Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №340/4853/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4853/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 р. (суддя Кравчук О.В) в адміністративній справі №340/4853/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання дій та рішення протиправними, а також зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області (протокол № 1118015467 від 23 червня 2025 р.) та скасувати його в частині обмеження розміру грошового забезпечення, який враховувався для нарахування йому пенсії, максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску, а також в частині обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату призначеної йому пенсії за вислугу років за Законом № 2262-XI, із розрахунку 65 % грошового забезпечення, зазначеного у грошовому атестаті № 92/10-12-03/5 від 10 червня 2025 р. та у довідці №91/10-12-03/5 від 10 червня 2025р., виданих Державним бюро розслідувань, без обмеження грошового забезпечення максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску та без обмеження розміру пенсії максимальним, починаючи з 23 червня 2025 р., із урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що 23 червня 2025 р. йому була призначена пенсія за вислугу років, розмір якої протиправно, без урахування рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р. № 7-рп/2016 обмежений десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Також протиправно обмежено розмір грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія - максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, застосовується виключно для обчислення внеску, і не може впливати на розмір грошового забезпечення, який враховується для обчислення пенсії, оскільки це протирічить приписам пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність застосування обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р. № 7-рп/2016. Суд не врахував, що рішенням Конституційного Суду України № 7- р(ІІ)/2022 визначено особливий підхід до виплати пенсій, без обмеження максимальним розміром лише щодо осіб, які під час служби безпосередньо брали участь у захисті суверенітету України.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив обгрунтовує тим, що аналіз приписів пункту 1 частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" свідчить про те, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачають застосування до розміру грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія за вислугу років, максимальної величини - бази нарахування єдиного внеску. Також вказує, що чинним законодавством не передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р. №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII визнані такими, що не відповідають Конституції України, є неконституційними.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 23 червня 2025 р. При призначенні пенсії були враховані як основні, так і додаткові види грошового забезпечення за період з 01 червня 2023 р. по 31 травня 2025 р.. Грошове забезпечення, яке враховано для призначення пенсії становить 150 098,45 грн. При призначенні пенсії середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення, розрахована на підставі довідки від 10 червня 2025 р. № 91/10-12-03/5 та складає 57 940,70 грн. (821820,86 грн. (загальна сума надбавки за особливості проходження служби) + 144 413,90 грн. (загальна сума доплати за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці) + 424342,10 грн. загальна сума премії) = 1 390 576,86 грн. 24 місяці)). Відповідачем при призначенні пенсії було обмежено її суму максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску станом на 01 січня 2025 р. у розмірі 120 000 грн. (8000 х 15).

Не погоджуючись із застосуванням обмеження розміру грошового забезпечення максимальною величиною єдиного внеску та із обмеженням пенсії максимальним розміром, ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, встановлює обмеження лише щодо нарахування та сплати єдиного внеску. Нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не передбачено застосування до розміру грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія за вислугу років, максимальної величини - бази нарахування єдиного внеску. Також, суд вказав, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р. №7-рп/2016, визнані такими, що не відповідають Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які передбачали обмеження пенсії максимальним розміром.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про правомірність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, слід зазначити наступне.

Частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції Закону №3668-VI, із змінами, внесеними Законом №911-VIII від 24 грудня 2015 р. визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 р. №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 р., в частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та в частині 3 статті 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2016 р." замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 р.".

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 р. №7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, а обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 р. №7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Конституційний Суд вказав, що обмеження пенсії встановленням максимального розміру та зупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", порушують суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, зазначених у частині п`ятій статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. У пункті 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи статті 2 Закону №3668-VI втрачають чинність через шість місяців з дня ухвалення цього Рішення, тобто з 12 квітня 2023 р.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірного обмеження максимальним розміром призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про правомірність застосування до розміру грошового забезпечення позивача, з якого розраховується пенсія за вислугу років - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктом 1 частини 1 статті 41 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Тобто, вказана норма стосується виключно заробітної плати (доходу), а не грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія за вислугу років.

Водночас, положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", не передбачають обмеження розміру грошового забезпечення, який застосовується для розрахунку пенсії - максимальною величиною бази нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про правомірність застосування до розміру грошового забезпечення позивача, з якого розраховується пенсія за вислугу років - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновку суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави для скасування ухваленого ним рішення, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 р. в адміністративній справі №340/4853/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 червня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш