Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №240/23718/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/23718/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

01 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.10.2024 «Про пенсійне забезпечення» яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-VI від 09.07.2003, на пенсію за віком на умовах статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 19.12.1993, починаючи з дня звернення, тобто з 21.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області, як отримувач пенсії за віком, призначеної на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у подальшому звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". ГУ ПФУ в Закарпатській області, розглянувши заяву позивача за принципом екстериторіальності винесло пртиправне рішення яким відмовлено у такому переведенні з огляду на відсутність станом на 01.05.2016 необхідного стажу роботи на відповідних посадах державної служби, оскільки згідно записів трудової книжки станом на 01.05.2016 має понад 20 років стажу державної служби, що є достатнім для переведення його на пенсію за віком на умовах, визначених Законом України "Про державну службу".

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області перевести ОСОБА_1 з 21.10.2024 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу", зарахувавши до стажу державної служби періоди його роботи в органах митної служби з 02.03.1993 по 03.07.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 1211,20 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 25.02.2016 отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено згідно Закону України від 09.07.2003 №1058-VI «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою від 21.10.2024 про перехід на інший вид пенсії, а саме перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України від 19.12.1993 №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі - Закон №3723-ХІІ).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024 за принципом екстериторіальності та відмовлено у переведенні з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом №1058-IV, на пенсію за віком, передбачену Законом України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VІІІ).

Підставою для такої відмови слугувало те, що відповідач відмовив у переведенні на пенсію за Законом України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ.

Оскільки, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не займає посаду, віднесену до відповідних посад державних службовців, та його стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить менше 20 років. Також ГУ ПФУ в Житомирській області зазначило, що згідно зі ст.25 Закону №3723-ХІІ визначено сім категорій посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Тому, періоди роботи працівників/службових осіб митних органів, посадових осіб митних органів на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців (а.с.12).

Про вказане рішення позивача було повідомлено листом від 29.10.2024 №0600-0211-8/137004 (а.с.11).

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи митних органів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в митних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що станом на 01.05.2016 позивач не займав посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України. Оскільки позивачу присвоювались спеціальні звання, періоди роботи на митниці не можуть бути зараховані до стажу державної служби.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Аналогічні приписи закріплено і у статях 9, 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (частина третя статті 45 Закону № 1058-IV).

Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII.

У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі – Закон №889-VІІІ).

У зв`язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII.

За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

У відповідності до пункту 2 Порядку призначення такої пенсії затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (надалі – Порядок №622) згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17.

З оскаржуваного рішення судом встановлено, що підставою для відмови в переведенні з пенсії за віком на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" є відсутність у позивача стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, оскільки відповідачем не зараховано до стажу державної служби періоди його роботи на посадах в органах митниці (а.с.12).

Згідно із пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Також відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Частиною 18 статті 37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Відповідно до статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Особи, вперше прийняті на службу до митних органів на посади, які передбачають виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, приймають Присягу державних службовців, якщо раніше вони не приймали такої Присяги.

Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.1 ст.588 Митного кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб митних органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в митних органах зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, посадові особи митних органів є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в митних органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду. викладеною у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 у справі №500/5183/17.

З матеріалів справи, а саме, з копії трудової книжки НОМЕР_1 від 06.11.1979 та НОМЕР_1 від 07.08.2000 (а.с.5-10), судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в періоди з:

02.03.1993 по 31.08.1994 в Коростенській митниці Державного митного комітету на посаді інспектора митного поста «Виступовичі»;

01.09.1994 по 10.12.1996 в Овруцькій митниці Державного митного комітету України на посаді інспектора митного поста «Виступовичі», старшого інспектора митного поста «Виступовичі»;

11.12.1996 по 31.03.1997 в Центральному територіальному митному Управлінні Державного митного комітету України на посаді головного інспектора митної варти;

01.04.1997 по 10.07.2013 в Житомирській митниці Державної митної служби України на посадах: в.о. старшого інспектора сектора охорони, інспектора сектора оперативного реагування підрозділу «Овруч» відділу митної варти, інспектора пасажирського відділу митного поста «Овруч» Житомирської митниці, інспектора митного поста «Коростень», інспектора вантажно-транзитного відділу митного поста «Коростень», старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Коростень», старшого інспектора відділу митного оформлення митного поста "Коростень";

11.07.2013 до 30.10.2014 в Житомирській митниці Міндоходів на посадах головного інспектора відділу митного оформлення митного поста «Коростень», старшого державного інспектора відділу митного оформлення митного поста «Коростень», старшого державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Коростень»;

01.11.2014 до 23.01.2020 в Житомирській митниці ДФС на посадах головного державного інспектора митного поста «Коростень» Житомирської митниці ДФС, головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Коростень», головного державного інспектора відділу митного оформлення «Вільча» митного посту «Північний»;

01.09.2021 до 03.07.2023 в Житомирській митниці як відокремленому підрозділі Державної митної служби України на посадах головного державного інспектора відділу митного оформлення «Майдан Копищанський» митного поста «Овруч», головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Овруч».

