Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №274/2522/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2522/26 Провадження № 2-о/0274/119/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б. за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю. О.,

заявника, представника заявника- адвоката Романюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст заявлених вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду із указаною заявою, в якій просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заяви вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вони перебували в зареєстрованому шлюбі з 13.12.2011.

Її чоловік був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично вони проживали разом у придбаній ними квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яку за договором довічного утримання передали у власність - ОСОБА_3 .

Приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу Морозовим Г. В. було заведено спадковому справу після смерті ОСОБА_2 .

Її чоловік був пенсіонером та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

24.02.2026 вона звернулася до ГУ ПФУ в м.Києві щодо виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , однак отримала відмову через відсутність інформації щодо спільного місця проживання.

На підтвердження факту спільного проживання вона надавала довідку Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 за №64 від 23.02.2026, однак ГУ ПФУ в м. Києві зазначає, що дане підприємство не належить до органу місцевого самоврядування, тому довідка не може бути підтвердженням проживання з пенсіонером на день його смерті, дану заяву залишено без виконання.

Звернення до Бердичівської міської ради Житомирської області результату не дали, у них відсутні повноваження підтверджувати такі факти та надавати подібні довідки.

Тому, вона змушена встановлювати факт спільного проживання з чоловіком у судовому порядку.

Встановлення даного юридичного факту необхідно заявниці для отримання виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 16.04.2026 прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі.

У судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримали, просили її задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності та заперечення щодо заявлених вимог, де зазначив, що встановлення факту спільного проживання без реєстрації за місцем проживання померлого потребує надання беззаперечних та належних письмових доказів щодо проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інших документів виданих відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт). На думку Головного управління, самих лише показів свідків, недостатньо для підтвердження такого факту. Вважає, що у даному випадку є спір про право, оскільки встановлення даного факту прямо впливає на майнові інтереси держави в особі Головного управління, оскільки створює підстави для виплати бюджетних коштів (виплата недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), який отримував пенсію відповідно до 3 Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьому статті 19 ЦПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У ч.7 вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із ч.2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

У постанові від 18.01.2024 в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24.04.2024 у справі № 694/2318/23, від 08.05.2024 у справі № 214/4921/23 та від 05.06.2024 у справі № 557/1535/23.

Тобто якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що 13.12.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 84281753 від 24.02.2026, приватним нотаріусом Київського МНО Морозовим Г. В. заведено спадкову справу № 75263511 після смерті ОСОБА_2 .

З копії паспорта ОСОБА_1 та витягу з реєстру Бердичівської територіальної громади № 2026/004748626 від 25.03.2026 вбачається, що з 02.09.2020 її зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що з 29.04.2010 його зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

З копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 08.04.2022 № 1824-5000854806 вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 12.12.2013 ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно договору довічного утримання від 23.04.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передають у власність ОСОБА_3 належну ним на праві спільної сумісної власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , взамін ОСОБА_3 зобов`язується забезпечувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 утриманням та доглядом довічно.

Згідно довідки Міського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №7 за №64 від 23.02.2026, виданої ОСОБА_1 про те, що вона проживає та прописана за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею за вказаною адресою проживав чоловік ОСОБА_2 без реєстрації з 2021 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 та вели спільне господарство.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.03.2026 відмовлено у виплаті недоодержаної пенсії, у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 за заявою від 24.02.2026 № 317 ОСОБА_1 (П/С № НОМЕР_4 ), оскільки Міське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №7 (довідка за №64 від 23.02.2026) не належить до органу місцевого самоврядування та не може бути підтвердженням проживання з пенсіонером на день його смерті.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 20.02.2026 № К-183, органам місцевого самоврядування були делеговані повноваження щодо реєстрації місця проживання фізичних осіб. Встановлення фактів постійного проживання не входить до компетенції посадових осіб органів реєстрації. Відсутність у нормативно - правових амктах України таких документів, як довідка про спільну реєстрацію чи спільне проживання (в т. ч. членів родини) за однією адресою унеможливлює її видачу.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 11.03.2026 № К-366, переліком адміністративних послуг, які надаються через центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Бердичівської міської ради, як постійно діючий робочий орган, у новій редакції» (зі змінами), затвердженим рішенням Бердичівської міської ради від 30.09.2021 № 346, не передбачено надання довідки про фактичне місце проживання. Індивідуальне рішення органом місцевого самоврядування про надання таких послуг в межах відповдіної теритьорії не приймалося.

Допитаний свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_3 . Відомо, що ОСОБА_6 вийшла заміж придбала квартиру АДРЕСА_3 і переїхала проживати разом з чоловіком десь 2015-2017. З того часу там проживала з чоловіком, потім чоловік захворів, був лежачий. Вона за ним доглядала, лікувала. Чоловік помер у 2026 році, ОСОБА_6 займалась його похованням.

Допитаний свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що є донькою ОСОБА_1 . ОСОБА_2 був її вітчимом, він був зареєстрований у м. Києві та коли почалась епідемія коронавірусу, він переїхав разом з її матір`ю проживати за адресою: АДРЕСА_1 . Коли вітчим захворів її мати здійснювала його догляд, лікування, а вподальшому поховання.

Факт постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Заявник вказує, що встановлення факту спільного проживання із її чоловіком необхідне їй для подальшого оформлення його недоотриманої пенсії, тобто для виникнення майнового права, для чого вона з зверталась до Пенсійного фонду із відповідною заявою.

Осіб, які б також зверталися до Пенсійного фонду з цим же питанням, судом не встановлено. Спір про право не має бути ілюзорним.

А тому наявності спору про право суд у цій справі не вбачає, а, оскільки факт спільного проживання подружжя презюмується, і встановлення цього факту потрібно заявниці для створення умов здійснення нею її майнових прав як дружини померлого пенсіонера, то подану заяву слід задовольнити.

V. Розподіл судових витрат

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується ч. 9 ст. 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, ЄДРПОУ: 42098368.

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2026.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА