю встановити зазначений факт у позасудовому порядку, вона вимушена звернутись до суду з вказаною заявою.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2025 рокузаяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 однією сім`єю з її рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на час його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утриманні її рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на час його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що встановлені обставини та надані на їх підтвердження докази підтверджують доводи ОСОБА_1 щодо її спільного проживання однією сім`єю з рідним братом ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебування на його утриманні.

Заявниця не має іншої можливості підтвердити зазначений факт, а його встановлення породжує юридичні наслідки (можливість реалізації прав заявника на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця).

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким заяву про встановлення юридичного факту залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що рішення суду ухвалено при неповному з`ясування і за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим.

Так, судом першої інстанції належним чином не встановлено, а заявником не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували належність заявника до категорії непрацездатних осіб, які б у разі встановлення судом факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, надавали їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Відтак, встановлення юридичного факту, про який просить заявник, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги. У всякому разі документів на підтвердження зазначено суду не надано.

Чинним законодавством унормовано інші позасудові порядки встановлення фактів і Верховний Суд виклав висновки про те, що заяви про встановлення таких фактів не підлягають судовому розгляду за наявності позасудового порядку їх встановлення, зокрема позасудовий порядок встановлення факту належності особи до члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (постанова Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 332/1267/23); встановлення факту здійснення особою постійного догляду (постанова Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 283/1199/23).

Своїм правом встановити факт перебування на утриманні брата в позасудовому порядку у відповідних повноважних органах і організаціях заявник не скористалась.

Зауважує, що доказів непрацездатності заявника (наприклад, висновок МСЕК) нею до заяви не долучено, також і не долучено і доказів звернення до Пенсійного фонду для отримання відповідної пенсії.

В судове засідання з`явились заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони УкраїниОСОБА_14. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає, з огляду на таке.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Біла Церква Київської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Біла Церква Київської області, мають спільну матір ОСОБА_3 і є неповнорідними братом і сестрою.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали в одній квартирі в АДРЕСА_2 . Разом з ними була зареєстрована мати ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 02.09.2022.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Павлівка Волноваського району Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .

Сповіщенням від 25.08.2022 №ВОБР/2597 матір загиблого ОСОБА_3 було повідомлено начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що її син, ОСОБА_2 , головний сержант 7 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , 23.04.2017 року прийнятий на військову службу за контрактом через ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 від отриманих поранень несумісних з життям в результаті здійснення противником танкового обстрілу позицій підрозділу поблизу н.п. Павлівка Волноваського району Донецької області.

Відповідно до довідки державного нотаріуса третьої Білоцерківської державної нотаріальної контори Інни Карпусь від 10.09.2024, №1255/02-14, спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає.

Мати заявниці, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 в м. Біла Церква Київської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .

Після смерті матері ОСОБА_3 заявниця отримала спадщину, яка складається з невиплаченого грошового забезпечення, що належало сину померлої, ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04.02.2025 виданого у спадковій справі №290/2023.

ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 2014 року, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_5 та є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_6 . Пенсія заявниці складає близько 2000 грн. на місяць, що вбачається з виписки з карткового рахунку.

ОСОБА_2 систематично надсилав заявниці грошові перекази на картку, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.09.2021 по 05.09.2022. Платежі були щомісячними, регулярними та значно перевищували її пенсію.

Згідно показань допитаних під час судового розгляду свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_2 проживали разом в АДРЕСА_2 . Разом з ними проживала їх мати. У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїх сімей не було та дітей вони не мають. Коли ОСОБА_2 приїжджав зі служби, вони з сестрою спільно займались справами по господарству, вели спільний побут. Свідки їх з ОСОБА_1 постійно бачили разом, як вони ходили за продуктами харчування, разом носили будівельні матеріали для ремонту квартири. Свідки пояснили суду, що їм відомо, що брат ОСОБА_2 постійно надсилав ОСОБА_1 гроші, за які вона і жила.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України)

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статі 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

Отже, предметом розгляду в цій справі є встановлення факту перебування заявника на утриманні рідного брата до дня його смерті (загибелі) - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявник вказувала, що встановлення зазначеного факту є необхідним для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статті 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини першої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.

У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

У цій же нормі права зазначено, що утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_2 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби (частина друга статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Тобто непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, сестри :

1) які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, водночас сестрам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

2) незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. (пункти «а», «д» частини четвертої вищевказаної норми права).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975 у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ).

Положеннями пункту 5 Порядку № 975 регламентовано, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця визначаються відповідно до норм СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога. Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).

Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На вищевказаному наголошено, зокрема, у пункті 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23(провадження № 14-40цс25).

Тому застосовним у питанні підтвердження факту перебування особи на утриманні для цілей отримання одноразової грошової допомоги є Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 3-1 за документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються, зокрема, рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Отже, як Порядком № 975, так і Порядком № 3-1 передбачено подання особою, яка перебувала на утриманні, відповідного судового рішення про встановлення цього юридичного факту.

За потреби в особових справах військовослужбовців зберігаються документи, які підтверджують відомості про утриманців, внесених до послужного списку (див. пункт 13 розділу ІІІ, додаток 7 до Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 вересня 2022 року № 280, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Однак, положення статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975 свідчать, що для цілей призначення та отримання одноразової грошової допомоги утриманці визначаються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону № 2262-ХІІ.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.

Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім`ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото, відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів доходить висновку, що заявниця не довела свою належність до переліку категорії осіб, яка у разі встановлення судом факту спільного проживання однією сім`єю з загиблим братом та перебування на його утриманні, надавала б їй право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Таким чином, встановлення юридичного факту, а саме факту проживання заявниці однією сім`єю з рідним братом та перебування на його утриманні протягом періоду, про який вона просить, не породить для неї юридичних наслідків, тобто не призведе до набуття права на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2025 року - скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

З огляду на те, що заявник звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

РішенняБілоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без задоволення.

Судовий збір сплачений Міністерством оборони України за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29 травня 2026 року

Головуючий: Судді: