Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №607/2126/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.2026 Справа №607/2126/26 Провадження №2/607/3019/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника позивачів, адвоката Світлика О. М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Світлик О. М., звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 7 000,00 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати звернення з позовною заявою до суду до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 07 червня 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року у справі № 607/10008/20.

Від спільного шлюбу у подружжя народилися дві дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти проживають разом з позивачкою, яка щоденно піклується про них, займається їхнім навчанням, здоров`ям та забезпеченням належних побутових умов, тобто здійснює повне утримання дітей. Відповідач протягом тривалого періоду часу, жодної участі в утриманні дітей не бере.

У зв`язку із відсутністю домовленості з батьком дітей щодо способу виконання ним його обов`язку утримувати дітей, ОСОБА_1 звертається до суду з позовом про стягнення аліментів.

Ухвалою судді від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у справі № 607/2126/26; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Світлик О. М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Щодо винесення заочного рішення не заперечує. Також суду повідомив, що позивачкою були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився з невідомої на те суду причини, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.

Згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 10 червня 2015 року Залісським сільським виконкомом Чечерського району Гомельської області. Переклад тексту з російської на українську мову зроблено перекладачем ОСОБА_5 та справжність підпису завірено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Кузьмович Н. В. 05 листопада 2015 року та зареєстровано в реєстрі за № 4722, 4723.

Згідно довідки № 147/2015 про реєстрацію особи громадянином України від 28 грудня 2015 року, ОСОБА_3 є громадянкою України з 05 червня 2015 року.

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 27 грудня 2016 року Залісським сільським виконкомом Чечерського району Гомельської області. Переклад тексту з російської на українську мову зроблено перекладачем ОСОБА_5 та справжність підпису завірено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Скідан О. Є., 16 травня 2018 року та зареєстровано в реєстрі за № 2456, 2457.

Згідно довідки № 93/2017 про реєстрацію особи громадянином України від 22 травня 2017 року, ОСОБА_4 є громадянкою України з 19 грудня 2016 року.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2020 року у справі № 607/10008/20, шлюб, зареєстрований 07 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, актовий запис № 725 – розірвано, що також узгоджується з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00028357409 від 30 жовтня 2020 року.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Великоберезовицької селищної ради 29 вересня 2025 року за № 949, діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані та проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає змісту довідки про реєстрацію місця проживання особи – позивачки, яка видана Великоберезовицькою селищною радою 12 травня 2021 року № 1032.

За встановлених обставин, до правовідносин, які виникли між сторонами підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

За ч. 1 ст. 16 Закону України ««Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом, якщо у справі про сплату аліментів позивач має місце проживання в Україні.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Отже, сам по собі статус відповідача як іноземця не виключає можливості покладення на нього передбаченого законом обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про міжнародне приватне право» зобов`язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789–XII від 27 лютого 1991 року, Держави–учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч. 2 ст. 181 СК України).

Частиною 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.

Отож, суд встановив, що у сторін в шлюбі народилися дві дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю. Позивачка самостійно забезпечує дітей всім необхідним, оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги. Водночас ОСОБА_2 є працездатним, інших утриманців не має. Стан здоров`я відповідача суд вважає задовільним, оскільки доказів про зворотне суду не надано та в судовому засіданні не здобуто, відповідно він може отримувати достатній постійний дохід і тому має реальну змогу сплачувати аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття.

В свою чергу ОСОБА_2 не надав жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Розглядаючи дані вимоги, суд наголошує, що обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

З урахуванням вищенаведених положень законодавства, встановлених обставин справи, беручи до уваги рівність обов`язку батьків утримувати їх спільних дітей, суд доходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, по 4 000 (чотири тисячі),00 грн на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацію відповідно до закону, починаючи стягнення з дня подання позову – 29 січня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Суд вважає, що менший розмір аліментів не буде достатнім для належного виховання та утримання дітей та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Саме такий розмір аліментів суд вважає законним, розумним та справедливим, адже обов`язок батьків утримувати дитину є рівним.

При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин суд вважає, що рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судових витрат при звернені з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76–78, 206, 258–268, 273, 280-283, 352–355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, статями 180–184, 191 Сімейного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, по 4 000 (чотири тисячі),00 грн на кожну дитину, щомісячно, з подальшою індексацію відповідно до закону, починаючи стягнення з дня подання позову – 29 січня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

У задоволенні решти вимог позову – відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 грн судового збору.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 25 травня 2026 року.

Головуючий суддя О. Герчаківська