Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №757/25332/25-ц — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 757/25332/25-ц

номер провадження № 22-ц/824/4386/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Романюк М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року /суддя Козлов Р.Ю./

за заявою представника Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) - Коцюбальської Ольги Миколаївни про забезпечення позову

у справі за позовом Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) до ОСОБА_2 , Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" про дострокове припинення дії свідоцтва України на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач компанія Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (скорочено - УКРНОІВІ) про дострокове припинення дії свідоцтва України № 84541 від 12.11.2007 року на торговельну марку «NIX» та зобов`язання вчинити дії.

Одночасно з подачею позову, представник позивача звернулася до суду із заявою, в якій з метою забезпечення позову просить суд заборонити Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо передання права власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 12.11.2007 р. третім особам та відмови від прав на торговельну марку за свідоцтвом № 84541 від 12.11.2007 р. повністю або частково за заявою ОСОБА_2 (Відповідача-1 за позовом), до набрання рішенням суду законної сили та заборонити ОСОБА_2 передавати права та відмовлятися від прав на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 12.11.2007 р. повністю або частково, до набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року заяву задоволено.

Заборонено Державній організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо передання права власності на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 12.11.2007 р. третім особам та відмови від прав на торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 12.11.2007 р. повністю або частково за заявою ОСОБА_2 (Відповідача-1 за позовом), до набрання рішенням суду законної сили.

Заборонено ОСОБА_2 передавати права та відмовлятися від прав на торговельну марку за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 12.11.2007 р. повністю або частково, до набрання рішенням суду законної сили. /а.с. 75-77/

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_2 - адвокат Романюк М.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.

Апелянт вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Вказувала, що суд не довів наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення (ч. 2 ст. 149 ЦПК України). Абстрактна можливість відчуження торговельної марки не є достатньою підставою для застосування такого суворого заходу. Суд не вирішив питання зустрічного забезпечення (ст. 154 ЦПК України), хоча заборона на розпорядження нематеріальним активом може завдати ОСОБА_2 значних збитків. Застосований захід забезпечення не є співмірним та адекватним (ч. 1 ст. 150, ч. 7 ст. 153 ЦПК України). Повна заборона на розпорядження торговельною маркою суттєво обмежує конституційне право власності (ст. 41 Конституції України) та майнові права інтелектуальної власності (ст. 418, 420 ЦК України). Суд не врахував, що торговельна марка «NIX» є високоліквідним активом, комерціалізація якого (ліцензії, франчайзинг, відчуження) є основним джерелом доходу для ОСОБА_2 . Апелянт посилається на протокол засідання Апеляційної палати УКРНОІВІ від 03.10.2025, яким розгляд заперечень зупинено до вирішення даної справи, що свідчить про штучне затягування спору.

Представник позивача адвокат Коцюбальська О.М. у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що існує реальна загроза відчуження або відмови від прав на спірну торговельну марку, що унеможливить виконання рішення про її дострокове припинення (ч. 2 ст. 149 ЦПК України). Відступлення прав вимоги або відмова від свідоцтва призведе до необхідності заміни відповідача, що ускладнить розгляд справи та виконання рішення. Обрані заходи забезпечення є співмірними предмету спору та спрямовані на збереження status quo (ст. 150 ЦПК України). Суд правильно застосував норми ст. 149-154 ЦПК України, врахував практику Верховного Суду щодо забезпечення позовів у справах про інтелектуальну власність. Невжиття заходів може призвести до порушення прав позивача на ефективний судовий захист (ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини).

Представник УКРНОІВІ Свіденко С.К. у відзиві просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що обрані судом заходи забезпечення позову є законними, обґрунтованими та співмірними. Згідно зі ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. У даній справі існує реальна загроза того, що ОСОБА_2 до вирішення спору по суті може передати права на спірну торговельну марку «NIX» третій особі або відмовитися від прав на неї. У такому випадку виконання рішення про дострокове припинення дії свідоцтва стане неможливим або суттєво ускладненим, оскільки власником свідоцтва буде вже інша особа. УКРНОІВІ підкреслює, що предметом спору є дострокове припинення дії свідоцтва № НОМЕР_1 . Застосовані заходи (заборона відчуження та відмови від прав, а також заборона вносити зміни до реєстру) мають прямий зв`язок з предметом позову та спрямовані на збереження існуючого стану (status quo) до набрання рішенням законної сили. Представник УКРНОІВІ посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанову Великої Палати ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанову Касаційного цивільного суду від 14.06.2023 у справі № 641/6173/21 та постанову Пленуму ВС № 9 від 22.12.2006, згідно з якими суд при вирішенні питання про забезпечення позову повинен враховувати ймовірність утруднення або неможливості виконання рішення та співмірність негативних наслідків.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо дострокового часткового припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 від 12 листопада 2007 року на торговельну марку «NIX» (щодо товарів 9 класу та послуг 35 і 42 класів МКТП) на підставі невикористання марки протягом останніх п`яти років (ч. 4 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Позивач Н-ІКС Холдінг Лтд (N-IX Holding Ltd) звернувся до суду з вимогою визнати свідоцтво таким, що припиняє свою дію частково, та зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (УКРНОІВІ) внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що ОСОБА_2 , як власник спірного свідоцтва, може до вирішення спору по суті передати права на торговельну марку третім особам або відмовитися від прав на неї, що унеможливить або істотно ускладнить виконання майбутнього рішення суду.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року заяву про забезпечення позову задоволено. Суд заборонив ОСОБА_2 передавати права та відмовлятися від прав на торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_1 повністю або частково, а також заборонив УКРНОІВІ вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо передання права власності або відмови від прав на зазначене свідоцтво до набрання рішенням суду законної сили.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався статтями 149, 150, 151, 153, 154 ЦПК України а також правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду щодо співмірності та обґрунтованості заходів забезпечення позову.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі його задоволення, оскільки зміна власника свідоцтва або відмова від прав на торговельну марку призведе до необхідності залучення нових учасників справи, ускладнення процесу доказування та неможливості реального виконання рішення про дострокове припинення дії свідоцтва.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно застосував заходи забезпечення позову, оскільки не було доведено реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України), не вирішив питання зустрічного забезпечення (ст. 154 ЦПК України), а також не врахував співмірність та адекватність обраних заходів, чим суттєво обмежив право власності ОСОБА_2 на торговельну марку.

З такими доводами колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. У даній справі предметом позову є дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У разі задоволення позову рішення суду полягатиме у внесенні змін до Державного реєстру свідоцтв України. Якщо до моменту набрання рішенням законної сили ОСОБА_2 передасть права на спірну торговельну марку третій особі або відмовиться від прав на неї, виконання рішення стане об`єктивно неможливим або суттєво ускладненим, оскільки знадобиться залучення нового власника як учасника справи, повторне проведення експертизи та інші процесуальні дії.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність реальної загрози, а не абстрактної можливості, як стверджує апелянт.

Щодо доводів про невирішення питання зустрічного забезпечення (ст. 154 ЦПК України), колегія зазначає, що надання зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Суд має право, але не зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення залежно від обставин справи. У даному випадку суд першої інстанції, оцінивши характер спору та предмет забезпечення (заборона на розпорядження спірним об`єктом інтелектуальної власності), дійшов обґрунтованого висновку про відсутність необхідності у зустрічному забезпеченні.

Апелянт також посилається на непропорційність заходу та обмеження права власності. Однак відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими вимогами. У справах про інтелектуальну власність заборона на розпорядження спірним об`єктом (відчуження, відмова від прав) є стандартним і співмірним заходом забезпечення, спрямованим на збереження status quo до вирішення спору по суті. Така позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанові Касаційного цивільного суду від 14.06.2023 у справі № 641/6173/21.

Колегія суддів також звертає увагу, що обрані заходи забезпечення не позбавляють ОСОБА_2 права користування торговельною маркою, а лише тимчасово обмежують його розпорядження нею до вирішення спору. Таке обмеження є виправданим з урахуванням мети забезпечення позову - запобігання неможливості реального виконання рішення суду. Крім того, позивач посилається на невикористання торговельної марки останні 5 років, доказів активної підприємницької діяльності, на яку посилається апелянт, не надано, а отже відхиляються і доводи щодо ймовірних збитків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм статей 149-154 ЦПК України та не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 29.05.2026 р.

Головуючий: Судді: