Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №752/14283/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 752/14283/25 Головуючий у І інстанції Кордюкова Ж.І.

Провадження №22-ц/824/6477/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Борисової О.В., Голуб С.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 07 грудня 2021 року АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3/3099875, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 100 000 грн строком на 24 місяців до 06 грудня 2023 року включно, зі сплатою процентної винагороди в розмірі 15 % річних та щомісячної комісії в розмірі 2,35 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору, за обслуговування кредитної заборгованості.

23 січня 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір № 3-2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги до боржника ОСОБА_1 . Передача прав вимоги за кредитним договором №3/3099875 від 07 грудня 2021 року відбулась 26 січня 2023 року з дня підписання реєстру прав вимоги згідно додатку №1 до договору про відступлення права вимоги.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим станом на 23 травня 2025 року заборгованість за договором становить 65301,20 грн, яка складається з: суми простроченої заборгованості у розмірі 19600,00 грн, заборгованості з прострочених відсотків - 15 151,20 грн, заборгованості з простроченої комісії - 30550,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3/3099875 від 07 грудня 2021 року у розмірі 65301,20 грн, а також просив стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»заборгованості за кредитним договором 3/3099875 від 07 грудня 2021 року у розмірі 65301,20 грн та2422,40 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні 15 151,20 грн прострочених відсотків та 30 550,00 грн простроченої комісії.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що стягнення з ОСОБА_1 прострочених відсотків не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану.

Позовні вимоги про стягнення комісії у розмірі 30 550,00 грн ОСОБА_1 вважає необгрунтованими, оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, , положення пункту 1.4.2 кредитного договору №3/3099875 від 07 грудня 2021 року щодо обов`язку сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,35% є нікчемним.

11 березня 2026 року до Київського апеляційного суду через систему «Електронний суду» представник ТОВ «Глобал Спліт» - Балашов В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що введення на території України воєнного стану, не звільняє відповідача від виконання зобов`язань перед Кредитором, а лише надає лояльні умови для повернення кредитної заборгованості без додаткових переплат у вигляді пені/штрафних санкцій, які не заявлені у позовних вимогах.

Звертає увагу на те, що згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Даний перелік витрат, що, згідно зазначеної ст. Закону, відноситься до комісії кредитодавця, майже дослівно збігається з переліком, який визначається пунктом 1.4.2 Кредитного договору № 3/3099875.

Представник ТОВ «Глобал Спліт» - Балашов В.В. вважає, що ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановити у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а Кредитор вправі звернути відповідні стягнення з Боржника.

Крім того, представник ТОВ «Глобал Спліт» - Балашов В.В. звертає увагу на те, що ОСОБА_1 була вільна у виборі фінансової установи для отримання кредиту та валюти кредитування, а її особистий підпис на Кредитному договорі підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочинів. Кредитний договір підписали сторони, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їхнє волевиявлення відповідало внутрішній волі.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що 07 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Креді Агріколь Банк» із заявою-анкетою №0104251-07122021-001 на отримання готівкового кредиту «Свобода», в якій надала свої персональні дані, необхідні для ідентифікації клієнта, просила надати кредит на таких умовах: сума кредиту - 100000 грн; строк кредиту - 24 місяців; графік погашення ануїтет; ставка 15% річних; комісійна винагорода 2,35% (без зазначення умов нарахування); ціль кредиту поточні потреби.

Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) містить наступні умови: сума кредиту - 100000 грн; строк кредиту - 24 місяців; мета отримання кредиту для задоволення споживчих потреб; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом, на поточний рахунок позичальника, в день укладення кредитного договору; кількість та розмір платежів, періодичність внесення в додатку; процентна ставка 15 % річних, фіксована; комісія за відкриття поточного рахунку 80 грн; комісійна за обслуговування кредитної заборгованості 2,35% від початкової суми кредиту, сплачується щомісячно, в гривні; орієнтовна загальна вартість кредиту 172847,97 грн; реальна річна процентна ставка 78,42% річних.

07 грудня 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3/3099875.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит в сумі 100000 грн строком на 24 місяців з 07 грудня 2021 року до 06 грудня 2023 року(включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за договором щомісячно в число місяця, визначене графіком платежів по кредиту (додаток №1 до договору, що є його невід`ємною частиною), як день повернення кредиту.

Відповідно до п. 1.4. договору позичальник за користування кредитом сплачує процентну винагороду щомісячно у розмірі 15% річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Згідно з п. 1.4.2. договору позичальник за користування кредитом сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2,35 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 Договору.

Згідно з п. 2.1. кредитного договору з метою обслуговування кредиту банк відкриває позичальнику єдиний рахунок для погашення кредитної заборгованості № НОМЕР_1 в банку.

Відповідно до п. 2.2. позичальник зобов`язаний погашати кредит та сплачувати проценти та комісію у валюті кредиту, відповідно до розрахунків графіку платежів по кредиту, щомісяця, в день повернення кредиту на рахунок погашення заборгованості. Сплачена сума платежу перераховується на позичковий рахунок та на рахунки нарахування процентів і комісій в день повернення кредиту. У випадку, якщо зазначений день повернення кредиту є неробочим, позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів та платіж за кредитом у попередній робочий день.

На підставі п. 2.6. кредитного договору банк має право у будь-який час відступити всі або частину своїх прав за договором, а також за договорами про забезпечення, будь-якій третій особі і повідомити такому реальному або потенційному цесіонарію або іншій особі будь-яку інформацію про позичальника та третіх осіб, з якими укладено договори про забезпечення, яка необхідна або яку банк вважатиме доцільною.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 кредитного договору у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості за кредитом, процентами, комісійною винагородою згідно умов договору, на суму простроченого платежу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

У разі порушення позичальником без поважних причин вимог пп. 2.2.3-2.2.9 правил, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеної в п. 1.1 Договору, за кожний випадок порушення.

Згідно з п. 5.5. договору шляхом підписання договору позичальник підтверджує, що він в день укладення договору особисто отримав свій примірник договору; умови договору йому зрозумілі; з Правилами і Тарифами банку, що є чинними на дату укладення договору і розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений, приймає та погоджується; йому до укладення договору банком надано інформацію, яка визначена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

В усьому іншому, що не передбачено договором, сторони керуються правилами та чинним законодавством України (п. 5.6. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 5.7. договору).

07 грудня 2021 року АТ «Креді Агріколь Банк» перерахував 100000 грн на рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №40421543-1.

З виписки з рахунку вбачається, що відповідач частково погашала заборгованість по кредиту з 07грудня 2021 року по 26 січня 2023 року.

23 січня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір про відступлення права вимоги №3-2023, відповідно до п. 2.1 якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору №3-2023 від 23 січня 2023 року право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з дати підписання ними відповідного реєстру прав вимоги за зразком, наведеним в додатку №1 до договору, що становить його невід`ємну частину та складається з обов`язковим зазначенням інформації (реквізитів) за переліком, що міститься в Додатку № 4 до цього договору та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам.

26 січня 2023 року АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» підписали додаток №5 до договору про відступлення права вимоги № 3-2023 від 23 січня 2023року.

Відповідно до додатку №1 до договору про відступлення права вимоги №3-2023 від 23 січня 2023 року (реєстр права вимоги № 1) АТ «Креді Агріколь Банк» відступило право вимоги ТОВ «Глобал Спліт» за кредитним договором №3/3099875 від 07 грудня 2021 року, боржник ОСОБА_1 . Загальна заборгованість (тіло, проценти, комісія) - 141301, 20 грн.

27 січня 2023 року ТОВ «ТОВ «Глобал Спліт» перерахувало АТ «Креді Агріколь Банк» 1777621,41 грн за відступлення права вимоги по договору №3/2023 від 23.01.2023.

В матеріалах справи міститься повідомлення АТ «Креді Агріколь Банк» від 26 січня 2023 року, адресоване ОСОБА_1 , про відступлення права вимоги ТОВ «Глобал Спліт».

Відповідно заборгованості до розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 65301,20 грн, з яких 19 600 грн - прострочена заборгованість, 15151,20 грн - прострочені відсотки та 30 550 грн - прострочена комісія.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що АТ «Креді Агріколь Банк» свої зобов`язання за кредитними договорами виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, на відміну від позичальника, яка своєчасно до встановленого графіку не повертала платежі в строк та розмірі, визначених умовами кредитного договору, тобто не виконувала свої зобов`язання належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

Будь-яких доказів про повне або часткове спростування позовних вимог відповідачем не надано.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, згідно зі ст. 512, 514, 517 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та 2 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Позивачем в обґрунтування позовних вимог щодо укладення кредитного договору № 3/3099875 від 07 грудня 2021 року надано заяву-анкету № 0104251-07122021-001 від 07 грудня 2021 року, паспорт споживчого кредиту та платіжну інструкцію від 07 грудня 2021 року про перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 100000 грн, кредитний договір, розгорнутий розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 65301,20 грн, з яких 19600 грн - прострочена заборгованість, 15151,20 грн - прострочені відсотки та 30550 грн - прострочена комісія.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року оскаржується лише в частині стягнення прострочених відсотків та простроченої комісії.

Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що ТОВ «Глобал Спліт» не має права на вимогу за прострочення відсотків, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, враховуючи наступне.

Дійсно, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:

«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Разом із тим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» не передбачено скасування нарахування процентів за користування кредитними коштами протягом період воєнного та надзвичайного стану та/або не звільнено позичальників від обов`язку повернення отриманого кредиту та від виконання обов`язків за кредитним договором, а тому положення ЦК України, які регулюють ці правовідносини, підлягають застосуванню в загальному порядку.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що стягнення прострочених відсотків є неприйнятним в період воєнного стану та суперечить законодавству України та самому кредитному договору, є помилковими та ґрунтуються на помилковому тлумаченні ОСОБА_1 норм матеріального права та хибній інтерпретації умов кредитного договору.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що розділом 3 кредитного договору № 3/3099875 від 07 грудня 2021 року, укладеного ОСОБА_1 з АТ «Креді Агріколь Банк», передбачено відповідальність сторін у разі прострочення строку сплати поточної заборгованості, у вигляді пені та штрафу.

Згідно п. 3.4 договору, сторона договору, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що засвідчуються ТПП України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Таким чином, введення воєнного стану на території України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань, при цьому форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за невиконання зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21), у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2023 року в справах № № 646/3570/20 (провадження № 61-19278св21), 359/3098/20 (провадження № 61-3969св21) та від 23 червня 2023 року в справі № 638/6855/20 (провадження № 61-8395св22), вказано, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий в порядку та на підставі ст. 14-1 Закону про ТПП. Однак обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та в сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Такі висновки сформульовано в постановах Верховного Суду від 19 серпня 2022 року в справі № 908/2287/17, від 16 липня 2019 року в справі № 917/1053/18, від 14 лютого 2018 року № 926/2343/16, від 25 листопада 2021 року в справі № 905/55/21.

Враховуючи вищевикладене, позичальником за кредитним договором ОСОБА_1 не надано відповідних доказів щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання внаслідок непереборної сили саме зобов`язання за кредитним договором № 3/3099875 від 07 грудня 2021 року.

Разом із тим, апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині стягнення суми простроченої комісії, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вірно посилається на висновки викладенні в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) згідно з якою відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20 (провадження № 61-16470св20), та зазначає, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі з подібними правовідносинами № 204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пп.1.4.1-1.4.2 пункт 1.4 статті 1 Кредитного договору № 3/3099875 від 07 грудня 2021 року позичальник зобов`язаний сплачувати Банку комісійну винагород за обслуговування кредитної заборгованості (комісії) щомісячно, в розмірі 2,35% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 Договору.

Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, своєчасності сплати платежів.

Колегія суддів вважає що, позивач не надав жодних доказів про те, що комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості включала в себе додаткові послуги, які надавалися поза межами інформування про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право вимагати безоплатно один раз на місяць.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги в частині вимог про стягнення простроченої комісії знайшли своє підтвердження спростовують висновки суду першої інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Глобал Спліт» в частині стягнення простроченої комісії, у зв`язку з чим апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зменшити суму заборгованості за кредитним договором № 3/3099875 від 07 грудня 2021 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» з 65301,20 грн до 34751,20 грн (за рахунок безпідставно стягнутої комісії), та зменшити суму стягнутого судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позову ТОВ «Глобал Спліт» сплачено 2422,40 грн судового збору.

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2543,52 грн.

Беручи до уваги розмір заявлених позовних вимог (65301,20 грн) та їх часткове задоволення (34751,20 грн), у пропорційному відношенні судом задоволено позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» на 53,22 %.

Таким чином підлягає зменшенню визначена судом першої інстанції сума судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт», з 2422,40 грн до 1289,20 грн.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково на 66,85 %, тому сума сплаченого нею судового збору в розмірі 1700,34 грн за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «Глобал Спліт».

Відповідно до ч. 10 с. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, з ТОВ «Глобал Спліт» слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 411,14 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 рокузмінити в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором № 3/3099875 від 07 грудня 2021 року, яка підлягає до стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», зменшивши її з 65 301 (шістдесят п`ять тисяч триста одна) гривні 20 копійок до 34 751 (тридцять чотири тисячі сімсот п`ятдесят одна) гривні 20 копійок.

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 411 (чотириста одинадцять) гривень 14 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», місцезнаходження: м. Київ, вул. Жилянська, буд. 5-Б, оф. 5, код ЄДРПОУ 41904846.

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: О. В. Борисова

С.А. Голуб