Вирок від 28 травня 2026 р. у справі №161/23000/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23000/25

Провадження № 1-кп/161/413/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 29 травня 2026 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:

судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12025030580001558 від 24.05.2025, про обвинувачення

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берестечко Горохівського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, згідно ст.89 КК України не судимий,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч.4 ст.185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_8 23.05.2025, близько 14 години 40 хвилин, перебуваючи поблизу домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №235/2025 від 15.04.2025 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від №4356-ІХ від 16.04.2025 року, керуючись корисливим мотивом та метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись біля незачиненого автомобіля марки «Фольксваген Т4», д.н.з. НОМЕР_1 , незаконно проник до вказаного автомобіля, звідки таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro Max», вартість котрого згідно висновку судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-25/9502-ТВ складає 16500 грн., чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні вищевказаного злочину заперечив. Суду показав, що 23.05.2025 він йшов по вулиці Лесі Українки у напрямку старого ринку, щоб забрати з ремонту ТБ-приставку. По дорозі він зустрів знайому ОСОБА_9 , яка попросила його зайти до ОСОБА_10 та покликати його на вулицю. Тоді, він піднявся до помешкання ОСОБА_10 та постукав у двері, однак йому ніхто не відчинив, оскільки останнього не було вдома. У цей час ОСОБА_9 чекала його біля приміщення ЦНАПу. Після цього, він пішов у напрямку до старого ринку, а ОСОБА_9 пішла у напрямку вулиці Хакімова. Згодом, ОСОБА_9 зателефонувала йому та попросила підійти до неї. Після того як він підійшов, його затримали працівники поліції в районі військового госпіталю. Працівники поліції забрали його сумку та передали її ОСОБА_9 , а також забрали його мобільний телефон. Його утримували близько двох годин у відділку поліції, після чого відпустили.

Незважаючи на невизнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_8 , його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 суду повідомив, що одного дня, точної дати не пам`ятає, він приїхав на автомобілі марки «Фольксваген Т4» по роботі в район вулиці П`ятницька Гірка, у місті Луцьку. Приїхавши на місце, залишив свій автомобіль відчиненим та відійшов по робочих справах. При цьому, в цей час звернув увагу на чоловіка та жінку, які певний час перебували неподалік його автомобіля. Повернувшись до автомобіля, приблизно через 10 хвилин помітив відсутність телефону. Тоді, він скористався функцією геолокації за допомогою якої було визначено, що його телефон знаходиться на вул. Хакімова. Він одразу поїхав за вказаною адресою і там побачив тих самих чоловіка та жінку, які раніше перебували біля його автомобіля. Коли він прибув на місце, телефон уже близько 6 хвилин був вимкнений. Він підійшов до жінки, повідомив їй про зникнення телефону та викликав поліцію. Спочатку він утримував її, однак вона почала голосно кричати, після чого її відпустив. Крім того, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_8 схожий на того чоловіка, якого він бачив біля свого авто, однак на даний час точно впізнати його не може. У ході проведення досудового розслідування з ним проводилось впізнання та він впізнавав обвинуваченого. Також, вказав, що викрадений у нього телефон повернув йому його сусід ОСОБА_10 . При призначенні покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10 суду дав показання, що одного дня, точної дати не пам`ятає, у 2025 році до нього прийшла сусідка та повідомила, що його знайомі, які приходили до нього, викрали мобільний телефон у її сина. Згодом, прибули працівники поліції та почали з`ясовували у нього чи відомі йому обставини крадіжки телефону, однак він пояснив, що нічого не бачив. Крім того, зазначив, що сусідка просила його аби він вмовив своїх знайомих повернути телефон за грошову винагороду, оскільки на викраденому телефоні містилась важлива інформація. Після цього, він зустрівся з ОСОБА_8 в районі старого ринку та звернувся до нього з проханням повернути телефон. Спочатку ОСОБА_8 заперечував свою причетність до викрадення телефону, однак після того як він повідомив йому про можливість отримання грошової винагороди та запевнив, що потерпілий не буле звертатись з даного приводу в поліцію, ОСОБА_8 погодився повернути телефон. Так, ОСОБА_8 викопав мобільний телефон із землі, він його протер і передав сусідці. Після цього з ОСОБА_8 він більше не бачився.

Свідок ОСОБА_9 допитана в режимі відеоконференції, суду повідомила, що одного дня, точної дати не пам`ятає, вона разом з ОСОБА_8 гуляли в центрі міста Луцьк по вул. Лесі Українки та прямували до магазину. Коли вони повернули в провулок, ОСОБА_8 ненадовго відлучився, а коли він її наздогнав, в нього в руках побачила мобільний телефон чорного кольору, марка якого їй невідома. Вона припускає, що це його особистий телефон. По дорозі вона зайшла до магазину секонд-хенду. Коли вийшла звідти, ОСОБА_8 поруч вже не було. У цей момент до неї підійшли незнайомі чоловік та жінка, які почали розпитувати про мобільний телефон, при цьому тримали її за руки та викликали поліцію. Чоловік і жінка казали, що біля мікроавтобуса були встановлені камери відеоспостереження, які зафіксували, як вона разом з ОСОБА_8 проходила поруч із транспортним засобом, після чого з нього було викрадено мобільний телефон. Зазначила, що їй нічого не відомо про викрадення телефону. Крім того, вона підтвердила, що разом з ОСОБА_8 проходила повз білий мікроавтобус, після чого останній ненадовго відлучався. Також зазначила, що під час прогулянки до цього моменту вона не бачила у нього мобільного телефону, однак після того як ОСОБА_11 відлучився, телефон вже був у нього в руках.

Окрім цього, винність ОСОБА_8 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так, зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23.05.2025 року підтверджується факт звернення потерпілого ОСОБА_5 до правоохоронних органів з приводу крадіжки його мобільного телефону.

Із протоколу огляду місця події від 23.05.2025, з оформленими фото таблицями, вбачається, що слідчим, у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, було проведено огляд відкритої ділянки місцевості на прибудинковій території за адресою: м.Луцьк вул.П`ятницька Гірка, 17, а також транспортного засобу «Фольцваген Т-4», д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, в ході якого було вилучено змиви.

Протоколом огляду предмета від 17.07.2025, згідно якого слідчим було оглянуто мобільний телефон iPhone 13 Pro MAX, ІМЕІ НОМЕР_2 .

Із висновку експерта №СЕ-19-103-25/9502-ТВ від 23.07.2025, встановлено, що ринкова вартість наданого на дослідження бувшого у користуванні мобільного телефону марки «Apple» модель «iPhone 13 Pro Max» з об`ємом пам`яті 128 ГБ станом на 23.05.2025 складала 16 500 гривень.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24.06.2025, згідно якого потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_8 як особу, яка вчинили крадіжку його мобільного телефону.

Протоколом слідчого експерименту від 21.08.2025 відповідно до якого свідок ОСОБА_9 відтворила обставини викрадення мобільного телефону ОСОБА_8 . Зокрема, зазначила, що ОСОБА_8 проник до салону авто та викрав мобільний телефон Айфон, який вона в подальшому бачила у його руках.

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання від 11.09.2025, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_9 як особу, яка проходила із чоловіком біля транспортного засобу.

Протоколом слідчого експерименту від 24.09.2025, з оформленими фототаблицями, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 відтворив обставини при яких ОСОБА_8 повернув йому викрадений мобільний телефон iPhone 13 Pro Max.

Із врахуванням зазначеного, суд оцінивши зібрані на досудовому провадженні та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки мобільного телефону потерпілого ОСОБА_5 , повністю доведена в ході судового розгляду.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 про його непричетність до викрадення мобільного телефону, належного ОСОБА_5 , оскільки такі його показання об`єктивно спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . Жодних підстав не довіряти показанням потерпілого та свідків у суду не має, оскільки вони є послідовні, узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, протоколами слідчих експериментів від 21.08.2025 та 24.09.2025, проведених за участю свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , та, в сукупності, повністю відтворюють всі обставини вчиненого ОСОБА_8 злочину.

При цьому, суд виключає із обвинувачення ОСОБА_8 по вказаному епізоду таку кваліфікуючу ознаку крадіжки як повторність, оскільки останній згідно ст.89 КК України на час вчинення злочину вважався не судимим, а отже така кваліфікуюча ознака зайве інкримінована обвинуваченому, що загалом не впливає на кваліфікацію його дій за ч.4 ст.185 КК України, яка є правильною.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими в умовах воєнного стану, поєднаного з проникненням у сховище, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 також обвинувачується у тому, що він у період часу з 13 год. 01 хв. по 13 год. 05 хв. 29 червня 2025 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливого мотиву, з метою особистого збагачення за рахунок грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 , які зберігались на банківській картці відкритій в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме - мобільного телефону марки «XIAOMI REDMI 8», на якому був встановлений додаток віддаленого доступу до автоматизованої системи "Приват24", шляхом підтвердження входу за допомогою вказаного мобільного телефону здійснив вхід до зазначеної автоматизованої банківської системи від імені ОСОБА_6 , чим вчинив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи віддаленого доступу "Приват24".

Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.1 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він 29 червня 2025 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в період часу з 13 год. 01 хв. по 13 год. 05 хв., маючи прямий умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з метою протиправного збагачення, керуючись корисливим мотивом, та метою викрадення грошових коштів, діючи умисно, повторно, таємно, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, використовуючи попередньо знайдений мобільний телефон марки «XIAOMI REDMI 8», з наявною у ньому карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_4 , на якому був встановлений додаток віддаленого доступу до автоматизованої системи "Приват24", здійснив вхід до додатку віддаленого доступу "Приват24", після чого шляхом вільного доступу до банківського рахунку відкритого в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_5 , шляхом проведення переказів з банківської картки № НОМЕР_6 на картку № НОМЕР_7 у сумі 15075 грн., на банківську картку № НОМЕР_8 , у сумі 33050 грн. та здійснив поповнення мобільного номеру НОМЕР_9 у сумі 304 грн., таким чином здійснив крадіжку грошових коштів, чим завдав ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 48 429 гривень.

Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану.

Зазначене обвинувачення не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду з огляду на таке.

Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні вищевказаних злочинів заперечив. Суду дав показання про те, що одного дня він перебував на автостанції м.Луцька, де очікував передачу з м. Берестечко. Під час перебування на автостанції до нього підсів раніше невідомий йому військовослужбовець, з яким у нього зав`язалася розмова. У ході спілкування військовослужбовець запропонував обмінятися мобільними телефонами, на що він погодився. Після цього, військовослужбовець передав йому свій мобільний телефон, а він передав йому свій. Перед обміном він вийняв зі свого телефону SIM-картку і вони розійшлися. Коли він отримав передачу, яку очікував, то пішов до свого знайомого, якому розповів про обмін телефонами. Крім того, зазначав, що ОСОБА_13 був винен йому гроші і він йому зателефонував, після чого вони домовилися про зустріч. Коли він приїхав до ОСОБА_14 , останній повідомив, що перерахує йому грошові кошти в сумі 35 000 гривень і він дав йому номер своєї карти та телефон, а коли останній здійснив переказ коштів, він забрав свій мобільний телефон. Згодом ОСОБА_13 знову зателефонував йому та повідомив, що його мати має перерахувати йому грошові кошти, з яких він перерахує йому ще 10 000 гривень та попросив знову номер його картки. Окрім того, вказав, що ОСОБА_15 зняв йому 15 000 гривень.

Потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 29.06.2025 року перебував по особистих справах на Варшавському ринку м.Луцьк. Після чого, попрямував до автостанції, де очікував автобус, щоб доїхати додому. Під час очікування заходив до закладу поблизу автостанції №1 випити кави. Коли сів до автобусу і був в дорозі, то виявив відсутність власного мобільного телефону. Наступного дня він звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання інформації щодо руху коштів по його рахунку, оскільки на телефоні був встановлений додаток «Приват24». Згідно з отриманою роздруківкою, з його рахунку було незаконно знято грошові кошти на загальну суму близько 50 000 гривень. Також, з інформації банку йому стали відомі прізвища осіб, на рахунки яких було перераховано кошти, однак зазначені особи йому не знайомі. Після чого, він звернувся до правоохоронних органів із заявою. Зазначив, що пароль доступу до мобільного телефону встановлений не був, а також телефон жодним особам, у тому числі обвинуваченому, не передавав. При призначенні покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що одного дня (точної дати не пам`ятає) влітку 2025 року до неї зателефонував її знайомий ОСОБА_17 та запитав, чи можливо на її картку здійснити переказ грошових коштів. Після цього на її банківську картку було зараховано грошові кошти у сумі 15 000 гривень. У телефоній розмові ОСОБА_17 повідомив, що вона може залишити собі 500 гривень, а частину коштів (приблизно 9 000 - 10 000 гривень) необхідно перерахувати на іншу банківську картку та решту коштів необхідно передати готівкою. ОСОБА_8 надавав вказівки щодо руху грошових коштів. Коли вона повернулася зі ОСОБА_18 до місця свого проживання у м.Луцьку, то її вже там очікували ОСОБА_13 , ОСОБА_19 та ОСОБА_17 . Зазначила, що в той же день здійснила переказ грошових коштів у сумі 10 000 гривень на банківську картку за реквізитами, які їй надали, частину коштів використала для поповнення мобільного рахунку, а також з власних коштів передала 3 500 гривень готівкою ОСОБА_20 або ОСОБА_21 (кому саме точно не пам`ятає). Після того, коли вона відала кошти останні зібралися і пішли.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що одного дня до нього прийшов ОСОБА_8 та попросив зателефонувати ОСОБА_23 . Він написав ОСОБА_24 повідомлення, щоб вона йому зателефонувала та дізналася чи ОСОБА_25 вдома. Тоді, він разом з ОСОБА_8 поїхав на проспект Відродження до місця проживання ОСОБА_16 . Коли вони прибули на місце, ОСОБА_8 почав говорити з ОСОБА_26 щодо грошових коштів. Після цього у нього поцікавилися, чи має він банківську картку та чи можливо на неї переказати кошти, однак хто саме запитував він точно не пам`ятає. Тоді, він передав номер своєї банківської картки ОСОБА_27 , який його записав. Після чого, на його картку було перераховано близько 30 000 гривень. Тоді, він разом з ОСОБА_8 пішов до банкомату, де зняв отримані кошти та передав їх ОСОБА_8 . Окрім того, зазначив, що ОСОБА_16 він не бачив, а також до квартири вони не заходили, а перебували біля під`їзду, де зустрілися із ОСОБА_28 .

Свідок ОСОБА_29 допитаний в режимі відеоконференції, суду повідомив, що одного дня він попросив ОСОБА_8 підійти до нього, щоб розрахуватися з ним за борг по оренді квартири. Оскільки у нього не було власного телефону, він попросив у ОСОБА_8 мобільний телефон для переказу коштів. Після цього, скориставшись телефоном ОСОБА_8 , без його відома та згоди, він зайшов до застосунку «Приват24», де здійснив грошові перекази на суму 10 000 гривень у рахунок оплати за оренду квартири ОСОБА_8 , а також 15 000 гривень переказав собі. Згодом йому стало відомо, що мобільний телефон, з якого він здійснював зазначені операції, був подарований ОСОБА_8 військовослужбовцем. Також він зазначив, що під час досудового розслідування давав показання під тиском працівників правоохоронних органів.

Крім показань свідків, судом досліджувались надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.361КК України, та епізоду крадіжки грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 такі письмові докази.

Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.06.2025 року щодо факту звернення потерпілого ОСОБА_6 до правоохоронних органів з приводу здійснення переказів грошових коштів з його банківського рахунку.

Згідно виписки по картковому рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_6 , вбачається, що було здійснено перерахунок коштів на картку ОСОБА_22 .

З протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 05.08.2025, вбачається, що старшим слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_30 , на підставі постанови прокурора Луцької окружної прокуратури Волинської області, було вилучено компакт диск з інформацію, щодо руху коштів по банківському рахунку.

Із протоколу огляду предмету від 02.09.2025, встановлено, що на банківський рахунок ОСОБА_8 було здійснено перерахунок коштів на суму 9500 гривень від ОСОБА_16 .

