Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №759/1645/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 759/1645/25

Провадження № 22-ц/820/727/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Плінська І.П.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представниці відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області як орган опіки та піклування, ОСОБА_3 , про надання дозволу на зміну реєстрації місця проживання дитини без згоди батька за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі – Служба у справах дітей), Виконавчий комітет Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області як орган опіки та піклування (далі – Орган опіки та піклування), про надання дозволу на зміну реєстрації місця проживання дитини без згоди батька.

ОСОБА_1 зазначила, що з 2012 року вона проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а з 14 вересня 2016 року – перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду від 13 лютого 2023 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої відповідач сплачує аліменти за судовим наказом. Місце проживання дитини зареєстровано за адресою місця проживання батьків позивачки: АДРЕСА_1 . За час шлюбу сторони побудували житловий будинок по АДРЕСА_2 (далі – житловий будинок), право власності на який зареєстровано 1 березня 2019 року за позивачкою. Водночас ОСОБА_4 за нотаріальними договорами виділив свою частку житлового будинку та подарував її ОСОБА_3 . Незважаючи на неодноразові звернення позивачки, ОСОБА_4 відмовляється надати згоду на реєстрацію місця проживання дочки у житловому будинку.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд надати дозвіл на зміну реєстрації м`ясця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_5 разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , - без письмової згоди батька ОСОБА_4 .

Процесуальні дії суду першої інстанції

Суд ухвалою суду від 9 жовтня 2025 року залучив ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року в позові відмовлено.

Суд керувався тим, що сторони не зареєстрували своє місце проживання у житловому будинку, а між позивачкою та третьою особою виник спір щодо права власності на частку у цьому будинку та порядку користування ним. У справі відсутні належні та допустимі докази про фактичне проживання позивачки і дитини у житловому будинку. Водночас позивачка не довела, що зміна реєстрації місця проживання дитини відповідає її найкращим інтересам.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 належить частки житлового будинку, який є єдиним їх з дочкою житлом, а тому вони мають право користуватися житловим будинком незалежно від волі інших осіб. ОСОБА_4 відмовляється надати згоду на реєстрацію місця проживання дочки у житловому будинку, внаслідок чого порушено право дитини на реєстрацію за фактичним місцем проживання. Заперечення ОСОБА_3 щодо реєстрації малолітньої ОСОБА_5 у житловому будинку не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а реєстрація місця проживання дитини у житловому будинку відповідає її найкращим інтересам. Суд першої інстанції не врахував указані обставини, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Також суд безпідставно залучив ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_4 і ОСОБА_3 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

Орган Опіки та піклування і Служба у справах дітей не висловили свою позицію щодо апеляційної скарги.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не врахував норми статей 1, 18 Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ Закону України «Про охорону дитинства» (далі – Закон №2402-ІІІ), статті 5 Закону України від 5 листопада 2021 року №1871-ІХ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі – Закон №1871-ІХ), неправильно витлумачив норми статті 29 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), статей 160, 161 Сімейного кодексу України (далі – СК України) та не застосував норми статті 81 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_4 і ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу сторін проживає разом із матір`ю.

Судовим наказом Святошинського районного суду міста Києва від 20 березня 2024 року у справі №759/25001/23 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини (але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку) від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 20 грудня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття.

З 8 квітня 2014 року місце проживання малолітньої ОСОБА_5 зареєстровано разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Місце проживання ОСОБА_4 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Протягом 2020-2023 років ОСОБА_5 навчалась у Ліцеї №1 села Петропавлівська Борщагівка, Бучанського району, Київської області. З січня 2024 року ОСОБА_5 навчається в ліцеї «Академія», місто Київ.

За час шлюбу сторони побудували житловий будинок (декларація про готовність об`єкта до експлуатації №КС141190560646 від 25 лютого 2019 року), право власності на який зареєстровано 1 березня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .

За договором про виділ нерухомого майна зі складу майна подружжя від 29 серпня 2022 року ОСОБА_4 виділив частки житлового будинку, а за договором дарування від 27 грудня 2023 року – подарував ОСОБА_3 цю частку будинку.

З 27 грудня 2023 року місце проживання третьої особи ОСОБА_3 та її малолітньої дочки ОСОБА_6 зареєстровано у житловому будинку.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування від 26 червня 2025 року №501/28 є доцільною зміна реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_1 без письмової згоди батька.

ОСОБА_4 відмовився надати згоду на реєстрацію місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 у житловому будинку.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі – Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

За змістом цієї норми дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома, восьма).

Як визначено статтею 1 Закону №2402-ІІІ, забезпечення найкращих інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

В силу статті 11 Закону №2402-ІІІ кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Діти – члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (стаття 18 Закону №2402-ІІІ).

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з частиною другою статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

В силу частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як визначено у статті 2 Закону №1871-ІХ, реєстрація місця проживання (перебування) особи – внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Із положень частини четвертої статті 5 Закону №1871-ІХ слідує, що задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265, унормовано механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Відповідно до пунктів 32, 33 цього Порядку у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи; подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі –ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. v. Ukraine» (заява №2091/13, пункти 75 76) зазначено, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, пункт 135, ECHR 2010). Також ЄСПЛ зауважив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, пункт 100, ECHR, 16 липня 2015 року).

Кожна дитина має право на житло, в тому числі на реєстрацію місця проживання за місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Усі питання щодо місця проживання дитини, яка досягла десяти років, вирішуються за взаємною згодою батьків і дитини. Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Водночас реєстрація місця проживання дитини здійснюється за письмовою заявою її батьків або законних представників.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №752/2951/20 зазначив, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Чинним законодавством передбачено право одного з батьків у разі відсутності згоди іншого вирішити це питання в судовому порядку. При вирішенні судом даного роду справ підлягає з`ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.

Зібрані докази вказують на те, що після розірвання шлюбу між батьками малолітня ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , окремо від батька ОСОБА_4 . Спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній.

Місце проживання позивачки ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_5 зареєстровано в квартирі АДРЕСА_4 , яка не належить їм. Водночас ОСОБА_1 є власником частки житлового будинку та має намір разом із дочкою проживати у цьому будинку.

Відсутність згоди ОСОБА_4 на реєстрацію місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 у житловому будинку обумовлена відсутністю реального поділу цього будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Така відмова ОСОБА_4 на зміну реєстрації місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_5 не викликана об`єктивними причинами, тобто є безпідставною. Водночас ненадання відповідачем дозволу на реєстрацію місця проживання дочки у житловому будинку, що належить її матері, з одночасним зняттям дитини з реєстрації у квартирі сторонніх осіб, не відповідає інтересам дитини.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_1 у житловому будинку без згоди батька ОСОБА_4 .

Для цього згода співвласника житлового будинку ОСОБА_3 не вимагається, оскільки реєстрація місця проживання дитини ОСОБА_5 здійснюється за місцем майбутньої реєстрації її матері ОСОБА_1 . Водночас, ОСОБА_3 правомірно була залучена до участі у справі як третя особа без самостійних вимог, оскільки вона є співвласником житлового будинку.

Отже висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позову ОСОБА_1 є помилковим.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

Позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено, то з відповідача ОСОБА_4 на її користь слід присудити витрати зі сплати судового збору: 1 211 грн 20 коп. – за подання позову, 1 816 грн 80 коп. – за подання апеляційної скарги, - а всього – 3 028 грн.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.

Позов задовольнити.

Надати дозвіл на зміну реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ), з реєстрацією за адресою: АДРЕСА_2 , - без письмової згоди батька ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ).

Стягнути з ОСОБА_4 (місце проживання – АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_6 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) 3 028 гривень витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 травня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Козак О.В.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 48