Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №758/2480/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 12 травня 2026 р.

Справа: №758/2480/25

Суддя: Соколова Вікторія Вячеславівна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Київ

Справа №758/2480/25

Апеляційне провадження №22-ц/824/3426/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Войтенко Т.В. 29 липня 2025 року в м. Київ,

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної події,

В С Т А Н О В И В

У лютому 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь:

- матеріальну шкоду у розмірі 223762,44 грн,

- витрати на евакуацію автомобіля з місця ДТП в розмірі 2200 грн,

- моральну шкоду у розмірі 20000 грн;

- судовий збір в розмірі 2459,62 грн;

- витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 18000 грн;

- витрат на професійну правничий допомогу 40000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 жовтня 2024 року в місті Києві по проспекту Георгія Гонгадзе, 32 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 не обрав безпечної швидкості руху, в результаті чого не впорався з керуванням, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху у бік дороги, де здійснив зіткнення з автомобілем марки Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

У позовній заяві позивач зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння. Постановою Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124 та ст.130 КУпАП.

Позивач зазначає, що з місця ДТП його автомобіль було евакуйовано, за що позивачем понесено витрати у розмірі 2200 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована в страховій компанії - ТДВ «СК «Гардіан» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого, у розмірі 160000 грн на одного потерпілого. 10 грудня 2024 року страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 156800 грн, тобто максимальний розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи у розмірі 3200 грн. Але попри отримання страхового відшкодування, майнова шкода, завдана позивача в повному обсязі компенсована не була, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Так, згідно висновку судового експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» №1-07/02 від 07 лютого 2025 року:

- ринкова вартість автомобіля Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент пошкодження (до моменту ДТП, що сталася 13 жовтня 2024 року) складає 488706,75 грн;

- вартість відновлювального ремонту без врахування значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 13 жовтня 2024 року, станом на дату ДТП, складає 726537,29 грн;

- вартість відновлювального ремонту з рахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 13 жовтня 2024 року, станом на дату ДТП, складає 380562,44 грн;

- матеріальний збиток (шкода), завданий власнику автомобіля Hyundai Sonata реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 13 жовтня 2024 року, станом на дату ДТП, складає 488706,75 грн;

- вартість автомобіля Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 в пошкодженому стані, станом на дату ДТП, складає: 108144,31 грн.

Посилаючись на вимоги статті 1194 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), позивач просив стягнути з відповідача 223762,44 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, а також 2200 грн витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля.

На проведення оцінки вартості матеріального збитку позивачем витрачено 18000 грн.

Окрім вимоги про відшкодування майнової шкоди, позивач заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди, яку він оцінив розмірі 20000 грн.

В обґрунтування вимог про стягнення моральної шкоди позивач вказує, що є переселенцями з окупованої території. Автомобіль, який було знищено відповідачем внаслідок ДТП, був єдиним джерелом заробітку. Позивачу постійно приходиться шукати місце для зберігання пошкодженого автомобіля. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою добровільного відшкодування матеріальної шкоди, втім позивач відмовився відшкодувати шкоду. Позивач залишився без автомобіля та, як наслідок, без засобу для заробітку, був вимушений звертатися до експертів, адвокатів, суду, що потягло додаткові витрати та час. Все це призвело до його душевних страждань, стану постійного стресу, порушення звичних комфортних умов проживання.

Отже, з урахуванням викладеного просив задовольнити позов.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 223762,44 грн - на відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної події, 2200 грн - витрат на евакуацію автомобіля, 18000 грн - на проведення експертного дослідження визначення збитків та 20000 грн - на відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 263962,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2459,62 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 180 грн судового збору.

Рішення мотивоване тим, що у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суди на підставі статті 1194 ЦК України постановляють стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Винна в ДТП особа не обмежена жодним нормативно-правовим актом для повного відшкодуванні завданої нею шкоди у разі недостатності страхового відшкодування. Страхова компанія при виплаті страхового відшкодування обмежена нормами Закону №1961-IV, зокрема, статтею 12 (страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи). Відтак, винна в ДТП особа відшкодовує різницю між страховою виплатою та завданим збитком, якщо розмір завданого збитку складається з платежів, які не покриваються страховою компанією.

Суд дійшов висновку, що страхова компанія, в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , виплатила на користь потерпілої особи ОСОБА_2 156800 грн, тоді як розмір матеріальної шкоди становить 488706,75 грн - 108 144,31 грн, різницю у даних розмірах має компенсувати потерпілій особі винуватець ДТП - відповідач по справі ОСОБА_1 у розмірі 223 762,44 грн. До даної суми слід додати 2200 грн витрат, які понесені позивачем на евакуацію транспортного засобу до місця його зберігання, а також витрати на визначення матеріального збитку в розмірі 18000 грн.

Виходячи із засад розумності та співмірності, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 грн на відшкодування моральної шкоди. Саме така сума здатна компенсувати незручності, які зазнав позивач у зв`язку з повним знищенням його автомобіля.

Не погодився із рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 , його представником - адвокатом Пацалюк А.В. подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що судом неповно з`ясовані та досліджені обставини, які мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що позивачем був наданий висновок експерта № 1-07/02, який був покладений в основу оскаржуваного рішення. Однак ця експертиза проведена з порушенням Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом МЮ України №53/5 від 08 жовтня 1998 року та інших нормативно-правових актів. Зокрема, в порушення вимог п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту України та Фонду Держмайна №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року відповідач не запрошувався на огляд автомобіля оцінювачем. Тому відповідач вважає, що не всі зафіксовані під час оглядів та дефектування автомобіля позивача пошкодження, виникли у результаті його дій під час ДТП. Ще однією з головних підстав неналежного проведення експертизи є той факт, що експертом не взято до уваги, що на автомобіль марки Hyndai Sonata д.р.н. НОМЕР_2 встановлено газ, а відтак розрахунок завданої шкоди має відбуватись зовсім за іншою методикою. Також вказується на те, що кожне фото, що міститься у висновку має бути на окремому аркуші, проставлено печаткою експерта та підписано, чого не було зроблено експертом. Відтак висновок судового експерта Тараканова Ю.Ю., слід поставити під сумнів.

Вказує, що матеріальну шкоду слід розраховувати безпосередньо з вартості нанесеної шкоди 380562,44 грн (сума збитку за висновком експерта) за мінусом 160000 грн (виплаченої суми страховиком), а тому розмір збитку становить 220562,44 грн.

Окрім цього, задоволений розміром моральної шкоди в розмірі 20000 грн не відповідає вимогам розумності та справедливості. Позивачем не було долучено до позовної заяви жодного доказу наявності нанесеної моральної шкоди, докази, які підтверджують завдані моральні страждання відповідачем, не долучено орієнтовний розрахунок моральної шкоди.

На підставі викладеного, просить скасувати рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Шилков В.О. в інтересах ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Пацалюк А.В. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просив про задоволення заявлених ними вимог.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Шилков В.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2024 року в місті Києві по проспекту Георгія Гонгадзе, 32 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 не обрав безпечної швидкості руху, в результаті чого не впорався з керуванням, здійснив виїзд на призначений для зустрічного руху у бік дороги, де здійснив зіткнення з автомобілем марки Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вказані обставини встановлені постановою Подільського районного суду міста Києва від 10 грудня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605, 60 грн. (т.1. а.с. 208-210)

Відповідно до акту виконаних робіт від 14 жовтня 2024 року автомобіль Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , було евакуйовано з місця ДТП, за що позивачем понесено витрати у розмірі 2200 грн. (т.1 а.с.21-22)

16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку (т.1 а.с.126-127)

17 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до страхової компанії ТДВ «СК «Гардіан» із повідомленням про настання страхового випадку (т.1 а.с.133-134).

29 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про виплату страхового відшкодування до страхової компанії, в якій була застрахована цивільно правова відповідальність ОСОБА_1 (т.1 а.с.143)

01 листопада 2024 року на замовлення страхової компанії ФОП ОСОБА_3 було складено звіт №76-D/15/09 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу - автомобіля Hyundai Sonata, відповідно до якого, вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 , визначається на рівні вартості автомобіля та складає 491036 грн. (т.1 а.с.155-180)

Страхова компанія «Гардіан» 10 грудня 2024 року на підставі страхового акту №G-40087-1 виплатила ОСОБА_2 156800 грн. (а.с.211)

Згідно висновку судового експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» №1-07/02 від 07 лютого 2025 року, складеного експертом Тараканова Ю.Ю. за зверненням ОСОБА_2 :

- ринкова вартість автомобіля Hyundai Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент пошкодження (до моменту ДТП, що сталася 13 жовтня 2024 року) складає: 488706,75 грн.;

За проведення вказаної експертизи позивач поніс витрати в розмірі 18000 грн. (а.с.25-39)

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В порядку визначеному ч.ч.1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст.,ст. 979, 999 ЦК України визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) у ст. 3 передбачено обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Статтею 30 цього Закону визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

У постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17 зазначено, що якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу, та за мінусом франшизи.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналізуючи вищенаведені норми права, суд дійшов висновку, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відтак відшкодування шкоди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якого застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

В силу ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

В порядку визначеному ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З наведених обставин справи вбачається, що факт дорожньо-транспортної пригоди, в якому був пошкоджений належний позивачу автомобіль та вина відповідача у цьому були встановлені судовим рішенням у справі про адміністративне правопорушення, яке набрало законної сили і, відповідно, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки таких дій в порядку цивільного судочинства в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Тому ці обставини не підлягають доведенню.

За змістом наведених вище норм чинного законодавства відшкодування шкоди проводиться: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом, одним з яких є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страховиком відповідача - ТДВ «СК «Гардіан» 10 грудня 2024 року на підставі страхового акту №G-40087-1 була здійснена виплата позивачу сума страхового відшкодування в розмірі 156800 грн. Тобто страхова компанія виплатила максимальний розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи 3200 грн при цьому з матеріалів страхової справи вбачається, що у звіті №76-D/15/09 від 01 листопада 2024 року, складеного на замовлення страхової компанії ФОП ОСОБА_3 , розмір матеріального збитку, завданого позивачу, визначається на рівні вартості автомобіля, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість.

Відповідно до висновку експерта № 1-07/02 від 13 жовтня 2024 року розмір матеріального збитку, завданого позивачу, визначається на рівні вартості автомобіля - 488706,75 грн, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість.

Тобто, за змістом двох висновків спеціалістів у відповідній галузі, транспортний засіб позивача вважається конструктивно знищеним, а його відновлення економічно не обґрунтованим.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки страховиком позивачу сплачено страхове відшкодування у розмірі 156800 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між відновлювальною вартістю автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та виплаченим страховим відшкодуванням, що становить 223762,44 грн (380562,44 - 156800).

Враховуючи наведене районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди у розмірі 223762,44 грн як різниці між відновлювальною вартістю автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та виплаченим страховим відшкодуванням 156800 грн, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 2200 грн, які понесені позивачем, докази чого містяться в матеріалах справи.

Також є мотивованими і вірними висновки районного суду про доведеність розміру збитків, які підлягають відшкодуванню у розмірі вартості проведеної транспортно-товарознавчої експертизи на суму 18000 грн, оскільки такі витрати зумовлені розглядом справи в суді.

Доводи апеляційної скарги, про неналежність як доказу висновку експерта № 1-07/02 від 13 жовтня 2024 року колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки в цілому узгоджуються з даними наведеними звіті №76-D/15/09 від 01 листопада 2024 року, складеного на замовлення страхової компанії. З урахування встановлених обставин визначення розміру матеріального збитку у розмірі вартості автомобіля, не може бути прийнято до уваги суду посилання відповідача на врахування вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням фізичного зносу. Та обставина, що транспортний засіб має систему забезпечення газом на ці висновки не впливає. Щодо відсутності відповідача при огляді слід зазначити, що Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не вимагає присутності винуватця при огляді, а передбачає лише його бажане повідомлення про час та місце огляду. До того ж в ході розгляду справи відповідач не був позбавлений можливості надання доказів на спростування наданих позивачем доказів, проте таким правом не скористався.

Позивачем також було заявлені вимоги про компенсацію моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, які позивач зазнав під час ДТП та у зв`язку з пошкодженням його майна (автомобіля) і була оцінена ним у розмірі 20000 грн.

Положення ст. ст. 23, 1167 ЦК України передбачають право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, незалежно від майнової шкоди. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Суд першої інстанції, встановивши факт скоєння ДТП з вини відповідача, а також обставини пошкодження у зв`язку з цим належного позивачу майна автомобіль, зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню, суд погодився з тим розміром моральної шкоди, який заявлений позивачем у позові, вважаючи, що такий розмір узгоджується виходячи зі встановлених у справі обставин з засадами розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів оцінюючи такий висновок районного суду зауважує, що ДТП сталась з вини відповідача й транспортний засіб позивача було повністю знищено та відповідачем не було здійснено добровільного відшкодування майнової шкоди, що призвело до порушення звичного ритму життя позивача та зумовило вчинення ряду дій для відновлення порушеного права.

Пошкодження власного майна не може не викликати негативних емоцій, хвилювань, пов`язаних, як з самим фактом пошкодження майна, який вже відбувся, так і з вимушеною зміною укладу життя і витрачання додаткових зусиль для її організації протягом часу.

Крім того факт зіткнення автомобілів вже сам по собі є стресовою ситуацією, що негативно впливає на стійкість психічної організації людини, яка невільно опинилась серед учасників ДТП.

Тому наведені позивачем обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди 20000 грн тим, що позивач зазнав душевних страждань, внаслідок самого зіткнення транспортних засобів, так і його наслідків у вигляді пошкодження майна позивача, судом першої інстанції об`єктивно враховані та взяті до уваги.

При цьому висновок суду про стягнення з відповідача моральної шкоди 20000 грн відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Інших доводів апеляційна скарга не містить. А отже наведені стороною відповідача доводи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права, та не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно норм ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для вирішення питання судових витрат понесених відповідачем.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: О.В. Желепа

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 01 червня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua