Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №560/4715/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4715/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

01 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу періодів роботи:

- з 01.01.2001 року по 28.02.2001 року, з 01.04.2001 року по 31.05.2001 року, з 01.07.2001 року по 31.08.2001 року та з 01.10.2001 року по 30.11.2001 року;

- з 01.01.2002 року по 28.02.2002 року, з 01.04.2002 року по 31.05.2002 року, з 01.07.2002 року по 31.08.2022 року та з 01.10.2002 року по 30.11.2002 року;

- з 01.01.2003 року по 28.02.2003 року, з 01.04.2003 року по 31.05.2003 року, з 01.07.2003 року по 31.08.2003 року та з 01.10.2003 року по 30.11.2003 року;

- з 01.01.2004 року по 31.05.2004 року, з 01.07.2004 року по 31.12.2004 року;

- з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року, з 01.03.2005 року по 31.12.2005 року;

- з 01.01.2006 року по 31.05.2006 року;

- з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року;

- з 01.01.2008 року по 28.02.2008 року, з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року;

- з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

2. 3обов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності:

- з 01.01.2001 року по 28.02.2001 року, з 01.04.2001 року по 31.05.2001 року, з 01.07.2001 року по 31.08.2001 року та з 01.10.2001 року по 30.11.2001 року;

- з 01.01.2002 року по 28.02.2002 року, з 01.04.2002 року по 31.05.2002 року, з 01.07.2002 року по 31.08.2022 року та з 01.10.2002 року по 30.11.2002 року;

- з 01.01.2003 року по 28.02.2003 року, з 01.04.2003 року по 31.05.2003 року, з 01.07.2003 року по 31.08.2003 року та 3 01.10.2003 року по 30.11.2003 року;

- з 01.01.2004 року по 31.05.2004 року, з 01.07.2004 року по 31.12.2004 року;

- з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року, з 01.03.2005 року по 31.12.200 5 року;

- з 01.01.2006 року по 31.05.2006 року;

- з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року;

- з 01.01.2008 року по 28.02.2008 року, з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року;

- з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з 19.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при призначенні пенсії за віком протиправно не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу періодів роботи:

- з 01.01.2001 року по 28.02.2001 року, з 01.04.2001 року по 31.05.2001 року, з 01.07.2001 року по 31.08.2001 року та з 01.10.2001 року по 30.11.2001 року;

- з 01.01.2002 року по 28.02.2002 року, з 01.04.2002 року по 31.05.2002 року, з 01.07.2002 року по 31.08.2022 року та з 01.10.2002 року по 30.11.2002 року;

- з 01.01.2003 року по 28.02.2003 року, з 01.04.2003 року по 31.05.2003 року, з 01.07.2003 року по 31.08.2003 року та з 01.10.2003 року по 30.11.2003 року;

- з 01.01.2004 року по 31.05.2004 року, з 01.07.2004 року по 31.12.2004 року;

- з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року, з 01.03.2005 року по 31.12.2005 року;

- з 01.01.2006 року по 31.05.2006 року;

- з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року;

- з 01.01.2008 року по 28.02.2008 року, з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року;

- з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

2. 3обов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період ведення підприємницької діяльності:

- з 01.01.2001 року по 28.02.2001 року, з 01.04.2001 року по 31.05.2001 року, з 01.07.2001 року по 31.08.2001 року та з 01.10.2001 року по 30.11.2001 року;

- з 01.01.2002 року по 28.02.2002 року, з 01.04.2002 року по 31.05.2002 року, з 01.07.2002 року по 31.08.2022 року та з 01.10.2002 року по 30.11.2002 року;

- з 01.01.2003 року по 28.02.2003 року, з 01.04.2003 року по 31.05.2003 року, з 01.07.2003 року по 31.08.2003 року та 3 01.10.2003 року по 30.11.2003 року;

- з 01.01.2004 року по 31.05.2004 року, з 01.07.2004 року по 31.12.2004 року;

- з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року, з 01.03.2005 року по 31.12.200 5 року;

- з 01.01.2006 року по 31.05.2006 року;

- з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року;

- з 01.01.2008 року по 28.02.2008 року, з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року;

- з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії з 19.01.2025 року.

Вирішено питання про судові витрати.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 040665 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.09.1995.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 30.09.2022 позивач перебував на обліку як платник податків з 10.09.1995 по 07.05.2015. Зокрема, у листі Головного управління Пенсійного фонду України зазначено, що у періоди з 01.06.2000 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 31.08.2007, з 01.03.2008 по 31.03.2008, з 01.10.2008 по 31.12.2011, з 01.01.2012 по 07.05.2015 на спрощеній системі оподаткування.

19.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про здійснення перерахунку та виплати пенсії з врахуванням страхового стажу періодів підприємницької діяльності.

Листом №1825-898/М-06/8-2200/25 від 03.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило в перерахунку пенсії. Зазначило, що періоди підприємницької діяльності з 01.06.2004 по 30.06.2004, з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.01.2006 по 31.08.2007, з 01.03.2008 по 31.03.2008, з 01.10.2008 по 31.12.2009 не зараховані до страхового стажу, оскільки звітність до Пенсійного фонду України позивач не подавав.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у перерахунку пенсії, звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність в системі персоніфікованого обліку відомостей про позивача за період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.06.2004 по 30.06.2004, з 01.02.2005 по 28.02.2005, за умови сплати страхових внесків, не може бути підставою для незарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача та порушує його право на призначення пенсії за віком. Тому періоди підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 30.11.2003, з 01.06.2004 по 30.06.2004, з 01.02.2005 по 28.02.2005 підлягають до зарахування.

З 01.01.2006 по 31.08.2007, з 01.03.2008 по 31.03.2008, з 01.10.2008 по 31.12.2010 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував кошти до Пенсійного фонду України та листом Головного управління ДПС в Хмельницькій області підтверджуються періоди перебування позивача з 01.04.2008 по 30.06.2010 на спрощеній системі оподаткування, тому періоди здійснення підприємницької діяльності позивача, під час перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме з 01.01.2006 по 31.12.2006, з 01.10.2008 по 30.06.2010, підлягають до зарахування страхового стажу.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що наявні квитанції про сплату страхових внесків за вищевказані періоди підприємницької діяльності лише підтверджують факт сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Однак, вказані документи не можуть слугувати підставою для врахування до страхового стажу, оскільки зазначене не передбачено нормами статті 24 Закону №1058-IV.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5, 7,9, 10,12,15,17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3.1. розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, чинного на дату звернення за призначенням пенсії за віком, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV доповнений пунктом 3-1, яким передбачено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Отже, фізичні особи - підприємці при досягненні пенсійного віку мають право на призначення пенсії за віком, однак зарахування періодів підприємницької діяльності до страхового стажу поставлено законодавцем у залежність від підтвердження факту сплати страхових внесків у визначеному законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №793 доповнений пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року.

Таким чином, необхідною умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є підтвердження факту сплати страхових внесків за відповідний період.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження сплати страхових внесків позивачем до позовної заяви долучено копії квитанцій про сплату страхових внесків за відповідні періоди 2006, 2008 та 2009 років, що свідчить про здійснення ним підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування та сплату коштів до Пенсійного фонду України.

Вирішуючи питання щодо зарахування до страхового стажу періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності під час перебування на загальній системі оподаткування у період з 01.01.2001 по 31.12.2005, колегія суддів зазначає таке.

Для зарахування до страхового стажу періоду здійснення фізичною особою - підприємцем діяльності на загальній системі оподаткування необхідним є підтвердження факту сплати страхових внесків за відповідний період. Одним із доказів такої сплати є довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5, яка містить інформацію про сплату страхових внесків та єдиного внеску з моменту запровадження системи персоніфікованого обліку.

При цьому повнота відомостей, що містяться у системі персоніфікованого обліку, залежить від належного виконання уповноваженими органами своїх функцій щодо ведення такого обліку, а тому окремі недоліки адміністрування чи відсутність певних відомостей у відповідних реєстрах не можуть мати негативних наслідків для особи за умови підтвердження факту сплати нею страхових внесків належними та допустимими доказами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а, у якій зазначено, що належними доказами підтвердження стажу фізичної особи - підприємця можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01.07.2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, а після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" наявна інформація про сплату позивачем страхових внесків за період з 01.01.2001 по 30.11.2003.

Крім того, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 03.02.2025 фактично підтверджено сплату позивачем страхових внесків у періоди з 01.06.2004 по 30.06.2004 та з 01.02.2005 по 28.02.2005 під час перебування на загальній системі оподаткування.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність у системі персоніфікованого обліку окремих відомостей щодо позивача за періоди з 01.06.2004 по 30.06.2004 та з 01.02.2005 по 28.02.2005, за умови підтвердження факту сплати страхових внесків, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача та, як наслідок, обмеження його права на належне пенсійне забезпечення.

Відтак, періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2001 по 30.11.2003, з 01.06.2004 по 30.06.2004 та з 01.02.2005 по 28.02.2005 обґрунтовано зараховані судом першої інстанції до страхового стажу.

Щодо спірних періодів здійснення підприємницької діяльності під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, а саме з 01.01.2006 по 31.08.2007, з 01.03.2008 по 31.03.2008 та з 01.10.2008 по 31.12.2010, колегія суддів зазначає наступне.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вбачається, що у вказані періоди позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував кошти до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку.

Також листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області підтверджується перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у період з 01.04.2008 по 30.06.2010.

Надані позивачем квитанції про сплату страхових внесків у сукупності з наведеними листами державних органів підтверджують факт сплати страхових внесків у спірні періоди та здійснення позивачем підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування.

У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2006 по 31.12.2006 та з 01.10.2008 по 30.06.2010.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність поданої звітності до системи персоніфікованого обліку унеможливлює зарахування спірних періодів до страхового стажу, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначають необхідною умовою для зарахування відповідних періодів саме факт сплати страхових внесків, який у даному випадку підтверджується належними доказами.

Враховуючи встановлені обставини справи, надані сторонами докази та наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доказам та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.