Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №120/13571/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/13571/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

01 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулая до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання зарахувати періоди роботи до страхового стажу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням відповідача 2 ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відмова в призначенні пенсії мотивована відсутністю необхідного страхового стажу.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №024650005435 від 28.08.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 13.05.1986 року по 24.03.1989 року, згідно з записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 13.05.1986.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений при звернені до суду судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.08.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління ПФУ в Тернопільській області, прийнятим за принципом екстериторіальності, №024650005435 від 28.08.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Крім того, в рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 11 років 10 місяців 02 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «Росія» з 13.05.1986 року по 24.03.1989 року, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, позивач звернулась до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 13.05.1986 по 24.03.1989 в колгоспі "Росія", оскільки такий період роботи підтверджується належними та відповідними доказами, зокрема записами в трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 13.05.1986, виданій на ім`я ОСОБА_1 , відтак зазначений період роботи з 13.05.1986 по 24.03.1989 в колгоспі "Росія" підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , а рішення Головного управління ПФУ в Тернопільській області №024650005435 від 28.08.2024 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що при зверненні до органів Пенсійного фонду із заявою від 21.08.2024 про призначення пенсії за віком, позивачем не були додані документи із посиланням на первинні відомості, якими встановлений та вироблений мінімум вихододнів у даному господарстві для обчислення страхового стажу відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV, у зав`язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області обгрунтовано не враховано ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі “Росія” з 13.05.1986 по 24.03.1989.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вказала на правильність висновків суду першої інстанції та просила відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч.1-2 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV)

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу у період з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років, або після досягнення 65 років за наявності страхового стажу у період з 01 січня 2028 року - від 15 до 25 років.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії (21.08.2024) досягла 61 року та її страховий стаж, що визнається пенсійним органом, становить 11 років 10 місяців 02 дні, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, пенсійним органом позивачці не зарахування до страхового стажу позивачки періоду роботи в колгоспі «Росія» з 13.05.1986 року по 24.03.1989 року, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання, а також інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що саме трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи особи. Лише у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній допускається підтвердження стажу іншими документами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно із записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 13.05.1986 ОСОБА_1 у період з 13.05.1986 по 24.03.1989 перебувала у членах колгоспу «Росія».

Крім того, на сторінці 19 зазначеної трудової книжки містяться відомості щодо виконання позивачкою встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, а саме: у 1986 році при встановленому мінімумі 200 днів відпрацьовано 210 днів, у 1987 році при встановленому мінімумі 280 днів відпрацьовано 283 дні, у 1988 році при встановленому мінімумі 260 днів відпрацьовано 273 дні, у 1989 році при встановленому мінімумі 42 дні відпрацьовано 44 дні.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані записи містять посилання на документи, на підставі яких вони внесені, засвідчені підписом відповідальної особи та відтиском печатки, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження спірного періоду роботи позивачки.

При цьому копія трудової книжки міститься і в матеріалах пенсійної справи, а тому пенсійний орган був обізнаний із наявністю відповідних записів та мав можливість надати їм належну правову оцінку.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 13.05.1986 по 24.03.1989 у колгоспі «Росія», оскільки вказаний період належним чином підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 від 13.05.1986.

Доводи апеляційної скарги про необхідність подання додаткової уточнюючої довідки із зазначенням встановленого та виробленого мінімуму трудової участі не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки відповідні відомості вже містяться у трудовій книжці позивачки, яка згідно із наведеними нормами законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи ОСОБА_1 у колгоспі «Росія» з 13.05.1986 по 24.03.1989 підлягає зарахуванню до її страхового стажу, а рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №024650005435 від 28.08.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.