Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №359/1292/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року

справа № 359/1292/26

провадження № 33/824/2599/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Музичко С.Г., розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року, у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортним засобом на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір з на користь держави у розмірі 665 грн 60 коп.

Не погоджуючись із постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтуванні вимог посилається на те, що в суді першої інстанції останній зазначав, що він не керував даним транспортним засобом, скаржник не має відповідної категорії, щодо керування таким видом транспортного засобу, а також даний транспортний засіб йому не належить. ОСОБА_1 бачив автомобіль вперше і був в ньому пасажиром. Також районному суду скаржник пояснив, що вживав спиртні напої, так як зустрічався зі своїм знайомим. За кермом автомобіля постійно перебував ОСОБА_2 , якого було допитано в суді в якості свідка і який підтвердив факт того, що скаржник не керував транспортним засобом. Дані свідчення в суді підтвердив пасажир, який перебував в автомобілі ОСОБА_3 .

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 13.02.2026 року транспортним засобом «Volkswagen Jetta» він не керував. За кермом автомобіля був його товариш ОСОБА_4 , а він сидів на пасажирському сидінні біля водія. Також з ними в машині був ОСОБА_5 , який сидів позаду. ОСОБА_1 пояснив, що того вечора відпочивав у Києві, вживав алкоголь. Його знайомі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які працюють разом запропонували підвезти його у м. Бориспіль. ОСОБА_1 пам`ятає, що коли ОСОБА_4 зупинив транспортний засіб у дворі біля його будинку, то відразу підбігли працівники поліції та звинуватили йогов тому, що він помінявся місцем з водієм. Незважаючи на те, що він сидів на пасажирському сидінні з пристебнутим паском безпеки, працівники поліції саме йому запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити та провадження закрити у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 590826 від 13.02.2026 року, встановлено, що 13.02.2026 року о 22 год. 45хв. в м. Бориспіль, перехрестя вул. Київський шлях -Валерія Ґудзя, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Jetta» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер або ж у найближчому медичному закладі у лікаря нарколога, водій категорично відмовився.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР, і вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З оглянутого відеозапису вбачається, що після зупинки працівниками поліції транспортного засобу «VolkswagenJetta» у салоні автомобіля особи почали мінятися місцями. В результаті виявлення працівниками поліції як пасажир ОСОБА_4 та водій ОСОБА_1 почали пересаджуватись з пасажирського місця на місця водія то одразу підійшли до правої сторони авто, де перебував справжній водій. Також на відео зафіксовано як працівники поліції встановили особу водія ОСОБА_1 і виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння. Водієві було запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду. Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , під час спілкування з поліцейськими, тримає баночку з алкгольним напоємі не приховує, що вживав алкогольні напої незадовго до даної події.Як вбачається з матеріалів справи, направлення скаржника було виписано до медичного закладу, який є наближений до місця зупинки транспортного засобу.

Таким чином, за результатами перегляду відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно керував автомобілем. Доводи апеляційної скарги про протилежне свідчать про намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому "Інструкція"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.4 Розділу І вищенаведеної Інструкції вбачається, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, наявними в матеріалах справи:

- протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 590826 від 13.02.2026 року;

- рапортом поліцейського від 14.02.2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 31.08.2025 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.02.2026 року;

- відеозаписом із нагрудної камери поліцейського від 13.02.2026 року.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Так, у межах даного провадження встановлено, що у ході спілкування з водієм ОСОБА_1 у поліцейського виник сумнів у його тверезості, у зв`язку з чим ним було повідомлено про наявність виявлених ознак алкогольного сп`яніння та оголошено вимогу проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, яка ним не була виконана.

При цьому незгода водія із підставами зупинки керованого ним транспортного засобу, та подальше оскарження відповідних постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності не звільняє його від обов`язку, передбаченого п.2.5 Правил дорожнього руху України, пройти на вимогу уповноваженої особи огляд на стан сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин, є обґрунтованим, вмотивованим і відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, яким суд дав вірну оцінку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено.

Враховуючи викладене, приходжу висновку, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя