Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №620/13970/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/13970/24 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.

Єгорової Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі за адміністративним позовом Приватного автотранспортного підприємства "Інтрансавтострой" до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, окрім іншого, про визнання протиправними та скасування рішень від 03.06.2024 № 11159371/24839115, № 11159373/24839115, № 11159374/24839115, № 11159231/24839115, № 11159230/24839115, та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 вирішено позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень від 03.06.2024 № 11159371/24839115, № 11159373/24839115, № 11159374/24839115, № 11159231/24839115, № 11159230/24839115 та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для залишення позову без розгляду були відсутні.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Так, положеннями частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. (частина третя статті 122 КАС України).

Положеннями частини четвертої статті 122 КАС встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі – ПК) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 26.11.2020 ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, у якій зазначив, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження – з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин – оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження – абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 у пункті 17 виснувала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку – строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК).

Таким чином, за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань, із використанням процедури досудового вирішення спору становить три місяці і обчислюється з дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до підпункту 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Отже, для правильного обчислення строку звернення до суду необхідно коректно визначити дату, з якої потрібно розпочинати відлік зазначеного строку. Положення пункту 56.19 статті 56 ПК України у взаємозв`язку з підпунктом 56.17.3 пункту 56.17 цієї статті пов`язують початок строку оскарження податкового повідомлення-рішення, у випадку застосування процедури адміністративного оскарження, з днем отримання платником податків рішення за результатами розгляду скарги.

Відповідно, за такого правового регулювання позивач має право на оскарження рішень про відмову у реєстрації податкових накладних у трохмісячний строк, який розпочинається на наступний день після отримання рішення за результатами процедури адміністративного оскарження.

Так, із матеріалів справи вбачається, що рішення за результатами розгляду скарг на оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийняті 14.06.2024. Матеріали справи не містять відомостей про те, що вказані рішення були отримані позивачем пізніше. Тому у строк до 14.09.2024 позивач мав право на звернення до суду із вимогами щодо оскарження відповідних рішень. Проте, позовну заяву подано до суду лише 22.10.2024, тобто із пропуском встановленого строку.

В апеляційній скарзі позивач як на підставу для поновлення строку вказує на запровадження воєнного стану, повітряні тривоги, відключення світла.

Проте, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

Водночас скаржник не зазначив, які конкретні обставини зробили неможливим вчасне звернення із апеляційною скаргою, враховуючи те, що ситуація у північних областях України з квітня 2022 року була контрольована.

У ситуації, що склалася, абстрактне посилання на наявність загроз з боку держави-терориста російської федерації, не може бути самостійною причиною недотримання встановлених законом строків. Без надання доказів тому, що такі загрози створили об`єктивні перешкоди у реалізації права на звернення до суду, відповідні посилання не можуть слугувати підставою для поновлення строків.

Повітряні тривоги, відключення світла не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки вони не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та як і відключення світла не носять постійного, безперервного характеру.

Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не вважає поважними наведені скаржником причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Посилання на те, що норми чинного законодавства не містять приписів, які б дозволяли частково залишити позов без розгляду є безпідставним, оскільки можливість ухвалення рішення щодо частини позовних вимог прямо визначена статтею 247 КАС. Вирішення ж питання дотримання строку звернення до суду після відкриття провадження у справі також прямо передбачене частиною четвертою статті 123 КАС.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного автотранспортного підприємства «Інтрансавтострой» залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Н.М. Єгорова