Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №480/649/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р. Справа № 480/649/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 по справі № 480/649/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.01.2024 № 183450029567 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.07.1987 по 20.12.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 26.02.1986 за мінусом періоду проходження військової служби з 16.04.1984 по 04.06.1984;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 11.01.2024 (дата звернення).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.01.2024 № 183450029567 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.07.1987 по 20.12.1991 та період навчання з 01.09.1981 по 26.02.1986 за виключенням періоду проходження військової служби з 16.04.1984 по 04.06.1984.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.01.2024 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи та навчання, оскільки запис про звільнення позивача у трудовій книжці містить відтиск печатки, який є непридатним до сприйняття, а період навчання переривається та перетинається із періодом проходження служби в армії.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 11.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 17.01.2024 № 183450029567 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 29.07.1987 по 20.12.1991 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.04.1986, оскільки запис внесено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, соціального захисту України №58 від 29.07.1993, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110, а саме - запис про звільнення завірено відтиском печатки, що непридатний для сприйняття змісту. Також до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплому НОМЕР_2 від 26.02.1986, оскільки даний період перетинається із періодом військової служби. Рекомендовано надати довідку про період навчання із зазначенням інформації про форму навчання.

Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії та необхідності зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, зарахувавши спірний період навчання та роботи до стажу.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.

До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року.

Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.

Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закон України Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" визначено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком ґрунтуються, у тому числі, на твердженні що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 від 26.02.1986, оскільки даний період перетинається із періодом військової служби.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Водночас відповідно до п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.04.1986 ОСОБА_1 з 01.09.1981 по 26.02.1986 навчався в Куртамишському радгосп-технікумі.

Окрім того, даний факт підтверджується дипломом НОМЕР_3 від 26.02.1986, який видано Куртамишським радгосп-технікумом.

Отже, за наявними підтверджуючим документами ОСОБА_1 в 1981 вступив до Куртамишського радгосп-технікуму і в 1986 закінчив повний курс Куртамишського радгосп-технікуму за спеціальністю агрономія.

Разом з тим, згідно з військовим квитком НОМЕР_4 та запису № 2 у трудовій книжці НОМЕР_1 у період з 16.04.1982 по 04.06.1984 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у лавах Радянської Армії. Зазначений період був зарахований до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком страхового стажу ОСОБА_1 (форма РС-право).

Колегія суддів зазначає, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.

Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить необхідні записи про навчання у спірний період, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Доводи пенсійного органу щодо незарахування періоду навчання згідно з дипломом НОМЕР_2 від 26.02.1986, оскільки даний період перетинається із періодом військової служби, колегією суддів не приймаються, з огляду на те, що переривання навчання не є підставою для неврахування спірного періоду навчання до страхового стажу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених в оскаржуваному рішенні пенсійного органу підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу.

Стосовно висновків пенсійного органу щодо незарахування періоду роботи з 29.07.1987 по 20.12.1991, оскільки запис внесено із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, соціального захисту України №58 від 29.07.1993, а саме - запис про звільнення завірено відтиском печатки, що непридатний для сприйняття змісту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Так, доводи пенсійного органу, викладені у оскаржуваному рішенні, щодо відсутності підстав для зарахування вказаного періоду роботи до стажу зводяться до твердження про те, що у трудовій книжці запис про звільнення не завірено печаткою, що непридатна для сприйняття змісту.

Втім, така позиція не знайшла свого підтвердження у ході розгляду справи, оскільки відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 10.04.1986 встановлено, що позивач працював на відповідних посадах:

- № 5 від 29.07.1987 мовою оригіналу ""ПГО "Якутскгеология" Южно-Якутская геологоразведочная экспедиция" Принят в Беркакитский БТОК рабочим 2 разряда. Приказ 125 от 29.07.1987"";

- № 6 від 01.08.1989 мовою оригіналу "Беркакитскую БТОК выделить из ЮЯГРЭ и подчинить ПГО "Якутскгеология" Приказ № 285 от 07.08.1989ПГО "Якутскгеология"";

- запис № 7 від 20.12.1991 мовою оригіналу "Уволен по собственному желанию в связи с выездом в другую местность (ст. 31 КЗоТ РСФСР) Приказ № 82к от 16.12.1991".

Крім того, з аналізу записів трудової книжки встановлено, що записи щодо прийняття та звільнення виконані чітко, з зазначенням документів, на підставі яких їх здійснено, запис про звільнення містить підпис посадової особи, містить печатку підприємства.

Підставою не зарахування до загального страхового стажу вказаного періоду роботи позивача було те, що запис про звільнення завірено відтиском печатки, що непридатний для сприйняття змісту.

Колегія суддів зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

За наведених обставин колегія суддів зазначає, що вказані недоліки ведення трудової книжки не спростовують факт зайнятості на відповідних роботах, а відтак наявність трудового стажу позивача у зазначений період, з огляду на що доводи пенсійного органу про неврахування вказаного періоду не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії за віком від 17.01.2024 № 183450029567, та наявність підстав для його скасування, зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди навчання до страхового стажу позивача.

Отже, враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, беручи до уваги обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути її заяву про призначення пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.03.2026 по справі № 480/649/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов