Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №640/10949/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10949/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі 365" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 березня 2021 року №188700701.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на недотримання порядку його прийняття та відсутності для цього правових підстав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 березня 2021 року № 188700701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ 365» понесені останнім судові витрати у розмірі 3 022, 66 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 у справі №640/10949/21; прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права; рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ч. 3 ст. 242 КАС України; судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що враховуючи суть спору, свідчить про не з`ясування всіх обставин судової справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, та надання неправильної правової оцінки доказам.

Апелянт зазначив про те, що ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» в порушення п.44.1, п.44.2 ст.44 ПКУ , п.2 ст.3, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV зі змінами та доповненнями, п.2, п.6, п.9.4, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, занижено рядок 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» всього на суму 895 600 гривень в т.ч. за три квартали 2019 року на суму 895 600 гривень, в результаті порушень щодо непідтвердження витрат по ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року та від 30 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, з 6 лютого 2020 року по 11 лютого 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві проводило планову документальну виїзну перевірку ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365».

За результатами перевірки був складений акт від 18.02.2021 № 14056/ж5/26-15-07-01- 02/41447959.

Таким актом визначено, що в ході перевірки не можливо підтвердити витрати підприємства ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» від ФОП ОСОБА_1 у сумі 895 600, 00 грн, в тому числі за три квартали 2019 року на суму 895 600, 00 грн, до перевірки не надані обґрунтування того, що безпосередньо ФОП ОСОБА_1 було надано послуги з пошуку покупців електричної енергії, оскільки ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» на момент отримання агентських послуг від ФОП ОСОБА_1 вже співпрацювали з такими покупцями електричної енергії.

Отже, перевіркою не можливо підтвердити витрати підприємства за три квартали 2019 року у сумі 895 600, 00 грн.

В подальшому відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 №188700701, яким визначило суму штрафних санкцій 40 302, 00 грн та нарахували податок за результатами перевірки 161 208, 00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення № 88), господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають па стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи (па паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважалися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб`єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб`єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом може бути суб`єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Згідно статті 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов`язується надати послуги другій стороні (суб`єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (падання фактичних послуг) від імені цього суб`єкта і за його рахунок.

Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов`язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України.

Стаття 301 Господарського кодексу України встановлює, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов`язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб`єкта, якого він представляє.

Суб`єкт, якою представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку мас право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.

Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди, укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови, що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.

У межах спірних правовідносин, 8 січня 2018 року ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» та ФОП ОСОБА_1 уклали агентський договір №2-08/01. Відповідно до пунктів 2.1. та 2.3. Договору в порядку і на умовах визначених цим договором Комерційний посередник зобов`язується за агентську винагороду протягом строку дії цього договору надавати замовнику агентські послуги, що визначені цим договором. Агент падає Замовнику агентські послуги виключно на території України.

Згідно пунктів 1.2., 1.6. та 1.7 Договору «Агентські послуги» - це послуги з комерційною посередництва в сфері сприяння укладанню угод Замовником на визначених умовах (умовах, що визначені в договорі про постачання електричної енергії та/або договорі постачання природного газу) з третіми особами (споживачі електричної енергії та/або природного газу) в сфері постачання електричної енергії та/або природного газу, в тому числі, пошук потенційних споживачів електричної енергії та/або природного газу, проведення з ними переговорів, надання третім особам письмових та усних консультацій щодо умов договорів про постачання електричної енергії та/або постачання природного газу, сприяння в укладанні договорів про постачання електричної енергії та/або договорів постачання природного газу, та щомісячних додаткових угод до вказаних договорів, щодо визначення ціни електричної енергії та/або природного газу, контроль за виконанням третіми особами (споживачі електричної енергії та/або природного газу) грошових зобов`язань перед Замовником, а також вчинення інших дій но супроводженню третіх осіб у відносинах з Замовником.

«Звіт Комерційного посередника» - складений Комерційним посередником звіт, що містить інформацію про проведені Комерційним посередником дії щодо виконання умов цього договору та про результати діяльності Комерційного посередника.

«Акт наданих послуг» - двосторонній акт, що складений Комерційним посередником на підставі укладених угод, додаткових угод, наданих споживачами звітів про обсяг спожитої електричної енергії протягом звітного місяця, що і с підставою для оплати наданих агентських послуг. Акт наданих послуг може бути складений сторонами за результатами кожного окремого місяця, кварталу або декількох послідовних звітних місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, підтвердженням виконання зобов`язань за вказаним договором є звіти комерційного посередника та акти наданих послуг, копії рахунків, що підтверджують здійснення оплати за договором.

Згідно наданих до перевірки первинних документів (договору) та регістрів бухгалтерського обліку, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631, картки рахунку 631, рах.84 встановлено включення ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» до складу інших операційних витрат, агентських послуг з пошуку покупців електроенергії, що надані ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до наданих до перевірки регістрів обліку встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надано послуг по агентському договору для ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» за перевіряємий період всього на суму 895 600 гривень в т. ч. за три квартали 2019 року на суму 895 600 гривень. Операції в регістрах обліку відображені наступним чином: Д-т 84 К-т 631; Д 631 К 311;301 та включені відповідно до картки рахунку 84 включені до інших операційних витрат в наступних періодах: 30.06.2019 на суму 377 920,72 грн; 31.07.2019 на суму 226 423,91 грн; 31.08.2019 на суму 173 280,69 грн; 30.09.2019 на суму 117 974,68 грн.

Такі первинні документи, що укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365», відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктам 2.4. та 2.5 Положення №88, що апелянтом не заперечується.

Також суд враховує, що жоден договір про постачання електричної енергії споживачу, який був укладений позивачем за сприянням комерційного посередника (агента), не датований раніше ніж 8 січня 2018 року - дати укладення договору між ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» та ФОП ОСОБА_1 .

При цьому, апелянт не надав суду жодного доказу на підтвердження своїх висновків про те, що ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» на момент отримання агентських послуг від ФОП ОСОБА_1 вже співпрацювало з покупцями електричної енергії.

Відповідно, висновки апелянта в такій частині не є спроможними.

Щодо доцільності розробки маркетингової стратегії замовника, колегія суддів враховує, що, між ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» та ФОП ОСОБА_1 був укладений агентський договір, предметом якого є надання комерційним посередником, за агентську винагороду, замовнику агентські послуги, що визначені цим договором, протягом строку дії цього договору. Відтак, ФОП ОСОБА_1 не надавала ТОВ «ЕНЕРДЖІ 365» послуги пов`язані з розробленням маркетингової стратегії.

Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування у спорі покладено на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Водночас суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття рішень, що містять невмотивовані висновки або обґрунтовані загальними фразами, а не конкретними аргументами, що повинні містити відповідь на ключові питання, за яких виник спір. Тому негативне для особи рішення повинно бути належним чином вмотивоване.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.М. Кузьмишина