У вищезазначені періоди роботи позивачу були присвоєні спеціальні звання, а саме:

08.12.1997 персональне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

01.04.2004 спеціальне звання «Інспектор митної служби IV рангу»;

25.06.2005 спеціальне звання ««Інспектор митної служби З рангу», 28,11.2006 спеціальне звання «Інспектор митної служби 1 рангу»»;

01.01.2014 спеціальне звання «Інспектор податкової та митної справи І рангу»;

20.08.2015 радник податкової та митної справи III рангу.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 03.07.2023 звільнено з посади головного державного інспектора Державної митної служби України «Житомирська митниця».

Також, судом встановлено, що 06.06.1995 ОСОБА_1 було прийнято присягу державного службовця (а.с.6) та протягом зазначеного періоду йому присвоювались відповідні ранги та спеціальні звання.

Враховуючи те, що позивач у спірні періоди з 02.03.1993 по 03.07.2023 працював у митних органах, прийняв присягу державного службовця, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері митної політики), йому присвоювались відповідні ранги державних службовців та спеціальні звання, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було протиправно не зараховано позивачу до стажу державної служби вище зазначені періоди роботи.

А відтак, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 28.10.2024 №918250811651.

При цьому колегія суддів враховує, що підставою для звернення позивача до суду стало прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішення від 28.10.2024 №918250811651 про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця у зв`язку з неврахуванням періодів його роботи в митних органах до стажу державної служби.

Оскільки судом встановлено, що періоди роботи позивача в митних органах з 02.03.1993 по 03.07.2023 відповідно до вимог статті 37 Закону №3723-ХІІ, статті 588 Митного кодексу України, пункту 2 Порядку №283 та пункту 8 розділу XI Закону №889-VIII підлягають зарахуванню до стажу державної служби, колегія суддів дійшла висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є не лише скасування оскаржуваного рішення, а й зобов`язання відповідача вчинити дії, необхідні для реального поновлення такого права.

За наведених обставин, з метою остаточного вирішення спору та забезпечення ефективного захисту прав позивача, колегія суддів вважає обґрунтованим зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його роботи в митних органах з 02.03.1993 по 03.07.2023.

Щодо позовної вимоги про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, колегія суддів зазначає таке.

З аналізу положень статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а також установлених у справі обставин убачається, що позивач станом на 01.05.2016 мав необхідний стаж державної служби, а тому зберіг право на призначення пенсії державного службовця у порядку, визначеному законодавством.

При цьому право особи на переведення з одного виду пенсії на інший є гарантованим законом та не може бути поставлене у залежність від формального тлумачення суб`єктом владних повноважень окремих положень законодавства щодо порядку обчислення стажу державної служби.

Відтак, враховуючи, що рішення відповідача про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця ґрунтувалося виключно на помилковому висновку про відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність такого рішення та необхідність його скасування.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви на підставі документів, що містяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Матеріалами справи підтверджується, що із заявою про переведення на пенсію державного службовця позивач звернувся 21.10.2024, а тому саме з цієї дати у нього виникло право на переведення на інший вид пенсії.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, відповідно до якого для призначення пенсії за віком згідно із Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за призначенням пенсії не є державним службовцем, однак відповідає вимогам пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, застосовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, колегія суддів виходить із необхідності забезпечення його ефективності та остаточного вирішення спору в межах даних правовідносин. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

У спірних правовідносинах подані сторонами докази є достатніми для висновку про наявність у позивача права на переведення на пенсію державного службовця, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити таке переведення.

Згідно із статтями 77, 90 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на такого суб`єкта, а оцінка доказів здійснюється судом на підставі їх всебічного, повного та об`єктивного дослідження.

Водночас відповідачем під час розгляду справи не наведено належних та достатніх доводів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або свідчили про правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.