Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №274/8689/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8689/25

Провадження № 2/0274/1253/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"22" травня 2026 р. м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді - Хуторної І. Ю.,

з участю секретаря Айрапетян А.А.,

учасники справи, присутні в судовому засіданні:

представник позивачки адвокат Мазур М.В.,

представник відповідача адвокат Ковальчук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

10.12.2025 ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Мазур М.В. через підсистему "Електронний суд" звернулася до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 183508,00 грн та у відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн, а також судові витрати.

Короткий виклад доводів позову

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 28 серпня 2024 року о 15 год 35 хв у м. Бердичеві Житомирської області по вул. Житомирська, 53 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Renault Megan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки FIAT 500X, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм автомобіля Renault Megan вимог Правил дорожнього руху України, а саме ненадання переваги в русі та недотримання обов`язку переконатися у безпечності виконання маневру, що призвело до зіткнення транспортних засобів і механічних пошкоджень автомобіля позивача. Вказані обставини підтверджуються матеріалами повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Megan була застрахована у ПАТ НАСК «ОРАНТА», у зв`язку з чим позивач після настання страхового випадку звернулася до страховика, а також до ПрАТ «УПСК», у якому застраховано її транспортний засіб, для визначення розміру завданої шкоди та отримання страхового відшкодування.

За результатами страхового огляду та складеного страхового акта ПрАТ «УПСК» було визначено розмір страхового відшкодування у сумі 110 531 грн 48 коп. без ПДВ, яка була виплачена позивачу як часткове відшкодування завданої шкоди.

31 жовтня 2025 року на замовлення позивача проведено незалежне транспортно-товарознавче дослідження ТОВ «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ», відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля FIAT 500X, визначена у розмірі 294 040 грн 46 коп. без ПДВ. Вказаний висновок ґрунтується на аналізі характеру пошкоджень, вартості відновлювального ремонту та відповідних розрахунках експерта.

Таким чином, з урахуванням отриманого страхового відшкодування, непокритою частиною майнової шкоди є різниця у розмірі 183 508 грн 98 коп., яка підлягає стягненню з безпосереднього заподіювача шкоди як особи, яка порушила правила дорожнього руху та спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Крім того, позивач вказує, що внаслідок ДТП вона зазнала значних душевних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, стресовою ситуацією, обмеженням у користуванні транспортним засобом, порушенням звичного способу життя та додатковими труднощами у побуті й пересуванні. Обставини дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено майно позивача, спричинили істотні зміни у звичайному ритмі життя позивача. Під час ДТП зазнала значного стресу, оскільки існувала реальна загроза її життю. Позивач отримала психологічну травму, що проявилося у треморі рук, порушенні сну, усвідомленні швидкоплинності життя та загальному розладі здоров`я, у зв`язку з чим вона тимчасово не могла виконувати свої посадові обов`язки за основним місцем роботи.

Після ДТП позивачка була змушена докладати додаткових зусиль для організації ремонту автомобіля та проведення переговорів зі страховою компанією. Протягом певного часу вона позбавлена можливості користуватися автомобілем за його цільовим призначенням, а відтак - обмежена у пересуванні. Це, зокрема, ускладнює можливість безпечно та оперативно доставляти або забирати дітей з навчального закладу під час повітряних тривог, спричинених агресією проти столиці і країни в цілому.

Крім того, позивачка зазнає додаткових незручностей під час службових поїздок, оскільки вимушена користуватися громадським, у тому числі залізничним, транспортом, який нерідко затримується через систематичні обстріли залізничної інфраструктури. Водночас вона позбавлена можливості швидко залишити місцевість у разі загрози ракетного удару, особливо коли поруч відсутні укриття, адже частина громадського транспорту у столиці припиняє рух під час повітряних тривог. Це створює додаткову загрозу для життя позивача та її двох дітей. Позивач вважає, що справедливою компенсацією за завдані їй і родині душевні страждання, буде виплата грошових коштів в сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

Короткий виклад заперечень проти позову

У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Ковальчук А.О. просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення проти позову мотивував тим, що заявлені позовні вимоги не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються переважно на припущеннях.

Після дорожньо-транспортної пригоди позивач звернулася до ПрАТ «УПСК», у якому був застрахований належний їй транспортний засіб, із заявою про виплату страхового відшкодування. На підставі проведеного огляду автомобіля страховиком було складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування у сумі 110 531 грн 48 коп. Позивачка погодилася із визначеним страховиком розміром відшкодування, що підтверджується укладеною між нею та страховою компанією угодою про розмір і спосіб здійснення страхової виплати від 21 жовтня 2025 року. Згідно з умовами цієї угоди розмір страхової виплати був визначений як остаточний та такий, що не підлягає оскарженню чи зміні, а після її виконання позивач не повинна була мати до страховика будь-яких майнових чи немайнових претензій, пов`язаних із дорожньо-транспортною пригодою.

Наведені обставини свідчать про добровільне прийняття позивачем умов страхового врегулювання та відсутність будь-яких заперечень щодо визначеного страховиком розміру шкоди на момент отримання страхового відшкодування.

Також вказав, що позивачкою не надано доказів оскарження результатів страхового врегулювання або висловлення незгоди з визначеним страховою компанією розміром відшкодування до моменту звернення до суду.

Щодо наданого позивачем висновку транспортно-товарознавчого дослідження № 493/10-25 від 31 жовтня 2025 року, то такий документ не може бути безумовним та достатнім доказом розміру завданої шкоди. На його переконання, вказаний висновок має розрахунковий характер та відображає лише орієнтовну вартість можливого відновлювального ремонту транспортного засобу, а не фактично понесені витрати на його проведення.

Позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських чи фінансових документів, які б підтверджували проведення ремонту автомобіля, придбання запасних частин або оплату виконаних ремонтних робіт, зокрема чеків, квитанцій, платіжних доручень, актів виконаних робіт чи інших розрахункових документів. Вважає, що за відсутності таких доказів реальний розмір майнової шкоди не доведений.

Крім того, під час проведення транспортно-товарознавчого дослідження не було забезпечено участі відповідача як заінтересованої особи. Відповідача не повідомляли про проведення огляду транспортного засобу та не надавали можливості бути присутнім під час його проведення. На його думку, це ставить під сумнів об`єктивність та достовірність результатів дослідження.

Також представник відповідача зауважив, що визначена оцінювачем вартість відновлювального ремонту є завищеною. Зокрема, ремонтна калькуляція містить завищені ціни на запасні частини порівняно із середньоринковими, а вартість ремонтних робіт розрахована за максимальними тарифами без належного врахування фізичного зносу транспортного засобу та його складових. Вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу була визначена у значно більшому розмірі, а тому наведений розрахунок не відображає реальної вартості відновлення пошкодженого автомобіля.

Страховиком уже було здійснено виплату страхового відшкодування відповідно до вимог закону, а позивач не довела наявності фактичної шкоди у розмірі, що перевищує суму отриманої страхової виплати.

Зазначає, що дорожньо-транспортна пригода була оформлена шляхом складання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) без участі працівників поліції. Тобто, позивачка добровільно погодилася із порядком врегулювання страхового випадку та наслідками такого врегулювання, а тому подальше заявлення вимог про стягнення додаткових сум суперечить її попередній поведінці та принципам добросовісності, розумності й диспозитивності цивільного права.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди представник відповідача зазначав, що вони є недоведеними та необґрунтованими.

Позивачка не надала жодних належних доказів на підтвердження наявності психоемоційних розладів, погіршення стану здоров`я або тимчасової втрати працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, матеріали справи не містять медичних документів, висновків лікарів, листків непрацездатності чи інших доказів, які б підтверджували зазначені в позовній заяві обставини щодо тремору рук, порушення сну, психологічної травми або неможливості виконувати трудові обов`язки.

Визначений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн є довільним, не містить належного обґрунтування та не підтверджений будь-якими доказами. На його думку, наведені позивачем обставини мають загальний характер та не свідчать про наявність істотних душевних страждань, які б виправдовували стягнення заявленої суми компенсації.

Крім того, до звернення до суду позивач не зверталася до відповідача із вимогами щодо добровільного відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, а викладені в позовній заяві доводи не підтверджують наявності всіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності.

А отже позивачка не довела належними та допустимими доказами ані розміру матеріальної шкоди, ані факту та розміру моральної шкоди, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 25 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03 березня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача про витребування матеріалів страхового випадку. Цією ж ухвалою Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 26 березня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на доводи, наведені у відзиві. Додатково зазначив, що наданий позивачем висновок оцінювача містить недоліки та суперечності, зокрема щодо застосованого валютного курсу, визначення ринкової вартості транспортного засобу та вибору транспортних засобів-аналогів, використаних під час визначення ринкової вартості транспортного засобу.

Представник третьої особи, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 28 серпня 2024 року о 15 год 35 хв у місті Бердичеві Житомирської області по вул. Житомирській, 53 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Megane», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «FIAT 500X», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Зазначені обставини підтверджуються повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом) (а.с. 133).

Із змісту повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля «Renault Megane» правил дорожнього руху під час виконання маневру, внаслідок чого було пошкоджено транспортний засіб позивача.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Megane» була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, розмір страхового відшкодування за шкоду завдану майна 160 000 грн (а.с. 96).

Транспортний засіб позивачки був застрахований у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», що підтверджується страховим полісом ЕР № 2311422597 (а.с. 95).

Після настання страхового випадку ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 123).

За результатами огляду пошкодженого транспортного засобу страховиком складено страховий акт № О 047/037/000240/25/1 та визначено розмір страхового відшкодування у сумі 110 531 грн 48 коп., що підтверджується страховим актом, розрахунком страхового відшкодування та платіжними документами про здійснення виплати (98, 100-122-).

21 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» укладено угоду про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, відповідно до якої сторони погодили розмір страхової виплати у сумі 110 531 грн 48 коп. та порядок її виплати (а.с. 99).

Відповідно до висновку щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 493/10-25 від 31 жовтня 2025 року, виконаного ТОВ «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ», виконавець – оцінювач ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «FIAT 500X» на момент дослідження становить 294 040 грн 46 коп. без урахування податку на додану вартість (а.с. 14-31).

Застосовані норми права, аналіз доводів сторін, висновки суду

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1188 ЦК України унормовано порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Згідно із цією нормою шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальний порядок відшкодування шкоди визначений статтею 1166 ЦК України. Згідно із цією нормою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентував на час ДТП Закон «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», № 1961-IV.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).

Відповідно до статті 28 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції на час спірних правовідносин, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода від 28 серпня 2024 року сталася з вини водія автомобіля «Renault Megane» ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколом), підписаним учасниками пригоди без зауважень щодо обставин її виникнення.

Таким чином, саме відповідач є особою, відповідальною за завдану позивачу шкоду.

Щодо доводів відповідача про те, що позивач погодилася із сумою страхового відшкодування та уклала угоду зі страховиком, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Megane» була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта», при цьому ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становив 160 000 грн, що підтверджується страховим полісом, дослідженим судом.

За результатами страхового врегулювання ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» визначило та виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 110 531 грн 48 коп., що підтверджується страховим актом, розрахунком та платіжними документами.

Разом із тим, сам факт встановлення сторонами страхового правовідношення та укладення між позивачем і страховиком угоди про розмір та порядок здійснення страхової виплати не змінює деліктної природи правовідносин між потерпілим та особою, яка завдала шкоди, та не припиняє обов`язку останньої відшкодувати шкоду в повному обсязі.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням.

Таким чином, страхова виплата є лише частковим способом компенсації шкоди в межах страхового ліміту та умов договору страхування, тоді як обов`язок відшкодування повного розміру шкоди покладається на винну особу у разі перевищення фактичного розміру збитків над страховою виплатою.

Укладена між позивачем та страховиком угода щодо визначення розміру страхового відшкодування є обов`язковою лише для сторін страхового правовідношення та не може обмежувати право потерпілого на звернення до особи, яка завдала шкоди, у порядку деліктної відповідальності.

Враховуючи, що встановлений судом розмір матеріальної шкоди перевищує суму отриманого страхового відшкодування, різниця підлягає стягненню з відповідача як особи, яка завдала шкоди.

Отже, отримання потерпілим страхового відшкодування не припиняє його права на відшкодування шкоди в повному обсязі та не звільняє особу, відповідальну за завдану шкоду, від обов`язку відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Оцінюючи доводи відповідача про недоведеність розміру збитків, суд виходить із такого.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано висновок щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 493/10-25 від 31 жовтня 2025 року, виконаний ТОВ «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ», відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля «FIAT 500X» унаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, без урахування податку на додану вартість 294 040 грн 46 коп.

Відповідно до статей 76, 89 ЦПК України висновок оцінювача про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу є належним доказом та підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі.

Відповідачем не подано жодного альтернативного експертного дослідження, висновку спеціаліста або інших належних доказів, які б спростовували наведені у висновку розрахунки чи підтверджували інший розмір шкоди.

Посилання представника відповідача на завищеність вартості запасних частин, ремонтних робіт, використання неналежних транспортних засобів-аналогів або валютного курсу мають характер припущень та не підтверджені належними доказами.

Також суд відхиляє доводи про те, що розмір шкоди може підтверджуватися виключно документами про фактичне проведення ремонту транспортного засобу.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неправильного застосування оцінювачем валютного курсу та визначення транспортних засобів-аналогів із іншим об`ємом двигуна.

Такі твердження носять характер припущень і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-81 ЦПК України. Відповідачем не подано альтернативного експертного дослідження, рецензії на висновок чи клопотання про призначення судової експертизи, які могли б спростувати висновки, викладені звіті про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 493/10-25 від 31 жовтня 2025 року.

Сам по собі вибір методики оцінювання, зокрема застосування певного валютного курсу або добір аналогічних транспортних засобів для визначення ринкової вартості, належить до спеціальних знань оцінювала та не може бути переоцінений судом без відповідних спеціальних знань, за відсутності належного контрвисновку.

При цьому суд враховує, що оцінка транспортного засобу здійснюється за критеріями порівнянних об`єктів із урахуванням технічних характеристик, однак розбіжності в комплектації чи об`ємі двигуна самі по собі не свідчать про недопустимість або недостовірність висновку.

Відтак зазначені заперечення відповідача не спростовують висновку оцінювача про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу та не впливають на встановлений судом розмір завданої шкоди.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про неповідомлення його про проведення транспортно-товарознавчого дослідження, оскільки чинне законодавство не ставить допустимість такого доказу в залежність від обов`язкової присутності особи, яка завдала шкоду. При цьому відповідач не був позбавлений права ініціювати призначення судової експертизи або подати власний висновок експерта, однак таким правом не скористався.

З огляду на встановлений висновком суб`єкта оціночної діяльності № 493/10-25 від 31 жовтня 2025 року розмір матеріального збитку 294 040 грн 46 коп. та здійснену страхову виплату у сумі 110 531 грн 48 коп., різниця, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 183 508 грн 98 коп.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позову, в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивачка оцінила в розмірі 50 000 грн, суд доходить таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно із положеннями стаття 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа «Науменко проти України»).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства ( пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

Суд зазначає, що факт пошкодження транспортного засобу позивачки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, необхідність звернення до страхової компанії, організації оцінки збитків, тривале вирішення питання про відшкодування шкоди та неможливість користування автомобілем свідчать про наявність у позивачки певних моральних переживань та душевних страждань.

Проте суд вважає, що заявлений розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн не підтверджений належними та допустимими доказами та не відповідає критеріям розумності та справедливості, передбаченим статтею 23 ЦК України.

Суд враховує, що матеріали справи не містять медичних документів, висновків лікарів, доказів проходження лікування, звернення за психологічною допомогою чи доказів тимчасової втрати працездатності, а також інших доказів, які б свідчили про необхідність додаткової організації свого життя та підтверджували заявлений позивачем обсяг моральних страждань.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, тривалості негативних наслідків для позивачки, ступеня її душевних переживань та обсягу наданих доказів.

За таких обставин суд доходить висновку, що справедливим та співмірним розміром відшкодування моральної шкоди є 5 000 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 183 508 грн 98 коп. та моральна шкода у розмірі 5 000 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково у розмірі 188 508,98 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 885 грн 98 коп.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди завданої ДТП - 183 508 (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот вісім) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди завданої ДТП - 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1885 гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день складення повного тексту має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 29.05.2026.

Суддя І. Ю. Хуторна