Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №755/11695/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 755/11695/25

номер провадження: 22-ц/824/6057/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року у складі судді Марфіної Н.В., у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 173 453 грн 98 коп. та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 173 453 грн 98 коп.

21 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд вказаного вище заочного рішення суду, у якій просила:

поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, визнавши причини такого пропуску поважними;

долучити до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу від 11 серпня 1999 року, предсетом якого є купівлі-продаж в рівних частинах квартири АДРЕСА_1 ;

переглянути заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києві від 18 серпня 2025 року;

скасувати вказане заочне рішення суду і призначити справу до розгляду.

Клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення мотивоване тим, що згідно з абз.3, 5, 6 резолютивної частини заочного рішення відповідачка наділена правом безпосереднього оскарження заочного рішення до Київського апеляційного суду. Використовуючи таке право відповідачка звернулась з апеляційною скаргою на заочне рішення суду до Київського апеляційного суду, однак ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 листопада 2025 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги, оскільки відповідачка може оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку лише після постановлення ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Зазначала, що вона не отримувала копію заочного рішення, а тому вважає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений з поважних причин.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року у справі №755/11695/25 за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що абзацом 3 резолютивної частини заочного рішення зазначено, що заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Абзацами 5,6 резолютивної частини заочного рішення роз`яснено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Таким чином вважає, що відповідно до абзаців 3,5,6 резолютивної частини заочного рішення відповідачка наділена правом безпосереднього оскарження заочного рішення до Київського апеляційного суду.

Вказує, що вона скористалась вказаним у заочному рішенні порядком його оскарження, та подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу. Натомість ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року у прийнятті апеляційної скарги відповідачки на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року відмовлено, оскільки правом оскарження заочного рішення в апеляційному порядку відповідач наділяється лише внаслідок постановлення ухвали про залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Вважає, що у зв`язку із наведеним нею пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення з поважних причин, тому такий строк підлягає поновленню.

Посилається на те, що якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених ч.ч.2 та 3 ст.284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу III ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у ст.287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

Таким чином, у разі якщо нема підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд постановляє ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, що надає можливість відповідачу оскаржити заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

15 травня 2026 року ОСОБА_1 падала додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких підтримуючи доводи апеляційної скарги, додатково вказує, що звертаючись до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на заочне рішення суду, так само із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року у даній справі, вона мала легітимні очікування на можливість оскаржити це судове рішення. Вважає, що у даному випадку суд першої інстанції обмежив її у можливості реалізувати своє право на апеляційне оскарження. Просить ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.114-117).

КП «Київтеплоенерго» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Учасники справи повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 26 травня 2026 року на 10 год 15 хв., завчасно, в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились.

Позивач КП «Київтеплоенерго» повідомлялось судом апеляційної інстанції шляхом направлення 11 березня 2026 року судової повістки до його Електронного кабінету і ця повістка того ж дня була доставлена йому, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.111, 113).

Відповідачка ОСОБА_1 повідомлялася судом апеляційної інстанції шляхом направлення судової повістки на наявну в матеріалах справи адресу її проживання: АДРЕСА_2 . Однак 18 березня 2026 року конверт із судовою повісткою повернувся до Київського апеляційного суду із відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній» (а.с.112, 118-119).

Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (пункт 1); день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи (пункт 2); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3).

За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про відмову в поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення такої заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка пропустила встановлений ст. 284 ЦПК України строк звернення із заявою про перегляд заочного рішення, а наведені нею обставини не свідчать про наявність об`єктивних і поважних причин такого пропуску. Суд зазначив, що порядок перегляду заочного рішення був роз`яснений у самому рішенні, а подання відповідачкою апеляційної скарги всупереч визначеному законом процесуальному порядку не може вважатися поважною причиною пропуску строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення. Крім того, суд першої інстанції урахував, що щонайменше станом на 13 жовтня 2025 року відповідачка була обізнана про зміст заочного рішення, однак із заявою про його перегляд звернулася лише 21 листопада 2025 року.

Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року позов КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 173 453 грн 98 коп. (а.с. 53-59).

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 13 жовтня 2025 року подала апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду (а.с.63-68).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року відмовлено з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року не зверталась. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважав, що скаржником порушено порядок оскарження заочного рішення, встановленого ст. 284 ЦПК України, а тому у прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити та повернути її скаржнику.

Копія ухвали Київського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року була направлена ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, що підтверджується даним супровідного листа Київського апеляційного суду та списку поштових відправлень (а.с.78-79).

21 листопада 2025 року відповідачка ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2025 року, в якій заявила клопотання про поновлення процесуального строку звернення до суду із такою заявою (а.с. 81-87).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У п.8 ч.2 ст.129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Так, глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (ст.ст.284-288 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ст.284 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду заяви про перегляд заочного рішення).

Форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій визначають частини перша - сьома статті 285 ЦПК України. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього кодексу (ч.8 ст.285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Цей припис треба розуміти як такий, який стосується невиконання саме тих вимог, що передбачені у частинах першій - сьомій статті 285 ЦПК України. Якщо учасник справи оформив заяву про перегляд заочного рішення без дотримання саме вказаних вимог, тобто неналежно, до цієї заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України. В інших випадках її положення до заяви про перегляд заочного рішення незастосовні. Ухвалу про повернення такої заяви можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від заочного рішення (п. 22 ч.1 ст.353 ЦПК України).

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження (ст. 286 ЦПК України).

За змістом речення першого частини першої вказаної статті суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає вимогам частин першої - сьомої статті 285 ЦПК України, тобто є належно оформленою.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України).

Отже, не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи слід залишати без розгляду. Так, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (частина третя статті 287 ЦПК України).

Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд зобов`язаний згідно з реченням першим ч.1 ст.286 ЦПК України прийняти та невідкладно надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, то немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Тому, оскільки спеціальне правове регулювання, передбачене Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України, охоплює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, то немає підстав залишати її без розгляду на підставі ст.126 ЦПК України.

Процесуальний закон не передбачає, що суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у ч.3 ст.287 ЦПК України. Тому у випадку, якщо суд вважатиме неможливим поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, він має залишити її з цієї підстави без задоволення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч.4 ст.287 ЦПК України).

З огляду на наведені приписи у випадку, якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та з цієї причини залишив без задоволення останню, особа може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску такого строку. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

Такі висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16.

За результатами належно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, суд незалежно від пропуску строку на її подання, може постановити лише ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Отже, у разі, якщо нема підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд постановляє ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, що надає можливість відповідачу оскаржити заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 15 грудня 2021 року у справі № 653/2561/15 (провадження № 61-18542св20), де за подібної процесуальної ситуації наголошено, що заява про перегляд заочного рішення мала бути залишена без задоволення, а не без розгляду, оскільки саме це забезпечує відповідачу право на апеляційне оскарження заочного рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції, не врахувавши висновків Верховного Суду щодо процесуальних наслідків подання заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення з пропуском строку, дійшов помилкового висновку про залишення такої заяви без розгляду після відмови у поновленні строку на її подання. Такий висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим та таким, що зроблений із дотриманням норм процесуального права.

Тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Керуючись ст.ст. 74, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий

Судді: