Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №440/338/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р. Справа № 440/338/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/338/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просив:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області негайно здійснити виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 – Отримувач ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області негайно здійснити виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю ОСОБА_1 , яка не була виплачена за попередній період, зокрема з вересня 2025 року до моменту винесення рішення у зазначеній справі на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 – Отримувач ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 задоволено адміністративний позов.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 – Отримувач ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 ;

Зобов`язаго Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю ОСОБА_1 , яка не була виплачена за попередній період, зокрема з вересня 2025 року до моменту винесення рішення у зазначеній справі на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 – Отримувач ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема вимог КАС України, та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що права та законні інтереси позивача жодним чином не порушено, оскільки затримка доплати допомоги за жовтень-грудень 2025 року викликана виключно технічними причинами, пов`язаними з процесом доробки програмного забезпечення інформаційних систем ПФУ, а саме питання перебуває на контролі та буде вирішено в повному обсязі.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 15/25/989/В, рішення № 15/25/989/Р від 14.08.2025.

Після перепроходжнння комісії, та отримання відповідного Рішення про інвалідність, позивачем було направлено документи до ГУ ПФУ у Полтавській області щодо підтвердження інвалідності, з метою подальшого отримання виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю.

Позивачем було направлено додатково заяву про призначення Виплати та копію необхідних документів Відповідачу.

При цьому уповноважені особи експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи також направляють усі висновки/рішення до ГУ ПФУ у Полтавській області.

Разом з тим, останню Виплату позивач отримав на початку вересня 2025 року за серпень 2025 року, фактично по дату, до якої діяла попередня довідка експертної комісії.

Адвокатом Моруженком Д.О. було направлено адвокатський запит до Відповідача з метою з`ясування обставин зупинення Допомоги особам з інвалідністю. На адвокатський запит отримав відповідь від 18.11.2025 № 1600-0202-8/89000 де зокрема зазначено таке "Згідно наявних в органах Пенсійного фонду даних, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю на строк до 01.09.2027. Продовження виплати державної соціальної допомоги особі з інвалідністю буде здійснено після набуття технічної можливості".

З метою з`ясування які самі технічні причини унеможливлюють нарахування виплати було направлено повторний адвокатський запит, на що було отримано відповідь ГУ ПФУ у Полтавській області від 01.12.2025 № 1600-0202-8/92106, наступного контексту "До Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи на ОСОБА_1 , який переданий в порядку електронної інформаційної взаємодії до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, де інвалідність встановлено на строк з 13.08.2025 по 01.09.2027. Для відпрацювання рішень експертної комісії створений журнал рішень. Рішення передаються в автоматичному режимі та доступні для опрацювання в "Журналі рішень". Витяг з рішення на ОСОБА_1 у "Журналі рішень" не міститься. Наразі відсутня технічна можливість забезпечення подовження виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю. Після доопрацювання програмного забезпечення, заяву ОСОБА_1 буде розглянуто згідно з вимогами чинного законодавства".

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення виплат позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 46 Конституції України, ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст.ст. 12, 14 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» законодавством визначено чіткі строки для здійснення соціальних виплат, а підстави для їх припинення чи зупинення щодо ОСОБА_1 відсутні. Суд першої інстанції зазначив, що технічні збої у програмному забезпеченні інформаційних систем, відсутність відомостей у внутрішньому «Журналі рішень» чи проблеми із синхронізацією реєстрів Пенсійного фонду не передбачені законом як підстави для невиплати допомоги, а тому недосконалість технічних систем органу владних повноважень не може обмежувати або впливати на обсяг конституційних соціальних прав особи з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами частини другої статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в подальшому - Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ст. 49 Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія може бути припинена лише:

у разі смерті; якщо виникли обставини, що тягнуть припинення допомоги;

на підставі документів, що свідчать про втрату такого права.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вищезазначеного Закону України документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Так, статтями 12, 14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" передбачено, що виплата соціальної допомоги припиняється виключно у випадках, передбачених цим Законом. Надання допомоги здійснюється з дня встановлення інвалідності, а у разі переогляду – до дня нового встановлення.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку Відповідач у своїх відповідях підтвердив, що підстави для припинення такої виплати – відсутні.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції, що технічні помилки/непрацювання "журналу рішень" про які зазначив Відповідач, та який не передбачено законодавством не є підставою припинення виплат.

Так, у Постанові КАС ВС від 23.09.2024 у справі № 620/2027/23 визначено, що Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів. (пункт 4.3 Порядку № 22-1). Згідно пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Колегія суддів наголошує, що законодавством передбачено чіткий строк для нарахування таких виплат, а тому свідоме затягування нарахування та виплати такої допомоги – є порушенням прав Позивача, а тому, виплата такої допомоги здійснюється не тоді "коли система запрацювала", а з дня встановлення інвалідності / визначеної законом дати.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наразі в України не існує жодної законодавчо встановленої норми, а також у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25 листопада 2005 року №22-1, затвердженому постановою правління Пенсійного Фонду України на виконання положень Закону № 1058-IV не наведено жодних підстав, які б дозволяли відповідачу не здійснювати нарахування виплати. Недосконалість інформаційних систем не може впливати на обсяг соціальних прав громадянина. Технічні збої, недоліки програмного забезпечення, відсутність синхронізації реєстрів, помилки у внутрішніх журналах, зокрема тих, що не передбачені законодавством – не можуть бути підставою для не нарахування або затримки Виплати для осіб з інвалідністю.

Також, виплата пенсій іншим особам з інвалідністю, пенсіонерам за загальними правилами тощо здійснюється без жодних затримок, а тому в даному випадку порушення строку та порядку надання Виплати застосовано саме до Позивача з невідомих причин, посилаючись на неіснуючу технічну помилку, яка не може за жодних обставин бути причиною ненарахування виплати.

Отже, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не внесення відомостей до журналу рішень, який запроваджено окремими працівниками ГУ ПФУ у Полтавській області для власної зручності, і технічні збої в ньому - не можуть бути підставою для відмови чи затримки соціальних виплат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 – Отримувач ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 , а також зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату державної соціальної допомоги особі з інвалідністю ОСОБА_1 , яка не була виплачена за попередній період, зокрема з вересня 2025 року до моменту винесення рішення у зазначеній справі на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 – Отримувач ОСОБА_1 , IBAN НОМЕР_1 , рнокпп НОМЕР_2 .

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 по справі № 440/338/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк