Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №520/29744/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 31 травня 2026 р.

Справа: №520/29744/25

Суддя: Присяжнюк О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р. Справа № 520/29744/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 р. (ухвалене суддею Кухар М.Д.) по справі № 520/29744/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в кому просив: скасувати Наказ № 2399 від 18.09.2025 р., підписаний т.в.о. командира в/с НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в частині застосування до старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді “сувора догана”; скасувати Наказ № 2399 від 18.09.2025 р., підписаний т.в.о. командира в/с НОМЕР_1 ОСОБА_2 в частині позбавлення старшого лейтенанта ОСОБА_1 виплати премії за серпень 2025 року в повному обсязі та виплати додаткової грошової винагороди за серпень 2025 року в повному обсязі; виплатити старшому лейтенанту ОСОБА_1 премії за серпень 2025 року в повному обсязі та виплатити додаткову грошову винагороду за серпень 2025 року в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 р. та ухвалити постанову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходить службу в Збройних Силах України та з 13.03.2025 р. призначений на посаду офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 74 від 15.03.2025 р.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1578 від 19.08.2025 р. призначено службове розслідування за фактом неприбуття з лікування до військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, відповідачем встановлено, що позивач вибув у щорічну відпустку з виїздом за кордон (дата повернення 31.07.2025 р.)

30.07.2025 р. старший лейтенант ОСОБА_1 в телефонному режимі доповів начальника штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 про те, що стан здоров`я його погіршився та надав консультативний висновок спеціаліста філії «Центра охорони здоров`я» Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті №1 місто Київ від 30.07.2025 р. та направлення ІНФОРМАЦІЯ_1 №10/11-793 від 30.07.2025 р..

В подальшому позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 01.08.2025 р. по 13.08.2025 р. в хірургічному відділенні Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 1 місто Київ.

18.08.2025 р. позивач надіслав на телефон рапорт, в якому зазначив, що він не прибув до місця служби, у зв`язку з зверненням з рапортом на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про надання направлення на військово- лікарську комісію, у зв`язку з операцією.

У зв`язку з несвоєчасним поверненням позивача за місцем служби та фактично безпідставної відсутності 18.08.2025 р. старшим лейтенантом ОСОБА_3 подано рапорт за фактом неприбуття з лікування старшого лейтенанта ОСОБА_1

24.08.2025 р. з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» по системі електронного документообігу надіслано повідомлення та документи старшого лейтенанта ОСОБА_1 : направлення на військово-лікарську комісію начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.08.2025 р. довідку військово-лікарської комісії від 22.08.2025 р. № 2025-0822-1048-3305-3 вх .№ 5086 від 24.08.2025 р. та рапорт про надання відпустки для лікування у зв`язку з хворобою, на підставі рішення військово-лікарської комісії вх. № 22318 від 24.08.2025 р. Згідно з поданими документами, довідками та витягу із наказу від 24.08.2025 р. № 236 командира військової частини НОМЕР_1 виданий відпускний квиток та надісланий старшому лейтенанту ОСОБА_1 .

За результатами проведеного службового розслідування 18.09.2025 р. складено акт службового розслідування, яким запропоновано за порушення абзаців 2,3 статей 11, 16, 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 2,3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана».

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 2399 від 18.09.2025 р.: за порушення абзаців 2,3 статей 11, 16, 124 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзаців 2,3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана» (п. 2 Наказу); відповідно до п. 5 розділу 16 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, позбавлено преміювання за серпень 2025 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 (п. 3.2. Наказу); відповідно до п. 15 розділу 34 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260, не виплачувати додаткову винагороду за серпень 2025 року старшому лейтенанту ОСОБА_1 , офіцеру групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 (п.3.3 Наказу).

Не погодившись із вищевказаним наказом відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ обґрунтований, у зв`язку чим не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (в подальшому – Закон № 2232-ХІІ), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами 3-4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24.03.1999 р. № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (в подальшому – Статут внутрішньої служби ЗСУ).

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно з ст. 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Законом України від 24.03.1999 р № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (в подальшому – Дисциплінарний статут).

