Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №204/5988/24 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/5988/24

Провадження № 2/204/76/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю позивачки за первісним позовом, відповідачем за зустрічним ОСОБА_1

за участю представника позивачки за первісним позовом, відповідачем за зустрічним ОСОБА_2

за участю представника відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору на виконання робіт та повернення авансу і зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою, в якій просила розірвати договір № 08 на виконання робіт від 15.04.2024 року; стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 сплачений аванс у сумі 3 000,00 грн., судовий збір 2422,40 грн., який складається з оплати 1211,20 грн. за вимогу про розірвання договору та 1211,20 грн. за стягнення авансу, а також 15 000 грн. витрати на правову допомогу. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає таке. 15 квітня 2024 року між позивачем, ОСОБА_1 (Замовник), та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Підрядник) було укладено Договір № 08 на виконання робіт. За своєю правовою природою цей договір є оплатним, двостороннім, консенсуальним договором побутового підряду. Відповідно до пункту 1.1 Договору, Підрядник зобов`язався на власний ризик виконати роботи, зазначені в Замовленні та Кошторисі, що є невіддільними частинами Договору, а також забезпечити транспортування і встановлення Конструкції за завданням Замовника. Позивач, своєю чергою, зобов`язалася прийняти та оплатити виконану роботу. Укладання Договору відбулося о 16:54, що підтверджується фотофіксацією, у приміщенні магазину ФОП ОСОБА_4 . Договір було підписано позивачем особисто, а від імені Підрядника — продавцем, яка представилася Ларисою. Предметом договору є виготовлення деталей надгробного пам`ятника з граніту. На виконання умов Договору позивачем було внесено частину авансу в розмірі 3 000 гривень, тоді як повна сума авансу, згідно з Кошторисом, становить 14 000 гривень. Крім того, відповідно до пункту 11.10 Договору, Сторони дійшли згоди наступного дня, тобто 16.04.2024 року, провести перемовини та скласти протокол. Під час цієї зустрічі сторони мали визначити періоди виконання робіт та графік сплати рахунків, узгодити художнє оформлення гранітної арки, а саме нанесення ПІБ покійних батьків позивача, дат їхнього народження і смерті, а також розмір портретів, та передати залишок авансу. Однак уже 15.04.2024 року, через годину після підписання Договору, на номер телефону позивача з номера 099 309 66 09 надійшло повідомлення про те, що Замовлення вже виконано та передано художнику. 16 квітня 2024 року, прибувши до магазину для проведення запланованих перемовин, позивач з`ясувала, що ніхто з керівництва до неї не вийшов. Продавець категорично відмовилася підписувати будь-які протоколи. У позивача виникли обґрунтовані побоювання, що художник може нанести написи на пам`ятник без погодження з нею та з помилками. На зауваження позивача продавець відповіла, що будь-який діалог буде відновлено лише після повної сплати авансу. Позивача обурило таке ставлення, оскільки за попередньою домовленістю передача коштів та узгодження подальших дій за договором мали відбутися безпосередньо на цій зустрічі. Через порушення своїх прав позивач склала й залишила в магазині заяву на ім`я ФОП ОСОБА_4 про тимчасове припинення договірних відносин, а також надіслала її фотокопію у месенджер Viber на номер НОМЕР_1 . Продавець відмовилася підписувати заяву, посилаючись на відсутність повноважень. Після цього продавець заявила, що відсьогодні деталі пам`ятника перебуватимуть у них на платному зберіганні. Позивач наголошує, що в Договорі така умови немає, а Додаткова угода-ознайомлення передбачає платне зберігання виключно за замовленням клієнта у разі невчасного вивезення вже готового виробу. Через грубе порушення прав споживача та суперечності в тлумаченні умов Договору позивач усно повідомила про відмову від послуг цього підрядника. У відповідь продавець заявила, що позивач не має права розривати договір, а адвокат ФОП ОСОБА_4 , якого вона назвала Ромчиком, примусить її сплатити кошти в судовому порядку. За 15 хвилин після надсилання заяви позивачу зателефонував невідомий чоловік з номера НОМЕР_1 . Ультимативним тоном він вимагав оплати, погрожував судами та надіслав у Viber декілька судових рішень, які ФОП ОСОБА_4 нібито виграла в спорах з іншими споживачами. Свою особу та статус адвоката чоловік не підтвердив. На вимоги позивача забезпечити зв`язок із ОСОБА_4 або надати фото готового виробу, як передбачено Угодою-ознайомленням, він відповів відмовою, заявивши, що поки позивач не сплатить 100%, її нічого не покажуть. Після остаточної відмови позивача від співпраці він надіслав письмову погрозу про стягнення коштів через суд. 17 квітня 2024 року позивач звернулася за правовою допомогою до юридичного центру, за допомогою якого склала заяву на ім`я ФОП ОСОБА_4 про відмову від Договору та намір визнати його недійсним. Оскільки в Договорі не було зазначено адреси Підрядника, лист було направлено кур`єром Нової пошти за офіційним місцем реєстрації ФОП ОСОБА_4 .. Однак отримувач відмовився від прийняття поштової кореспонденції (аркуш 16 додатків). Цю же заяву позивач продублювала у Viber на номер НОМЕР_1 , на що отримала корутку відповідь про відмову від будь-яких перемовин. Таким чином, відмовивши позивачу в проведенні перемовин, не надаючи можливості оглянути виріб та не запропонувавши підписати акт приймання-передачі виконаних робіт, Підрядник істотно порушив умови Договору побутового підряду. Ухилення від складання протоколу перемовин, відмова в демонстрації заготовки пам`ятника та відсутність будь-яких узгоджених рішень свідчать про грубий відступ Підрядника від умов зобов`язання. Починаючи з 16.04.2024 року, з позивачем спілкуються виключно невідомі особи за допомогою текстових повідомлень, чинять психологічний тиск, погрожують штрафами та вимагають гроші за виріб, існування та якість якого нічим не підтверджені. На підставі викладеного позивач вважає, що Відповідачка взагалі не мала наміру добросовісно виконувати обов`язки за Договором, а навмисно створила конфліктну ситуацію з метою безпідставного стягнення з позивача грошових коштів.

Представником відповідача подано до суду зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 108 924, 04 грн., з яких сума основного боргу – 16 000 грн., відсотки за зберігання замовлення – 83 220 грн., пеня – 1 704,04 грн. та штраф – 8 000 грн. В обґрунтування зустрічної позовної заяви, вказано наступне. Між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 (та ОСОБА_1 15.04.2024 року було укладено Договір № 08 на виконання робіт. Відповідно до п. 1.1 Договору, на передбачених ним умовах Підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик виконати роботи, зазначені у Замовленні та Кошторисі, які є невід`ємними частинами цього Договору, а за обумовленістю сторін — також транспортування і встановлення Конструкції за завданням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. На виконання цієї норми сторони у п. 1.2 Договору погодили, що роботи кожного разу обумовлюються Сторонами у Замовленні та Кошторисі. Замовлення містить вартість робіт та матеріалів, строк їх виконання, відомості про додаткові роботи (зокрема, про доставку та монтаж Конструкції на території Замовника із зазначенням адреси такої території), строк гарантії та застереження. Кошторис містить повну інформацію про матеріали, які будуть використані Підрядником, їхні характеристики та асортимент відповідно до номенклатури й довідників виробника та Підрядника. На виконання умов Договору між сторонами було укладено додаток — Замовлення від 15.04.2024 року. Зазначені обставини підтверджуються Договором № 08 на виконання робіт від 15.04.2024 року, а також додатками № 1 та № 2 (Кошторис та Замовлення), що надані до відзиву.У пунктах 2.2–2.5 Договору сторони погодили, що вартість робіт та матеріалів встановлюється Сторонами за кожним завданням окремо в Замовленні. Загальна ціна Договору визначається сумою вартості робіт за всіма Замовленнями. Вартість робіт включає витрати Підрядника та плату за виконану роботу за відповідним Замовленням. Зміна Замовлення, визначеного Договором, призводить до зміни вартості робіт, яка розраховується Підрядником і узгоджується сторонами в специфікації. Відповідно до вказаного Замовлення сторони погодили виготовлення деталей пам`ятника з граніту (А – 120605, Т – 602015, Ц – 120605 – 2 шт. (двійник)) на загальну суму 19 000 грн. Цього ж дня між сторонами було погоджено Прейскурант (послуги, додаткові роботи, не включені до кошторису), що підтверджується наданим до відзиву документом. Згідно з п. 5.1 Договору, оплата вартості робіт за кожним завданням здійснюється окремо двома платежами: 70% вартості робіт та матеріалів оплачується Замовником з моменту узгодження Замовлення та Кошторису (п. 5.1.1 Договору), а решта суми — з моменту повідомлення про готовність роботи, але не пізніше дати отримання результатів робіт (п. 5.1.2 Договору). На виконання п. 6.1 Договору Позивачем 15.04.2024 року було повідомлено Відповідача про готовність замовлення, що доказується роздруківкою СМС-повідомлень, наданою до відзиву. Отримавши таке повідомлення, Замовник зобов`язаний сплатити повну вартість робіт та матеріалів Підряднику й забезпечити явку уповноваженого представника (п. 6.2 Договору). 16.04.2024 року Відповідач за актом приймання-передачі робіт прийняла замовлення на виготовлення деталей пам`ятника з граніту на загальну суму 19 000 грн, що підтверджується відповідним актом від 16.04.2024 року, доданим до відзиву. Проте свій обов`язок щодо оплати залишку вартості робіт у сумі 16 000 грн Відповідач не виконала до сьогодні. Таким чином, у порушення умов п. 4.4.1 Договору Відповідач не здійснила оплату залишку вартості робіт, внаслідок чого станом на 29.07.2024 року за нею нараховується заборгованість у розмірі 16 000 грн (шістнадцять тисяч гривень). Крім того, 15.04.2024 року між сторонами було укладено Угоду-ознайомлення про зберігання матеріалів, виробів, конструкцій. У зв`язку з цим станом на 11.07.2024 року за Відповідачем також нараховується заборгованість у розмірі 10 500 грн, а загальна сума, яку Відповідач на виконання умов Договору має сплатити Позивачу за зберігання матеріалів, становить 83 220 грн. Відповідно до п. 11.4 Договору, у разі невиконання грошового зобов`язання однією зі сторін понад 30 календарних днів, вона зобов`язана, крім пені, сплатити штраф у розмірі 50% від суми неналежним чином виконаного зобов`язання. Розрахунок штрафу становить: 16 000,00 грн ? 50% = 8 000 грн. Таким чином, на виконання умов Договору Відповідач має сплатити Позивачу 1 704,04 грн пені та штраф у розмірі 8 000 грн.

Не погодившись з позовними вимогами первісного позову, представником ФОП ОСОБА_4 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. Між Відповідачем (Підрядником) та Позивачем (Замовником) 15.04.2024 року було укладено Договір № 08 на виконання робіт. Відповідно до пункту 1.1 Договору, на передбачених ним умовах Підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик виконати роботи, зазначені у Замовленні та Кошторисі (далі — Конструкції), які є невід`ємними частинами цього Договору, а за обумовленістю сторін — також транспортування і встановлення Конструкції за завданням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. На виконання зазначеної норми сторони у пункті 1.2 Договору погодили, що роботи кожного разу обумовлюються Сторонами у Замовленні та Кошторисі, які є невід`ємними частинами цього Договору. Замовлення містить вартість робіт та матеріалів, строк виконання робіт, відомості про додаткові роботи, зокрема, про доставку та монтаж Конструкції на території Замовника, адресу такої території, строк гарантії та застереження. Кошторис містить повну інформацію про матеріали, які будуть використані Підрядником, їхні характеристики, асортимент відповідно до номенклатури та довідників виробника і Підрядника. На виконання умов Договору між сторонами було укладено додаток — Замовлення від 15.04.2024 року. Зазначені обставини підтверджуються Договором № 08 на виконання робіт від 15.04.2024 року та додатками № 1 та № 2 (Кошторис та Замовлення), копії яких додано позивачем до позовної заяви. У пунктах 2.2–2.5 Договору сторони погодили, що вартість робіт та матеріалів встановлюється Сторонами за кожним завданням окремо в Замовленні. Загальна ціна Договору визначається сумою вартості робіт за всіма Замовленнями. Вартість робіт includes витрати Підрядника та плату за виконану роботу за відповідним Замовленням. Зміна Замовлення, визначеного Договором, призводить до зміни вартості робіт, яка розраховується Підрядником і узгоджується сторонами в специфікації. Відповідно до вказаного Замовлення сторони погодили виготовлення деталей пам`ятника з граніту (А — 120605, Т — 602015, Ц — 120605 — 2 шт. (двійник)) на загальну суму 19 000 гривень. Цього ж дня між сторонами було погоджено Прейскурант (послуги, додаткові роботи, не включені до кошторису), копію якого додано позивачем до позовної заяви. Згідно з пунктом 5.1 Договору, оплата вартості робіт за кожним завданням проводиться окремо двома платежами: 70% вартості робіт та матеріалів оплачується Замовником виконавцю з моменту узгодження Замовлення та Кошторису (підпункт 5.1.1 Договору), а решта вартості робіт та матеріалів оплачується Замовником Підряднику з моменту повідомлення про готовність роботи, але не пізніше дати отримання результатів робіт (підпункт 5.1.2 Договору). Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану роботу відповідно до пункту 4.4.2 Договору. Згідно з пунктом 6.1 Договору, Підрядник по готовності робіт повідомляє Замовника про таку готовність і сповіщає про дату та час приймання-передачі робіт. Пунктами 4.14 та 13.4 сторони погодили, що вони використовують електронну пошту, факсимільний і телефонний зв`язок, зокрема СМС-повідомлення, за реквізитами, зазначеними в розділі 14 цього Договору. Отримавши таке повідомлення, Замовник зобов`язаний сплатити повну вартість робіт та матеріалів Підряднику й забезпечити явку уповноваженого представника відповідно до пункту 6.2 Договору. Відповідно до пункту 2.7 Договору, підписуючи документ, замовник погоджується з усіма його пунктами та приймає всі умови, про що свідчить його підпис. Щодо повного виконання робіт зазначається, що у позовній заяві позивачка вказує, нібито Відповідач (Підрядник) свої зобов`язання за Договором не виконала, оскільки робота навіть не розпочалася. Проте зазначене є результатом перекручування реальних обставин та спробою ухилитися від виконання обов`язку з оплати за готове замовлення. Як зазначалося вище, у відповідності до пункту 6.1 Договору, Підрядник по готовності робіт повідомляє Замовника про таку готовність і сповіщає про дату та час приймання-передачі робіт. Пунктами 4.14 та 13.4 сторони погодили використання електронної пошти, факсимільного і телефонного зв`язку, в тому числі СМС-повідомлень, за реквізитами, зазначеними в розділі 14 Договору. На виконання пункту 6.1 Договору Відповідачем 15.04.2024 року було повідомлено позивача про готовність замовлення, що підтверджується роздруківкою СМС-повідомлень. 16.04.2024 року позивачем за актом приймання–передачі робіт було прийнято замовлення на виготовлення деталей пам`ятника з граніту на загальну суму 19 000 гривень, що доказується актом приймання–передачі робіт від 16.04.2024 року. Отже, 16.04.2024 року позивачка прийняла без зауважень замовлення за Договором № 08 від 15.04.2024 року. Зазначене вказує на те, що твердження позивачки у позові про те, що робота за договором навіть не розпочалася, а Підрядник відмовився підписати акт приймання-передачі виконаних робіт, повністю спронтовуються наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином, Відповідачем (Підрядником) на виконання умов Договору № 08 від 15.04.2024 року виконано в повному обсязі роботи, які зазначені у Замовленні та Кошторисі. Стосовно неможливості відмови від виконаного Договору чи його розірвання без виплати підряднику суми винагороди слід зауважити, що приховуючи від суду готовність замовлення та прийняття його 16.04.2024 року за актом приймання–передачі робіт, позивачка зазначає про свій намір відмовитися від Договору № 08 від 15.04.2024 року та просить суд розірвати його. Проте поза увагою позивачки залишаються норми матеріального права та умови Договору про неможливість відмови від виконаного договору чи його розірвання без відшкодування витрат підрядника. Так, за приписами статті 214 Цивільного кодексу України, особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Отже, право на відмову від двостороннього договору за загальним правилом виникає за згодою сторін. Також слід зазначити, що за пунктом 4.2.4 Договору замовник має право в будь-який час до закінчення работы відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (відступні), які встановлюються сторонами в розмірі вісімдесяти відсотків від вартості робіт за цим договором та повної вартості матеріалів. Отже, відмова від Договору можлива тільки до закінчення робіт. Проте на виконання умов Договору № 08 на виконання робіт від 15.04.2024 року, вже 16.04.2024 року роботи за Договором було виконано в повному обсязі та прийнято позивачкою (Замовником). Оскільки Відповідачем (Підрядником) виконано роботи у повному обсязі, позивачка не може безпідставно відмовитися від такого Договору. Крім того, за приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до пункту 12.3 Договору, даний Договір не може быть в односторонньому порядку змінено, доповнено або розірвано, крім випадків, передбачених цим Договором. Всі зміни і доповнення до даного Договору оформляються в письмовому вигляді і вступають в силу з моменту їх підписання Сторонами. За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до умов Договору, у випадку порушення однією зі сторін зобов`язань інша сторона має право розірвати його в односторонньому порядку. Проте роботи за Договором виконано в повному обсязі та прийнято позивачкою без зауважень, що вказує на беззаперечне виконання зобов`язань Відповідачем (Підрядником) та відсутність будь-якого істотного порушення. За відсутності істотних порушень умов Договору з боку Відповідача (Підрядника) відсутні й правові підстави для розірвання вже виконаного договору. У відповідності до пункту 5.2 Договору, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку на свій розсуд у будь-який час, проте за таких умов замовник сплачує підряднику суму винагороди, пропорційну сумі повної вартості замовлення. Отже, розірвання Договору в односторонньому порядку в будь-якому разі покладає на позивачку обов`язок зі сплати Відповілачу суми винагороди. Таким чином, оскільки Відповідачем у повному обсязі виготовлено замовлення, яке прийнято позивачкою 16.04.2024 року за актом приймання-передачі без зауважень, правові підстави для відмови від Договору чи його розірвання відсутні. Після прийняття позивачкою 16.04.2024 року за актом приймання-передачі виконаного замовлення у неї виник обов`язок з оплати робіт, який у порушення умов укладеного Договору вона не виконує до сьогодні.

Представником ОСОБА_1 подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказано наступне. Щодо обставин укладення договору слід зазначити, що спонуканням до його підписання для позивача стало отримання рекламного буклету, в якому містилася інформація про 50 відсотків знижки на послуги з виготовлення та встановлення пам`ятників. Під час попереднього спілкування щодо майбутніх умов правочину позивачу було повідомлено, що за договором надаватимуться послуги з виготовлення, транспортування та установлення пам`ятника, а його форма та інформація для розміщення будуть в обов`язковому порядку узгоджені з замовником. Про домовленість щодо знижки свідчить також особистий напис відповідача на самому Договорі на виконання робіт від 15.04.2024 року. Коли 15 квітня 2024 року позивач з`явилася для укладення договору та погодження ціни, їй надали на підпис Договір, замовлення, кошторис та угоду-ознайомлення про зберігання матеріалів, виробів, конструкцій. Відповідно до пункту 1.1 Договору, підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи, зазначені у Замовленні та кошторисі, які є невід`ємними частинами договору, якщо це обумовлено сторонами, а також транспортування і установку ОСОБА_5 за завданням Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Таким чином, правочином прямо передбачено не лише виготовлення конструкції, а й її транспортування та установку. При цьому позивачу було повідомлено, що весь цей комплекс робіт коштуватиме 19 000 гривень, що повністю влаштувало позивача, і вона підписала договір. На запитання, чому в замовленні вказано лише виготовлення деталей, продавець магазину відповіла, що це загальне визначення, якого цілком достатньо для укладення договору. Поспілкуватися безпосередньо з ФОП ОСОБА_4 позивачу не дали, оскільки продавець ОСОБА_6 запевнила, що має всі необхідні повноваження на підписання документів, тому присутність самого підприємця не є обов`язковою. Того ж дня сторони погодили, що наступного ранку, 16 квітня 2024 року, позивач прийде до магазину для остаточного затвердження ескізу пам`ятника, написів на ньому та здійснення розрахунку. Натомість уже через годину з моменту зустрічі на номер телефону позивача у месенджері Viber від невідомого контакту з ніком Алекс надійшло повідомлення про те, що замовлення вже направлено в роботу. Це викликало обґрунтований подив позивача, оскільки жодні деталі конструкції не були погоджені, а сама вона, перебуваючи в пригніченому стані через втрату, вказала помилкову дату смерті матері, про що згодом повідомила відповідача. Більше того, повного розрахунку за договором здійснено не було, а виготовлення складної конструкції з декількох деталей за півтори години є фізично неможливим. Зранку 16 квітня 2024 року позивач прибула до приміщення магазину та вимагала спілкування з відповідачем для погодження кінцевого результату робіт, проте їй заявили, що замовлення вже виконано і вона повинна сплатити всю суму за договором. Окрім того, їй повідомили, що виріб передано на платне зберігання, не зазначивши при цьому, де саме і що зберігається, а готовий виріб або його деталі показати категорично відмовилися. Позивач жодного разу не бачила відповідача особисто, що викликало у неї обґрунтовані сумніви щодо того, ким саме підписаний договір з боку підрядника та чи мала ця особа відповідні повноваження. З огляду на це позивач подала продавцю заяву про призупинення виконання умов договору до внесення передоплати на підставі пункту 5.1.1 Договору, яку продавець прийняти відмовилася. Одразу після виходу з торговельного приміщення позивачу у месенджері Viber почали надходити повідомлення з погрозами судовими справами та копіями судових рішень, які ФОП ОСОБА_4 нібито виграла в інших споживачів. Така швидкість реакції свідчить про те, що вказані повідомлення були заготовлені заздалегідь. Листування велося з невідомого номера особою під ніком Алекс, яка не надала жодних документів на підтвердження своїх повноважень, її номер відсутній у рекламних буклетах та жодним чином не пов`язаний із ФОП ОСОБА_4 , що є прямим порушенням пунктів 6.3 та 13.4 Договору, а також статті 527 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з пунктом 6.3 Договору, уповноваженими на прийняття матеріальних цінностей та виконання робіт є особи, про яких сторона письмово повідомить іншу сторону із зазначенням документа, що посвідчує особу представника. Жодних документів про уповноваження цієї чи будь-якої іншої особи позивачу надано не було, а отже, повідомлення про виконання робіт від неналежного суб`єкта не може вважатися належним сповіщенням замовника. Договір з усіма додатками було укладено близько 17:30 15.04.2024 року, а повідомлення про готовність надійшло о 18:30 того ж дня, що повністю виключає можливість реального виготовлення замовлення без затвердженого ескізу та змісту написів. Саме через відмову відповідача погодити істотні умови, відсутність можливості оглянути конструкцію та відмову у проведенні перемовин позивач подала заяву про розірвання договору та повернення сплаченого авансу. На недобросовісність відповідача вказує й той факт, що попри неодноразові повідомлення про відмову від договору, його зупинення та розірвання, підрядник заявляє про повне виконання замовлення, хоча пункт 3.2 Договору пов`язує початок строку виконання робіт із внесенням попередньої оплати, яка відповідно до пункту 5.1.1 Договору складає 70 відсотків вартості робіт і позивачем не здійснювалася. Жодних реальних доказів виконання робіт відповідач досі не надала. Згідно з частинами першою та другою статті 872 Цивільного кодексу України, а також пунктом 4.2.3 Договору, у разі допущення підрядником істотних відступів від умов договору побутового підряду або інших істотних недоліків у роботі, замовник має право на розірвання договору та відшкодування збитків. Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення його умов другою стороною. Істотними відступами відповідача від умов договору та чинного законодавства у цій справі є порушення пункту 1.1 Договору через непогодження ескізу, зображень та написів, порушення статті 527 Цивільного кодексу України через відмову у спілкуванні безпосередньо зі стороною правочину, порушення пункту 11.10 Договору щодо відмови у проведенні перемовин та порушення пунктів 6.3 і 13.4 Договору через відсутність повідомлення про виконання замовлення від уповноваженої особи. Твердження представника відповідача про те, що позивач намагається в односторонньому порядку відмовитися від виконаного договору з метою безкоштовного отримання результату робіт, повністю спростовуються тим, що позивач не має на меті отримання виробу, а повністю відмовляється від послуг через створені відповідачем умови. Особливої уваги заслуговує доданий до матеріалів відзиву Акт приймання-передачі робіт від 16.04.2024 року. Підпис на цьому документі категорично не належить позивачу, вона ніколи цей Акт не бачила та не підписувала. Згадка про вказаний Акт вперше з`являється виключно у відзиві на позовну заяву, хоча активне спілкування та претензійне листування щодо договору триває з 15 квітня 2024 року. Ні відповідач, ні її представник адвокат Дрозд Р. Ю. у направлених раніше на адресу позивача письмових вимогах щодо виконання умов договору жодного разу не згадували про існування такого підписаного Акта, що беззаперечно підтверджує його штучне створення з метою введення суду в оману.

Представником Решетняк С.І. подано до суду додаткові пояснення щодо зустрічного позову, відповідно до яких вказано наступне. Щодо виконання умов договору та стягнення вартості нібито виконаних робіт слід наголосити, що спонуканням до укладення правочину для відповідача за зустрічним позовом стало отримання рекламного буклету із пропозицією 50% знижки на виготовлення та встановлення пам`ятників. Під час попередніх перемовин замовнику чітко пообіцяли повний комплекс послуг, включаючи виготовлення, транспортування та монтаж, із обов`язковим подальшим погодженням форми конструкції та інформації для розміщення. Про наявність домовленості щодо знижки свідчить особистий напис представника позивача за зустрічним позовом на самому Договорі № 08 від 15.04.2024 року. Коли замовник з`явилася для оформлення умов та погодження ціни, їй надали пакет документів, серед яких був договір, замовлення, кошторис та угода про зберігання. Пункт 1.1 договору передбачав виконання робіт з виготовлення конструкції, її транспортування та установку за загальну суму 19 000 гривень. На запитання, чому в замовленні фігурує лише виготовлення деталей, продавець ОСОБА_6 запевнила, що це суто формальне загальне визначення і його цілком достатньо для укладення угоди. Спілкування з ФОП ОСОБА_4 замовнику заблокували, посилаючись на наявність у продавця всіх необхідних повноважень. Сторони узгодили, що наступного ранку, 16 квітня 2024 року, замовник прийде до магазину для остаточного затвердження ескізу, малюнків, написів та проведення розрахунків. Відсутність будь-яких відміток чи записів про погодження параметрів пам`ятника в матеріалах справи прямо підтверджує, що станом на день підписання договору остаточні істотні умови узгоджені не були. Незважаючи на домовленість про зустріч наступного дня, вже через годину після підписання договору на месенджер Viber замовника від стороннього контакту під ніком Алекс надійшло повідомлення про направлення замовлення в роботу. Це викликало обґрунтований подив, оскільки деталі не затверджувалися, а замовник через емоційне пригнічення навіть вказала помилкову дату смерті своєї матері, про що одразу повідомила виконавця. Більше того, фізично виготовити комплексне замовлення з граніту за одну годину тридцять хвилин є неможливим. Коли вранці замовник прийшла до приміщення магазину для погодження кінцевого результату робіт, їй безапеляційно заявили про повну готовність виробу, вимогу оплатити всю суму та додатково кошти за зберігання конструкції на якомусь невідомому підприємстві, при цьому відмовившись показати сам результат роботи. Оскільки замовник жодного разу не бачила ФОП ОСОБА_4 , у неї виникли обґрунтовані сумніви щодо повноважень підписантів, через що вона подала заяву про призупинення виконання умов договору до внесення передоплати на підставі пункту 5.1.1 договору, яку продавець прийняти відмовилася. Одразу після цього почалися погрози судовими справами від того ж неуповноваженого Алекса з номера, який не зазначений у договорі та буклетах, що є прямим порушенням пунктів 6.3, 13.4 договору та статті 527 Цивільного кодексу України, яка зобов`язує боржника виконати обов`язок перед належним кредитором, а кредитора — прийняти виконання особисто. Відтак належного повідомлення про виконання замовлення замовник не отримала. Долучений позивачем за зустрічним позовом Акт приймання-передачі робіт від 16.04.2024 року є повністю підробленим, підпис на ньому замовнику не належить, а сам документ дивним чином з`явився лише у відзиві на первісний позов, хоча в попередніх досудових письмових вимогах адвоката Дрозда Романа Юрійовича про нього взагалі не згадувалося. Крім того, пункт 3.2 договору чітко визначає, що термін виконання робіт починається виключно з моменту отримання підрядником попередньої оплати у розмірі 70%, яку замовник не здійснювала. Починаючи роботи без авансу, виконавець взяла всі ризики на себе, а оскільки істотні умови не погоджені й належного сповіщення про готовність немає, момент повної оплати взагалі не настав. Стосовно вимог про стягнення пені за зберігання нібито готового замовлення слід зазначити, що вони є абсолютно безпідставними. Пункт 4.1.7 договору надає підряднику право передати готові конструкції на зберігання лише у випадку, якщо замовник відмовився від проведення монтажних робіт. Проте замовник не могла відмовитися від монтажу, оскільки їй навіть не продемонстрували готовий виріб і не повідомили, де саме він перебуває. Пункт 7.4 договору встановлює вартість зберігання у розмірі 3% від вартості робіт та матеріалів, але в ньому повністю відсутня фіксація тарифу за кожен день зберігання чи обмеження строку такого зберігання. Надана угода-ознайомлення містить очевидні маніпулятивні формулювання з подвійним змістом, де йдеться про якесь загальне замовлення на зберігання за бажанням клієнта, а не про конкретне зобов`язання за даним договором підряду, де слово Замовлення пишеться з великої літери. Окрім того, вказана угода посилається на зберігання матеріалів на складі стороннього підприємства, тоді як договір укладався з фізичною особою-підприємцем, і згоди на передачу речей третім особам замовник не надавала. Позивач за зустрічним позовом не надала суду жодних допустимих доказів придбання граніту, реального виконання робіт чи фактичної передачі майна на зберігання, хоча у спорах про захист прав споживачів саме на продавця чи виконавця покладається тягар доказування обставин, які звільняють його від відповідальності. З огляду на це, будь-які нарахування за зберігання неіснуючого виробу є неправомірними. Вимоги позивача за зустрічним позовом щодо одночасного стягнення штрафу та пені за невиконання грошового зобов`язання грубо суперечать чинному законодавству України. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є різновидами одного виду цивільно-правової відповідальності, а саме неустойки. Стаття 61 Конституції України чітко встановлює, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Спроба стягнути одночасно і пеню за пунктом 11.3 договору, і штраф у розмірі 50% за пунктом 11.4 договору за одне й те саме прострочення є прямим порушенням конституційної заборони подвійної відповідальності. Крім того, пункт 11.3 договору викладений юридично некоректно, оскільки не містить прив`язки до часових інтервалів чи конкретного періоду нарахування пені. Оскільки умови договору щодо кінцевого вигляду виробу не погоджувалися, належного повідомлення від уповноваженої особи замовник не отримувала, а Акт приймання-передачі є сфальсифікованим, строк виконання основного грошового зобов`язання за пунктом 5.1.2 договору так і не настав. На підставі викладеного, у задоволенні зустрічної позовної заяви ФОП ОСОБА_4 слід відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задовольнити.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

