Вирок від 25 травня 2026 р. у справі №202/4853/26Провадження № 1-кп/202/1448/2026 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

202/4853/26

Провадження № 1-кп/202/1448/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпра кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042210001167 від 03 липня 2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, маючого середню освіту, не одруженого, не маючого на утримані неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого у тому числі:

- 18.02.2020 Жовтневим РС м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 395, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі. Звільнився 22.09.2023 з Солонянської ВК (№ 21) по відбуттю строку покарання

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта, 01.07.2025 не пізніше 03 години 51 хвилини, ОСОБА_4 , знаходячись в Індустріальному районі міста Дніпра, знайшов банківську карту, емітовану в ПАТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_6 , яка є засобом доступу до банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого на його ім`я, яка обладнана вбудованим чипом-NFC для безконтактної оплати, яку потерпілий ОСОБА_6 втратив з власної необережності.

Розуміючи те, що на рахунку вказаної вище банківської картки можуть бути грошові кошти, а безконтактна технологія проведення платежів дасть можливість здійснювати розрахунок вказаною банківською карткою без введення PIN-коду, у ОСОБА_4 раптово виник умисел на привласнення офіційного документу, а саме, банківської картки яка є засобом доступу до банківського рахунку НОМЕР_1 , емітовану в ПАТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_6 , з корисливих мотивів спрямованих на подальше таємне викрадення з банківського рахунку грошових коштів.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, не вживаючи будь-яких заходів для повернення знайденого ним офіційного документа (банківської картки потерпілого ОСОБА_6 ), усвідомлюючи те, що знайдена ним банківська картка належить іншій особі, діючи умисно, маючи умисел, спрямований на привласнення офіційного документа, переслідуючи при цьому корисливу мету, усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, маючи на меті подальше використання цієї картки у власних кримінально-протиправних корисливих цілях, а саме - для заволодіння грошовими коштами, привласнив вищевказану картку, яка відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію», пунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», примітки до ст. 358 КК України є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, та видана повноважною особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, позбавивши таким чином ОСОБА_6 можливості використовувати зазначену картку за призначенням.

Крім цього, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами та доповненнями) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та в послідуючому продовжений до 07 серпня 2025 року.

Так, 01.07.2025 ОСОБА_4 , у невстановлений час, але не пізніше ніж 03 година 51 хвилини, маючи злочинний умисел на незаконне збагачення за рахунок чужих коштів зі знайденої та привласненої банківської картки яка є засобом доступу до банківського рахунку НОМЕР_1 , емітовану в ПАТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_6 , яка обладнана вбудованим чипом-NFC для безконтактної оплати за товар, належної ОСОБА_6 , маючи незняту та непогашену в законному порядку судимість за вчинення злочинів корисливої спрямованості, визначивши об`єктом свого злочинного посягання грошові кошти останнього, які знаходились на вищевказаній банківській картці, яка обладнана технологією безконтактних платежів «PayPass», з метою подальшого використання в особистих корисливих мотивах, розробив злочинний план вчинення кримінального правопорушення, а саме здійснення крадіжки грошових коштів наявних на вказаному банківському рахунку, шляхом здійснення декількох тотожних протиправних діянь у вигляді оплати товарів в приміщеннях різних магазинів із використанням банківської платіжної картки, на суми що не перевищують ліміти оплати, тобто такі що не потребують введення пін-коду.

Далі, ОСОБА_4 , продовжуючи свою протиправну діяльність, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, таємно для оточуючих та потерпілого ОСОБА_6 , з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, у період часу з 01.07.2025 у період часу з 03 години 51 хвилини по 06 години 18 хвилин, здійснював розрахунки банківською карткою, яка є засобом доступу до банківського рахунку НОМЕР_1 , емітовану в ПАТ КБ «Приват Банк» на ім`я ОСОБА_6 , на загальну суму 16389 гривень 00 копійок, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на зазначену суму.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: як привласнення офіційного документу вчинене з корисливих мотивів; як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.01 лютого 2022 року між прокурором Краматорської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_8 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

25 травня 2026 року між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника ОСОБА_5 , та зі згодою потерпілого ОСОБА_6 , в порядку ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із даною угодою, прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України. Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Сторони погоджуються на призначення наступного покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року обмеження волі, за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 70 КК України, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Захисник обвинуваченого просив угоду про визнання винуватості затвердити, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України, а її наслідки роз`яснені обвинуваченому.

Обвинуваченому ОСОБА_4 судом було роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз`яснення наслідків укладення угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470 КПК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.

Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України як привласнення офіційного документу вчинене з корисливих мотивів; як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання. При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України та ухвалення обвинувального вироку.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314,368,369,370,371,374,376,395,472,474,475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 25 травня 2026 року, укладену між прокурором прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року обмеження волі;

-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати. Обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з під варти у залі суду.

Речові докази: Диск що має функції фото –кінозйомки, відеозапису – залишити в матеріалах кримінального провадження;

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Суддя ОСОБА_1