Із протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 15.09.2025, вбачається, що слідчим СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_31 , на підставі постанови прокурора Луцької окружної прокуратури Волинської області, було вилучено компакт диск з інформацію, щодо руху коштів по банківському рахунку.

Із протоколу огляду предмету від 15.09.2025, встановлено, що з банківського рахунку № НОМЕР_3 відкритий на ім`я ОСОБА_6 було здійснено транзакції, а саме поповнено мобільний рахунок НОМЕР_9 , який належить ОСОБА_16 на суму 304 гривень; здійснено переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_16 на суму 15 075 гривень, а також на банківську картку № НОМЕР_8 , яка належить ОСОБА_22 на суму 33 050 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього кодексу покладається на слідчого, прокурора.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Із досліджених судом доказів вбачається, що прокурором поза розумним сумнівом не доведено вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.361 КК України та епізоду крадіжки грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 .

Так, сам обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень заперечив.

Жоден із допитаних у судовому засіданні свідків не вказав на ОСОБА_8 як на особу, яка здійснювала вхід до автоматизованої системи "Приват24", від імені потерпілого ОСОБА_6 та проведення переказів з його банківської картки № НОМЕР_6 на картку № НОМЕР_7 у сумі 15075 грн., на банківську картку № НОМЕР_8 , у сумі 33050 грн. та поповнення мобільного номеру НОМЕР_9 у сумі 304 грн.

Свідок ОСОБА_29 вказав що зазначені транзакції фактично були виконані ним.

Свідок ОСОБА_22 підтвердив, що він передавав реквізити свого карткового рахунку ОСОБА_29 і після цього на нього надійшли грошові кошти у сумі близько 30 000 грн.

Свідок ОСОБА_16 надала суду суперечливі покази з приводу обставин даної справи, із яких можна зробити висновок, що номер її карткового рахунку запитував свідок ОСОБА_22 , а після зняття з нього грошових коштів вона віддала їх ОСОБА_8 або ОСОБА_29 (кому саме точно не пам`ятає).

Суд звертає увагу, що згідно обвинувального акту, ОСОБА_8 органом досудового розслідування інкриміновано вчинення крадіжки грошових коштів потерпілого ОСОБА_32 у спосіб проведення переказів з банківської картки № НОМЕР_6 на картку № НОМЕР_7 у сумі 15075 грн., на банківську картку № НОМЕР_8 , у сумі 33050 грн. та поповнення мобільного номеру НОМЕР_9 у сумі 304 грн.

Однак, зазначені обставини а також фактичні обставини кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.361 КК України, з огляду на досліджені в ході судового розгляду письмові докази, а також показання свідків, не знайшли свого об`єктивного підтвердження у ході судового розгляду, а всі сумніви щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8 суд трактує на користь останнього.

Враховуючи вищевикладене, обвинуваченого ОСОБА_8 слід виправдати у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 361 КК України та по епізоду крадіжки грошових коштів потерпілого ОСОБА_32 на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що зазначені кримінальні правопорушення були вчинені обвинуваченим.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд по справі не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_8 згідно ст.89 КК України не судимий, має постійне місце проживання, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, свою вину не визнав та не розкаявся у вчиненому, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у Центрі терапії залежності КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Синдром залежності». А тому, врахувавши наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, а відтак йому слід призначити покарання, передбачене санкцією статті кримінального закону за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді позбавлення волі.

Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_8 слід залишити попередній - у виді тримання під вартою з метою запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а саме вчинення нових кримінальних правопорушень та переховування обвинуваченого від суду.

На підставі ст.ст.100 ч.9, 124 ч.2 КПК України суд вирішує долю речових доказів та питання розподілу процесуальних витрат.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 369, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_8 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 361 КК України, та виправдати його на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Початок строку відбуття покарання рахувати із дня набрання цим вироком законної сили.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 22 жовтня 2025 року по день набрання цим вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази: мобільний телефон марки «iPhone 13 Pro MAX» - залишити за належністю законному володільцеві ОСОБА_5 .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи (висновок №СЕ-19/103-25/9502-ТВ від 23.07.2025) у сумі 1 782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) гривні 80 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий