Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №932/8300/25 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа 932/8300/25

Провадження № 2/932/2877/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4

про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, зобов`язання не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди у користуванні даним будинком та передати ключі від його вхідних дверей -

установив:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що із 25.07.1996 по сьогоднішній день зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок за адресою: АДРЕСА_1 до 16.09.2017 належав на правах часткової власності його батькам: частка батька ОСОБА_5 складала 52/100, частка матері ОСОБА_3 (Відповідач) 48/100 на підставі рішення Бабушкінського суду м. Дніпропетровська від 17.08.2005.

Після смерті батька Позивач разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , як спадкоємці першої черги, у рівних частках успадкували належні батькові 52/100 частини цього Будинку по 26/100 кожний.

Відповідно, матір Позивача стала власником частки в Будинку у розмірі 74/100 (48/100 + 26/100).

Право власності Позивача на 26/100 частку Будинку 16.09.2017 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину.

08 листопада 2019 Відповідач частину своїх прав часткової власності на Будинок, які складали 74/100, частково в розмірі 26/100 передала ОСОБА_4 ( третя особа), уклавши 08.11.2019 із нею договір довічного утримання.

Тобто наразі співвласниками Будинку є три особи: Позивач ОСОБА_1 – розмір частки 26/100, його матір ОСОБА_3 – розмір частки 48/100 та ОСОБА_4 – розмір частки – 26/100.

Позивач постійно проживав в Будинку із моменту народження по 2012 рік.

У 2012 році після одруження з ОСОБА_6 , Позивач з дружиною стали проживати окремо від батьків, винаймаючи собі житло.

У 2023 році Позивач розлучився зі своєю дружиною і вирішив повернутись жити до Будинку, проте Відповідач вже тривалий період часу чинить йому перешкоди у користуванні його власним житлом – спільним Будинком, чим порушує його права як співвласника Будинку.

Прохав, усунути перешкоди у користуванні житлом (нерухомим майном), а саме будинком АДРЕСА_2 , шляхом вселення його до вказаного будинку та зобов`язання ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в користуванні даним будинком та передати ключі від його вхідних дверей.

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 968,96 грн.

Процесуальні дії

Ухвалою судді 10.09.2025 відкрито загальне позовне провадження.

Протокольною ухвалою суду 13.04.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті.

Позиції учасників

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлення про дату та час судових засідань, у судові засідання не з`явилися, заяв чи клопотань не подавали. Відповідач правом на відзив не скористалася.

Фактичні обставини встановлені судом та висновки суду

Позивач із 25.07.1996 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України /а.с.10/.

Відповідно до Інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Позивач є власником 26/100 частки будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 із 16.09.2017. Власність набута на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.09.2017 року. Також 48/100 вказаного будинку належить Відповідачу, та 26/100 третій особі /а.с.10-11/.

Між Позивачем та Відповідачем склалися неприязні стосунки, підтвердженням чого є обопільні заяви до органів поліції щодо домашнього насильства.

Так, постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2023 було закрите адміністративне провадження стосовно Позивача у зв`язку із відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до змісту постанови, Позивач приїхав до будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належить йому на прав приватної власності, щоб провідати матір та обговорити питання його поселення у будинок, однак мати була проти, стала кричати, замахувалася палицею /а.с.14-15/.

Окрім того, постановою Шевченківського районного суду м. Дніпра 07.08.2025 Відповідачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за фактом того, що за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство стосовно свого сина ОСОБА_1 економічного характеру, оскільки відмовилася його впускати у будинок, де він прописаний, а також відмовилася віддавати його особисті речі /а.с.50/.

У судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, прохали задовольнити. Позивач зазначив, що іншого житла не має. Із дружиною розлучився.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Судом встановлено, що Позивач 16.09.2017 на підставі свідоцтва про право на спадщину набув у власність 26/100 домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 , однак Відповідачка чинить Позивачу перешкоди у користуванні цим майном, що порушує його право на житло, отже суд дійшов висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод Позивачу у користуванні домоволодінням шляхом його вселення до зазначеного житлового приміщення.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягненню із Відповідача на користь Позивача підлягають судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн,

На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 133, 141, 258, 259, 265, 268, 273 ЦПК України –

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення, зобов`язання не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди у користуванні даним будинком та передати ключі від його вхідних дверей – задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 у домоволодінням за адресою : АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим приміщенням, а саме домоволодінням за адресою : АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 ключі від домоволодінням за адресою : АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі у 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення ухвалено 01.06.2026.

Відомості про учасників

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2

Суддя Оксана ЯРОЩУК