15 квітня 2024 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір №08 на виконання робіт (а.с. 9-11, том 1).

Між сторонами було погоджено додатки до вищезазначеного договору, а саме: замовлення з виготовлення деталей пам`ятника з граніту на загальну суму 19000,00 грн та узгоджено прейскурант.

ОСОБА_1 сплачено: 3000,00 грн., залишок – 16000,00 грн, остання не заперечувала проти цього.

Щодо первісного позову, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір побутового підряду є двостороннім, консенсуальним і оплатним. Поряд із загальними рисами, притаманними підряду в цілому, договір побутового підряду має низку специфічних рис. Замовником може бути тільки фізична особа, а на стороні підрядника завжди виступає юридична або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність. Робота за договором підряду призначена задовольнити побутові чи інші особисті потреби замовника, тобто результат роботи повинен бути призначений для використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю. На підрядні роботи, які за своїм змістом хоча і можуть бути віднесені до побутового підряду, але їх результати використовуються у підприємницькій діяльності, поширюються загальні норми про договір підряду. Обов`язки підрядника полягають у наданні підрядником необхідної і достовірної інформації про запропоновану роботу, про ціну і форму оплати та інших відомостей. Згідно зі ст. 867 ЦК підрядник не має права нав`язувати замовнику включення до договору додаткових оплатних робіт або послуг. Також специфіка договору підряду полягає в умовах, які визначаються ще до укладення договору і з якими погоджується його замовник. Зокрема, це стосується ціни, яка визначається прейскурантами, тарифами і кошторисом, однак може й коригуватися за згодою сторін. Договір повинен укладатися в простій письмовій формі.

До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим ЦК України, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах,якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

В судовому засіданні таке порушення прав ОСОБА_1 не доведено.

Відповідно до ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема відповідно до ч.ч.1, 3, 5 статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, за змістом ч. 1 ст. 229, ч. 1 ст. 230 ЦК України, правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного, цілеспрямованого введення іншої особи в оману стосовно фактів, які впливають на вчинення правочину. Ознакою омани є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Судом встановлено, що умови договору погоджені з замовником і добровільно ним прийняті. Зміст і умови угоди не суперечить вимогам ст. 203 ЦК України. Позивач не була введена в оману щодо умов договору та обставин, що мають істотне значення. Суттєве значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі які, істотно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 була введена в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Всі умови оплати конструкцій і робіт були обумовлені в договорі і прийняті замовником, про що свідчить її підпис в договорі. Зі всіма умовами ОСОБА_1 погодилася і заперечень з її боку не було. Після укладення договору виконавцем були частково проведені роботи з виконання замовлення.

На час укладання договору ОСОБА_1 була згодна з його умовами та взяла на себе відповідні зобов`язання добровільно, про що поставила підпис.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 80 ЦПК України).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Частинами 1, 3 статті 837 ЦК України передбачено, що договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

Положеннями статті 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів установлюються в договорі підряду. Якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вищевказаного договору № 08 від 15 квітня 2024 на умовах, передбачених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання на свій ризик виконати роботи, які зазначені у замовленні та кошторисі (далі - конструкції), які є невід`ємними частинами цього договору, якщо це обумовлено сторонами, транспортування і установку конструкції за завданням замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Роботи кожного разу оговорюються сторонами у замовленні та кошторисі, які є невід`ємними частинами цього договору. Замовлення містить вартість робіт та матеріалів, строк виконання робіт, відомості про додаткові роботи, зокрема, про доставку та монтаж конструкції на території замовника, адресу такої території, строк гарантії, застереження. Кошторис містить повну інформацію про матеріали, які будуть використані підрядником, їх характеристики, асортимент відповідно номенклатури, довідників виробника підрядника.

Згідно із п.п. 2.2-2.5 зазначеного договору вартість робіт та матеріалів встановлюється сторонами за кожним завданням окремо в замовленні. Загальна ціна договору визначається сумою вартості робіт по всіх замовленнях. Вартість робіт включає вартість витрат підрядника та плату за виконану роботу відповідного замовлення. Зміна замовлення визначеного договором призводить до зміни вартості робіт, яка розраховується підрядником і узгоджується сторонами в специфікації.

Пунктами 5.1. договору передбачено, що оплата вартості робіт за кожним завданням проводиться окремо двома платежами: 70% вартості робіт та матеріалів оплачується замовником виконавцю з моменту узгодження замовлення та кошторису. Вартість робіт та матеріалів, що залишилась оплачується замовником підряднику від моменту повідомлення про готовність роботи, але не пізніше дати отримання результатів робіт.

Згідно із п. 7.2. договору право власності на роботи переходить від підрядника до замовника після повної оплати робіт та підписання акту прийому-передачі робіт.

ФОП ОСОБА_4 надала розрахунок суми боргу, з якого вбачається, що відповідачка має заборгованість за основним боргом в сумі 16000,00 грн, заборгованість за зберігання готового замовлення у розмірі 83220,00 грн, за пенею – 1704,04 грн та штраф у розмірі 8000,00 грн, а всього 108924,04 грн.

Угодою-ознайомленням про зберігання матеріалів, виборів, конструкцій, що є додатком до договору виконання робіт №08 від 15.04.2024 року визначено, що в разі передачі матеріалів на його замовлення замовник згоден оплатити повну вартість за зберігання з розрахунку 3% від загальної суми замовлення (п. 7.4), за день зберігання помножене на кількість зберігання протягом трьох робочих днів (а.с. 14, том 1).

Таким чином, вартість зберігання становить 1710 грн. 00 коп. (19000,00 грн х 3% х 3).

Відповідно до п. 11.3 договору на виконання робіт №08 від 15.04.2024 року за неналежне виконання стороною зобов`язань за цим договором, сторона, яка допустила неналежне виконання виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми порушеного зобов`язання.

Перевіряючи розрахунок заборгованості за пенею, суд прийшов до висновку про стягнення пені в сумі 1704 грн. 04 коп.

Що стосується розміру стягнутого штрафу, суд вважає, що він розрахований правильно, оскільки розмір штрафу передбачений п 11.4 договору на виконання робіт №08 від 15.04.2024 року.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 умов договору 08 від 15.04.2024 року та доведеності наявності заборгованості за вказаним договором, а саме в розмірі суми основного боргу - 16 000 грн. 00 коп., відсотків за зберігання замовлення - 1710 грн. 00 коп., пені - 1704 грн. 04 коп., штрафу 8000 грн. 00 коп.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп., який був сплачений при поданні зустрічної позовної заяви до суду.

Крім того, представником відповідача ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_3 заявлено вимоги про стягнення відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 115,26 грн.

Отже вирішуючи питання щодо стягнення з витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар (ч.1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч.4, 5 ст.137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: ордер серія АЕ №1021473 на надання правничої допомоги; копію договору №43/2016 про надання правової допомоги від 18.07.2016 року; замовлення №№S01238, S01210, S01210, S01043, S00622, S00384, S00354, S00214,; платіжну інструкцію №939594620 від 27.04.2026 року, №369 від 08.04.2026 року, №368 від 08.04.2026 року, №894764971 від 08.02.2026 року, №800980052 від 26.08.2025 року, №311 від 06.05.2025 року, №2PL355310 від 24.04.2024 року, №2PL897077 від 24.07.2024 року, №2PL902882 від 24.07.2024 року, №2PL329063 від 07.10.2024 року,№279 від 30.08.2024 року, рахунки; на загальну суму 17115,26 грн.

Згідно п.1 ч.3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.

Так, ч.3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Окрім того суд звертає увагу, що ст. 137 ЦПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного ч.4 вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21, якою Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

За наведених обставин, суд, вважає за необхідне зменшити розмір правничої допомоги з урахуванням вимог розумності та справедливості, яка підлягає розподілу між сторонами з 17 115,26 грн. до 13 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 229, 230, 626, 638, 837, 865 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355,416, 430 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору на виконання робіт та повернення авансу - відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованість у сумі 27414 грн. 04 коп., з яких сума основного боргу - 16 000 грн. 00 коп., відсотки за зберігання замовлення - 1710 грн. 00 коп., пеня - 1704 грн. 04 коп., штраф 8000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Самсонова