Згідно з ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

Статтею 6 Дисциплінарного статуту визначено, що право командира віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Командир зобов`язаний вжити заходів щодо затримання підлеглого при вчиненні або здійсненні ним замаху на вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного із непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насильства, самовільним залишенням військової частини або місця служби, ухиленням від військової служби чи дезертирством, із негайним доставлянням затриманого до уповноваженої службової особи або вжити заходів щодо негайного повідомлення уповноваженої службової особи про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні діяння з ознаками кримінального правопорушення.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений статтями 83-85 Дисциплінарного статуту.

Згідно з ст. 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтями 84, 85 цього ж Статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з ст. 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 87 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.

Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 р. за № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 р. за № 1503/31371 (в подальшому – Порядок № 608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608, службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до п.п. 1, 3 роз. ІІІ Порядку № 608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з п.п. 8, 9 роз. ІІІ Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу ІV Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб. Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Згідно з пунктом 3 розділу V Порядку № 608 в описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

Відповідно до п. 6 роз. V Порядку № 608, після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк (пункт 4 розділу VІ Порядку № 608).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що притягненню військовослужбовця до відповідальності може передувати проведення службового розслідування на підставі наказу стосовно нього, у ході якого встановлюються обставини щодо неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є формою реалізації владних управлінських повноважень командира та має здійснюватися виключно за умови дотримання встановленого законом порядку, а також за наявності належного обґрунтування, яке дозволяє зробити висновок про наявність дисциплінарного проступку, вину особи та причинно-наслідковий зв`язок між її діями (бездіяльністю) і подією, що стала підставою для розслідування.

Під час службового розслідування підлягають з`ясуванню, серед іншого, вина військовослужбовця, а також причинний зв`язок між його неправомірними діями (бездіяльністю) і подією, з приводу якої призначено розслідування, а також мають бути виявлені обставини, що підтверджують або спростовують інформацію щодо правопорушення і пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Проте, з матеріалів службового розслідування не вбачається, що зазначені елементи були належним чином встановлені.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання про наявність підстав для застосування до особи дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування, а правова оцінка правильності рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна ґрунтуватися на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях військовослужбовця, якого притягнули до дисциплінарної відповідальності, є встановлені законом підстави для застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з матеріалів службового розслідування та оскаржуваного наказу, відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не обґрунтував обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, попередню поведінку військовослужбовця, його ставлення до виконання службових обов`язків, встановити обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Крім того, при застосуванні до позивача суворої догани, вказані обставини не враховані відповідачем, у зв`язку з чим рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, набуло нездоланних дефектів змісту, що підтверджує його необґрунтованість.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що п. 2 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.09.2025 р. № 2399 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної відсутності старшого лейтенанта ОСОБА_1 » необґрунтований, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Також, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.09.2025 р. № 2399 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної відсутності старшого лейтенанта ОСОБА_1 » в частині позбавлення позивача преміювання за серпень 2025 року та не виплати йому додаткової винагороди за серпень 2025 року, оскільки вони є похідними від скасування пункту наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про виплату позивачу премії та додаткової грошової винагороди за серпень 2025 року, суд апеляційної інстанції вважає їх передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 р. скасувати; ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково; скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.09.2025 р. № 2399 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної відсутності старшого лейтенанта ОСОБА_1 » в частині: притягнення військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана» (п. 2 Наказу); позбавлення преміювання за серпень 2025 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 (п. 3.2. Наказу); не виплати додаткової винагороди за серпень 2025 року старшому лейтенанту ОСОБА_1 , офіцеру групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 (п. 3.3 Наказу). В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2026 р. по справі № 520/29744/25 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 18.09.2025 р. № 2399 «Про результати службового розслідування за фактом безпідставної відсутності старшого лейтенанта ОСОБА_1 » в частині: притягнення військовослужбовця військової служби призваного під час мобілізації, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана» (п. 2 Наказу); позбавлення преміювання за серпень 2025 року старшого лейтенанта ОСОБА_1 , офіцера групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 (п. 3.2. Наказу); не виплати додаткової винагороди за серпень 2025 року старшому лейтенанту ОСОБА_1 , офіцеру групи планування штабу батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 (п. 3.3 Наказу).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін

Оригінал: reyestr.court.gov.ua