Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №156/458/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/458/26

Провадження № 3/156/237/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року сел.Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є., з секретарем судових засідань Степанець Т.В., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – адвоката Бордюженко Е.Р.,

розглянувши в режимі відкритих судових засідань матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Нововолинську Волинської області, є громадянкою України, здобула середню спеціальну освіту, не є працевлаштованою, не перебуває у шлюбі, на утриманні не має неповнолітніх дітей, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше не притягалась до адміністративної відповідальності, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

(справу розглянуто в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, ст. 268 КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

1.Опис обставин, установлених під час розгляду справи, щодо суті адміністративного правопорушення, котре ставиться в вину особі

1.1.Згідно з матеріалами про адміністративне правопорушення, які надійшли до суду з Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, 19.04.2026 близько 19 год 31 хв у с. Литовеж на території дачного масиву «Прикордонник» ОСОБА_1 керувала електровелосипедом з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовилась.

1.2.У такому діянні ОСОБА_1 службові особи територіального органу Національної поліції вбачають порушення вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), це діяння кваліфіковане за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2.Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника

2.1.Під час розгляду справи судом ОСОБА_1 своєї вини у скоєнні адміністративного правопорушення не визнала, додатково пояснила, що ввечері 19.04.2026 вона разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 йшла по дачному масиву до родичів, які мешкають у с. Литовеж, в руках вони з матір`ю по черзі вели електровелосипед, на якому були навантажені їхні речі, на велосипеді вони не їхали. Поблизу місцевого магазину їх зупинив поліцейський патруль для перевірки документів, ОСОБА_1 надала наявне у неї на той час посвідчення водія, інших документів при собі не мала. Під час перевірки документів до поліцейських під`їхав на звичайному велосипеді якийсь місцевий мешканець, він перебував у нетверезому стані, виражався на адресу поліцейських нецензурною лайкою. Поліцейські переключили увагу на цього велосипедиста, а жінкам дозволили продовжувати шлях. Через кілька хвилин поліцейські знову під`їхав до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , котрі йшли дорогою, запропонували «пройти тест на алкоголь». ОСОБА_1 відмовилась проходити такий огляд, бо вона не керувала на той час будь-яким транспортним засобом, не була водієм, електровелосипед, який належав її матері, ОСОБА_1 вела в руках. ОСОБА_1 не вважала, що вона вчинила якесь правопорушення.

2.2.Захисник – адвокат Бордюженко Е.Р. вказала на відсутність у діях ОСОБА_1 складу будь-якого правопорушення, заявила клопотання про закриття провадження у справі. Адвокат зауважила, що в розпорядженні у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був електричний велосипед марки «Minako Monster» має потужність двигуна 1000 Вт, не належить до категорії транспортних засобів, користувач яких повинен отримати спеціальне право для керування, тож користувач такого транспортного засобу не є водієм у розумінні п. 10.1 Правил дорожнього руху, на нього не поширюються обов`язки, передбачені п. 2.5. Правил дорожнього руху. На думку захисника, ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2.3.Адвокат вказала, що поліцейські не повідомили її клієнтці причину зупинки, будь-яких порушень правил дорожнього руху ОСОБА_1 не здійснювала, під час першої зупинки поліцейські не висували ОСОБА_1 жодних претензій з приводу перебування у стані алкогольного сп`яніння, не відсторонювали її від керування транспортним засобом, дозволили продовжувати рух. Крім того, ОСОБА_1 не керувала електровелосипедом, лише котила його, докладаючи фізичних зусиль.

3.Досліджені під час судового розгляду справи докази

3.1.Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

3.2.Як докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч.1 ст. 130 КУпАП, службовими особами територіального органу Національної поліції були надані до суду:

1)протокол про адміністративне правопорушення від 19.04.2026 серії ЕПР1 № 645005, складений сержантом поліції Кузьмичем І.О. щодо ОСОБА_1 (а. с. 2);

2)рапорт в електронній формі, зареєстрований 19.04.2026 в журналі єдиного обліку територіального органу Національної поліції за № 4463, де зафіксовано інформацію від поліцейського про те, що поліцейськими ГРПП у с. Литовеж на території дачного масиву «Прикордонник» зупинили електровелосипед, ОСОБА_1 керувала велосипедом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду відмовилась (а.с.3);

3)акт огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , складений інспектором СРПП Ничем М.Ю., де зазначено, що огляд здійснювався у зв`язку з виявленими ознаками «різкий запах спиртних напоїв з ротової порожнини, почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук», в графі «результати огляду на стан сп`яніння» міститься запис «відмовилась», в графі «з результатами згоден» міститься запис « ОСОБА_1 відмовилась», дата та час складення цього документа не зазначені (а.с.5);

4)направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння ОСОБА_1 до КНП «Нововолинська центральна міська лікарня», видане поліцейським 19.04.2026 о 19 год 15 хв, в графі «результати огляду» міститься запис «не проводився», документ складений інспектором СРПП Ничем М.Ю. (а. с. 4);

5)розписка від 19.04.2026, згідно з якою ОСОБА_1 зобов`язалась не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; замість підпису ОСОБА_1 в документі міститься запис «відмовилась» (а. с. 6);

6)довідка старшого інспектора САП капітана поліції Л. Матієнко (дата складення документа не вказана), згідно з якою ОСОБА_1 має посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 09.03.2016 ТСЦ 0741 (а. с. 8);

7)диск з відеозаписами з бодікамери поліцейських, на яких зафіксована процедура складення протоколу у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 (а. с.10);

8)супровідний лист від 20.04.2026 № 51524-2026 заст. начальника Відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області А. Дружука про направлення матеріалів у справі про адміністративне правопорушення для розгляду до Іваничівського районного суду Волинської області (а. с. 9).

3.3.Будь-яких інших доказів у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 службовими особами територіального органу Національної поліції до суду не надано.

3.4.Крім того, захисник – адвокат Бордюженко Е.Р. надала до суду копію видаткової накладної від 22.05.2024 № 16232737, згідно з якою електровелосипед марки «Minako Monster Pro 2024», чорного кольору, придбаний Хахулою Інною в Інтернет – магазині «ECOBIKE», має параметри електродвигуна 25 А, 60 В, 1000 Вт, та фотокартки, на яких зображено вказаний електровелосипед у різних ракурсах.

3.5.Також за клопотанням захисника в судовому засіданні 28.05.2026 було допитано свідка ОСОБА_2 , котра повідомила, що вона є матір`ю ОСОБА_1 , була особисто присутня під час складення поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення. Свідок пояснила, що 19.04.2026 після 19-ї год вона разом зі своєю донькою ОСОБА_3 йшла по дачному масиву до родичів, які мешкають у с. Литовеж, в руках вони з донькою по черзі вели електровелосипед, на якому були навантажені їхні речі, на велосипеді вони не їхали. Поблизу місцевого магазину їх зупинив поліцейський патруль для перевірки документів,у свідка документів не було, а ОСОБА_4 надала наявне у неї на той час посвідчення водія, інших документів при собі не мала. Під час перевірки документів до поліцейських під`їхав на звичайному велосипеді якийсь місцевий мешканець, він перебував у нетверезому стані, виражався на адресу поліцейських нецензурною лайкою. Поліцейські переключили увагу на цього велосипедиста, а жінкам дозволили продовжувати шлях. Через кілька хвилин поліцейські знову під`їхав до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , котрі йшли дорогою, запропонували ОСОБА_5 «пройти тест на алкоголь». ОСОБА_1 відмовилась проходити такий тест, бо вона не керувала на той час будь-яким транспортним засобом, не була водієм, електровелосипед свідок та ОСОБА_4 котили в руках за допомогою фізичних зусиль. Поліцейські почали складати протокол, ОСОБА_4 попросила їх надати копію, але вони довгий час відмовлялись це зробити, пояснювали, що у них «прилад розрядився, не працює», пропонували проїхати до відділення поліції у м. Нововолинськ і роздрукувати протокол там, пояснювали, що протокол може бути отриманий на запит адвоката. Зрештою, на місце події приїхав інший патрульний автомобіль, інші співробітники поліції змогли роздрукувати протокол і вручити його ОСОБА_5 , вона розписалась у протоколі. Будь-яких інших процесуальних документів у присутності Юлії поліцейські не складали, читати та підписувати їх Юлії не пропонували.

4.Оцінка судді

4.1.Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`ясувавши позицію захисника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов таких висновків.

4.2.Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

4.3.За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

4.4.Норми ч.1 ст. 130 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

4.5.Згідно з п.2.5. Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (зі змінами), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

4.6.Згідно зі ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

4.7.Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

4.8.Нормами ст. 62 Конституції України визначено основоположні засади презумпції невинуватості. Зокрема, обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення; всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

4.9.Згідно зі ст. 9 Основного Закону чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Україною 17.07.1997 ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), яка набрала чинності для України 11.09.1997. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.10.Нормами п.2 ст. 6 згаданої Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

4.11.Тлумачення поняття «кримінальне обвинувачення» у практиці Європейського суду з прав людини відрізняється своєю «автономністю». Суд сприймає кримінальне обвинувачення як універсальне поняття, яке є наслідком будь-яких діянь протиправного характеру незалежно від ступеню їх суспільної небезпечності.

4.12.«Обвинувачення» відповідно до положень ст. 6 п.1 згаданої Конвенції може бути визначено як «офіційне повідомлення, надане особі уповноваженими представниками влади, в підтвердження того, що вона вчинила злочин», визначення, яке відповідає критерію, що «ситуація (підозрюваного) суттєво погіршилась» (рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заява № 66561/01, п.70).

4.13.Також Суд у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України», заява № 65518/01, п.65, зазначив, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин», визначення, яке також відповідає поняттю «впливу важливих наслідків для стану підозрюваного».

4.14.У рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) від 17.01.1970, заява № 2689/65, Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що в п.1 ст. 6 згаданої Конвенції вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером.

4.15.Суттєвою ознакою застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, що Європейський суд з прав людини не пов`язує термін «обвинувачення» із власне обвинувальним висновком, що складається органами слідства по закінченню досудового розслідування. Для визначення кримінального характеру того чи іншого обвинувачення Суд застосовує три послідовні критерії (критерій національного права, критерій адресатів, критерій форми і тяжкості правових наслідків).

4.16.Ураховуючи, що національним законодавством України (ч.1 ст. 130 КУпАП) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розглядається як делікт, вказана норма поширює свою дію на невизначене коло осіб, тягне за собою застосування до винних осіб значної суми штрафу, тривале позбавлення особи спеціального права, суддя у цьому випадку оцінює процедуру складання службовими особами територіального органу Національної поліції щодо ОСОБА_1 матеріалів у справі про адміністративне правопорушення як таку, що підпадає під дію ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

4.17.З огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення від 19.04.2026 серії ЕПР1 № 645005, складеного відносно ОСОБА_1 , та заперечення останньою своєї винуватості службові особи територіального органу Національної поліції повинні довести той факт, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з певними ознаками алкогольного сп`яніння, у відповідь на законну вимогу поліцейського відмовилась пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

4.18.Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у цій справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, котра притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у судді.

4.19.На відеозапису процедури складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зафіксовано, як поліцейський службовий автомобіль проїздить вулицею у с. Литовеж, у кадр відеореєстратора автомобіля потрапляють двоє осіб жіночої статі, вони перебувають поряд з транспортним засобом, схожим на велосипед, одна з жінок тримає велосипед за кермо, інша йде поруч, звернувши увагу на рух патрульного автомобіля, жінки дали дорогу транспортному засобу, зійшли з дороги на узбіччя праворуч. Коли поліцейський автомобіль зупинився поруч з жінками, вони обидві стояли на узбіччі та не здійснювали рух проїзною частиною. Якість відеозапису з відеореєстратора патрульного автомобіля не дає змоги однозначно встановити, чи здійснювала ОСОБА_1 рух на велосипеді за допомогою ввімкненого електродвигуна, чи котила цей велосипед, застосовуючи власну фізичну силу. На подальших відеозаписах зафіксовано, як співробітники поліції почали перевіряти документи у жінок, до них під`їхав на велосипеді інший громадянин чоловічої статі, він поводив себе неадекватно, висловлювався лайкою на адресу поліцейських. Після цього інциденту з велосипедистом жінки продовжили рух пішки, поліцейські їм у цьому не перешкоджали, на відеозаписах не зафіксовано, що будь-хто з жінок сідав за кермо електровелосипеда та здійснював рух на ньому. Згодом, через кілька хвилин поліцейські зупинили тих самих жінок, запропонували молодшій з них пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Обидві жінки на відеозаписах послідовно заперечували ту обставину, що будь-хто з них керував електровелосипедом.

4.20.Поліцейські не звернули увагу на твердження ОСОБА_1 про те, що вона не керувала електровелосипедом, сказали, що у них є відеодоказ протилежного, вони запропонували ОСОБА_1 продути алкотестер на місці або проїхати для освідування до закладу охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовилась виконати вимогу поліцейського, поліцейський склав щодо ОСОБА_1 протокол у справі про адміністративне правопорушення. На відеозаписах зафіксовано лише подію складення такого протоколу в присутності ОСОБА_1 , співробітники поліції не роз`яснювали ОСОБА_1 її права як особи, котра притягається до адміністративної відповідальності, не складали в її присутності акт огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , не видавали ОСОБА_1 направлення на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння до КНП «Нововолинська центральна міська лікарня», не відсторонювали ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.

4.21.Співробітниками поліції не залучались свідки до участі в процесуальних діях, пов`язаних з фіксуванням події можливого правопорушення та складенням протоколу щодо ОСОБА_1 , а відеозапис з бодікамер поліцейських не є безперервним.

4.22.Загалом, додані співробітниками поліції до протоколу письмові матеріали підтверджують відмову ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського огляду щодо з`ясування можливого стану алкогольного сп`яніння, але не доводять керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

4.23.Твердження ОСОБА_1 , згідно з якими вона не керувала електровелосипедом, а лише котила його за допомогою фізичної сили, наданими в справі доказами спростовані не були. Разом з тим, допитана в судовому засіданні 28.05.2026 як свідок ОСОБА_2 під присягою підтвердила пояснення, надані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказала, що ОСОБА_1 не керувала велосипедом.

4.24.Варто зауважити, що відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає для особи, котра керувала транспортним засобом з певними ознаками алкогольного сп`яніння, у відповідь на законну вимогу поліцейського відмовилась пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

4.25.Згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 № 1306 (зі змінами), водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Крім того, згідно з п.1.10 Правил дорожнього руху пішохід – це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу; до пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску.

4.26.У протоколі про адміністративне правопорушення від 19.04.2026 серії ЕПР1 № 645005 відображено констатоване поліцейським порушення з боку ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху. Нормами п.2.5 Правил дорожнього руху саме на водія покладено обов`язок на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. На пішохода не покладено такого обов`язку. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

4.27.За таких обставин суддя дійшов висновку, що службовими особами територіального органу Національної поліції не доведено належними та допустимими доказами наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, отже, суддя констатує відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

4.28.Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

4.29.Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. При наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).

Керуючись ст. 7, 9, 247, 280, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю в її діянні складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення (складення) постанови.

Постанова набирає законної сили після спливу встановленого законом строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Повний текст цієї постанови складено, проголошено, надано для ознайомлення учасникам справи 29.05.2026 о 12 год 45 хв.

Суддя А.Є. Бєлоусов