Постанова від 18 травня 2026 р. у справі №340/5087/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 340/5087/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 р. (суддя Притула К.М) в адміністративній справі №340/5087/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 24 червня 2025 р. про відмову в призначенні йому пенсії та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградський області призначити йому пенсію за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що йому протиправно було відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки внесення запису в трудову книжку пізніше трудової діяльності жодним чином не спростовує факт роботи. Також, пенсійний орган безпідставно вказав про відсутність в трудовій книжці назви підприємства, де він працював.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що записами трудової книжки підтверджено усі періоди роботи позивача, а уточнюючі довідки необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці. Пенсійним органом безпідставно не зараховано йому до страхового стажу період роботи з 19 лютого 1987 р. по 17 липня 1989 р. із посиланням на те, що запис до трудової книжки внесено до дати її відкриття (27 липня 1989 р.). Водночас, Пенсійний орган не врахував, що запис внесений до дублікату трудової книжки. Щодо періодів роботи 25 грудня 1997 р. по 08 вересня 2000 р., з 12 вересня 2000 р. по 17 травня 2001 р., то безпідставним є посилання на відсутність назви підприємства в трудовій книжці за наявності печаток, а також відсутності інформації про сплату страхових внесків, оскільки працівник не несе відповідальності за несвоєчасно сплату страхових внесків роботодавцем.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області просить залишити її без задоволення, оскільки судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо відсутності підстав для зарахування позивачу до страхового стажу спірних періодів його роботи, враховуючи недоліки записів його трудової книжки та не надання уточнюючих довідок.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 16 червня 2025 р. звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, та рішенням №263040013095 від 24 червня 2025 р. у призначені пенсії відмовлено. В рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки ( НОМЕР_1 від 27 липня 1989 р.), а саме: з 19 лютого 1987 р. по 17 липня 1989 р. - запис внесено до дати відкриття трудової книжки (27 липня 1989 р.); з 25 грудня 1997 р. по 08 вересня 2000 р., з 12 вересня 2000 р. по 17 травня 2001 р. - відсутня назва установи, куди було прийнято заявника, а також відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для зарахування вищезазначених періодів до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано уточнюючі довідки, підтверджуючі спірні періоди його роботи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 січня 2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 1, частиною 4 статті 24 якого визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До введення в дію Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійні відносини регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» статтею 56 якого встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яким передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо доводу апеляційної скарги позивача про протиправне не зарахування йому пенсійним органом до страхового стажу періоду роботи з 19 лютого 1987 р. по 17 липня 1989р., із посиланням на те, що запис до дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 липня 1989 р. внесено до дати її відкриття, слід зазначити наступне.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 р. (яка діяла до прийняття спільного наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників"), передбачалось, що дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. До розділів "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" та "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження та заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

ОСОБА_2 19.07.1987 був прийнятий на роботу водієм до Київського відділу комплексного проектування НИИ "Энергосетьпроект", де працював до 17.07.1989. Цією установою і був йому виданий дублікат трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.6,7). Відмовляючи у зарахуванні зазначеного періоду роботи позивача до страхового (трудового) стажу з підстави його невідповідності даті заповнення трудової книжки, відповідач, тим самим, ставить під сумнів легітимність видачі Київським відділом комплексного проектування НИИ "Энергосетьпроект" дубліката трудової книжки. Однак, при цьому, відповідачем визнаються інші періоди роботи позивача, зафіксовані у цьому дублікаті.

Колегія суддів вважає, що невідповідність дати роботи позивача даті заповнення дубліката його трудової книжки не може позбавляти його права на зарахування зазначеного спірного періоду до страхового (трудового) стажу.

Щодо доводу апеляційної скарги позивача про протиправне не зарахування йому пенсійним органом до страхового стажу періоду роботи з 25 грудня 1997 р. по 08 вересня 2000 р., з 12 вересня 2000 р. по 17 травня 2001 р. згідно записів дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 липня 1989 р. із посиланням на те, що у записах відсутня назва установи, а також відсутня інформація про нараховану заробітну плату та сплату страхових внесків, то слід зазначити наступне.

Пунктом 2.14. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 р. визначено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.

Зі змісту копії наявної в матеріалах справи дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 липня 1989 ру графі 3 розділу "Відомості про роботу" дійсно відсутні назви підприємств, на яких позивач працював в період з 25 грудня 1997 р. по 08 вересня 2000 р. та в період з 12 вересня 2000 р. по 17 травня 2001 р. (записи №5-8). Водночас, назви підприємств-роботодавців наявні на відбитках печаток, проставлених в записах №5-№8 - ПП "Ок ТА" та ПП "АЗАР" (а.с.7).

За правовим висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №687/975/17, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Що стосується відсутності інформації про нараховану заробітну плату, то це не впливає на можливість зарахування вищевказаних спірних періодів роботи позивача до його страхового стажу, які підтверджені записами дублікату трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 липня 1989 р.

Щодо відсутності інформації про сплату страхових внесків, то слід зазначити, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків (див. постанови Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17, від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21, від 08.10.2025 у справі № 400/2492/24).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №263040013095 від 24 червня 2025 р. не може вважатись правомірним. У зв`язку із цим, оскаржене рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню на підставі статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки його висновки не відповідають обставинам справи.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградський області призначити йому пенсію за віком, слід зазначити, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених Законом підстав для призначення особі пенсії, оскільки це є дискреційними повноваженнями Пенсійного фонду України.

В зв`язку із чим, належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком від 16 червня 2025 р., зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 19 лютого 1987 р. по 17 липня 1989р., з 25 грудня 1997 р. по 08 вересня 2000 р., з 12 вересня 2000 р. по 17 травня 2001 р.

Отже, за результатами розгляду справи в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги позивача, в зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо здійснення розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами пункту "в" частини 4 статті 322 цього ж Кодексу, яким передбачено, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. Оскільки заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, наявні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області сплачену суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (1211,20 грн./2).

В пропорційній частині має бути відшкодований позивачу і судовий збір за подання ним через систему "Електронний суд" апеляційної скарги (605,60 грн. х 150% х 0,8) в розмірі 726,72 грн. Всього судовий збір, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача, складає 1 332,32 грн.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 р. в адміністративній справі №340/5087/25 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №263040013095 від 24 червня 2025 р., яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 червня 2025 р. про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи з 19 лютого 1987 р. по 17 липня 1989 р., з 25 грудня 1997 р. по 08 вересня 2000 р., з 12 вересня 2000 р. по 17 травня 2001 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) судові витрати зі сплати судового збору в загальному розмірі 1 332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 32 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 19 травня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий