Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №369/2574/25 — Київський апеляційний суд

справа № 369/2574/25

головуючий у суді І інстанції Янченко А.В.

провадження № 22-ц/824/4732/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Григоренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року

у справі за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу, Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі внаслідок забруднення та засмічення земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, -

в с т а н о в и в :

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу, Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі внаслідок забруднення та засмічення земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року частково задоволено заяву заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області про застосування процесуального правонаступництва.

Замінено Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області у справі № 369/2574/25 процесуальним правонаступником - Бучанською окружною прокуратурою Київської області (08292, Київська область, Бучанський район, м. Буча, вул. Володимира Ковальського, 61/1).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Аваєва Н.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву залишити без розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року не відповідає вимогами статті 263 ЦПК, тому має бути скасована.

Вказує, що заява заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області про застосування процесуального правонаступництва подана через канцелярію суду 06 листопада 2025 року без надсилання копій цієї заяви іншим учасникам справи.

Зазначена заява від заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області була підписана заступником керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Борисом Паращуком, але останній ніколи не був заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області.

Зазначає, що суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 14 ЦПК України зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

У заяві зазначено умовний ідентифікаційний код органу 0290999626, який належить Києво-Святошинській окружній прокуратурі.

Вбачається, що заяву про заміну сторони у порядку статті 55 ЦПК України мають право подати: сторона або її правонаступник, як заінтересована особа.

Таким чином, заступник керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Паращук Б. не мав повноважень на подання заяви у порядку статті 55 ЦПК України, як заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області, оскільки ним не був та не мав повноважень на представництво його інтересів.

Вказує, що особою, яка подала заяву порушено вимоги пункту 1 частини 1 та частини 2 статті 183 ЦПК України.

Також, у заяві не зазначено про реєстрацію електронного кабінету Бучанською окружною прокуратурою Київської області.

Таким чином, відповідно до частини 4 статті 183 ЦПК, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Вказує, що суд мав всі підстави для повернення заяви щодо правонаступництва, з метою приведення її заявником відповідно до вимог статті 183 ЦПК України.

В оскаржуваній ухвалі мається посилання на наказ керівника Київської обласної прокуратури № 67 від 21 липня 2025 року, яким нібито визначено керівнику ліквідованої Києво-Святошинської окружної прокуратури передати, а керівнику Бучанської окружної прокуратури Київської області прийняти всі справи, документи та майно Києво-Святошинської окружної прокуратури.

Але наказ керівника Київської обласної прокуратури № 67 від 21 липня 2025 року із заявою щодо правонаступництва суду не подавався та в матеріалах справи відсутній, як і відсутній у загальному доступі.

Також у самій заяві щодо правонаступництва відсутнє будь-яке посилання на наказ № 67 від 21 липня 2025 року.

З вище викладених обставин вбачається, що судом при винесенні оскаржуваної ухвали не перевірено правонаступництво шляхом дослідження належних та допустимих доказів його існування.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Аваєва Н.В. подала через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 20 травня 2026 року о 11:15 год., у якому вона посилається на те, що у цей день вона не може бути присутньою у судовому засіданні, оскільки зайнята в іншому судовому засіданні у Шевченківському районному суді міста Києва у справі № 761/15567/26.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).

Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Із клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Аваєвої Н.В. вбачається, що причиною її неявки до Київського апеляційного суду є надання переваги участі у розгляді іншої справи.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку представника ОСОБА_1 - адвоката Аваєвої Н.В. у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Прокурор Немцев Є.Г. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія апеляційного суду, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке.

Статтею 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частинами 4, 5 статті 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статуту позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції, зокрема, з метою захисту загальних інтересів суспільства та держави.

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону, частиною другою якої передбачено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Відповідно до частин 1, 2, пункту 1, 4 частини 6 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); брати участь у розгляді справи.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Отже, прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а тільки від імені держави.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, яка відповідно до статті 56 ЦПК України набула статусу позивача, а прокурор здійснює представництво.

Відповідно до частини 1 статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Бучанська окружна прокуратура (як і колишня Києво-Святошинська окружна прокуратура) не має статусу окремої юридичної особи, оскільки підпорядкована та входить у структуру Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996).

Сукупний аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що зміна найменування органу юридичної особи не є підставою для процесуального правонаступництва.

У цій справі наявні підстави для зміни найменування органу прокуратури, який звернувся з позовною заявою до суду, із Києво-Святошинської окружної прокуратури на Бучанську окружну прокуратуру, що у свою чергу є наслідком забезпечення участі прокурора Києво-Святошинського відділу Бучанської окружної прокуратури у розгляді цієї справи.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора щодо процесуального правонаступництва.

Також апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув заяву прокурора щодо процесуального правонаступництва, яка у повній мірі не відповідає вимогам статті 183 ЦПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що до заяви не долучено докази її надсилання відповідачу та не зазначено відомості про реєстрацію електронного кабінету заявником Бучанською окружною прокуратурою.

Відповідно до частини 4 статті 183 ЦПК України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Водночас, є безпідставними доводи скаржника про те, що заява заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури про заміну процесуального правонаступника підписана заступником керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Паращуком Б.В., оскільки з матеріалів справи вбачається, що заява підписана та подана заступником керівника Бучанської окружної прокуратури.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та залишити без розгляду заяву на підставі статті 183 ЦПК України.

Проте, повноваженнями щодо залишення заяви без розгляду, у разі невідповідності її вимогам статті 183 ЦПК України, наділений суд, до якого подано таку заяву, тобто суд першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з цим колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни задовольнити.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 листопада 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 29 травня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська