Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №520/27654/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р. Справа № 520/27654/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/27654/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) , в якому просила суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини;

- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.

В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що відповідач не у повному обсязі нарахував компенсацію за неотримане речове майно, право на яке вона набула у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 позов задоволено.

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків військової частини.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини за цінами предметів речового майна, що визначені станом на 01.01.2025.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин відповідач здійснив нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки-розрахунку № 85-РС від 22.09.2025 року, зміст якої свідчить про застосування пропорційного обчислення, що суперечить пункту 5 Порядку №178 і є неправомірним втручанням у право особи на повну грошову компенсацію.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки саме Порядком №178, встановлено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони саме станом на 1 січня поточного року, відтак дії відповідача щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини є протиправними.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Наказу АДПСУ №1414-АГ від 18.12.2024 року «Про заходи щодо організації речового забезпечення особового складу Держприкордонслужби у 2025 році» пункту 3 «Нарахування грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовцям, у разі звільнення з військової служби або загибелі (смерті) здійснювати відповідно до підпункту 14 пункту 1 Розділу ІІІ Наказу МВС №310, а її виплату проводити згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів № 178 від 16.03.2016 року, тому грошова компенсація військовослужбовцям нараховується пропорційно часу, що минув із дня виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення.

Вказує, що ОСОБА_1 була звільнена з військової служби та виключена зі всіх видів забезпечення наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №900-ОС від 25.09.2025, тому відповідно до довідки-розрахунку №85-РС від 22.09.2025 року на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за цінами станом на 01.01.2025 року було нараховано 33 159,40 грн (без врахування ПДФО) та в подальшому виплачено зазначену суму. У свою чергу, позивачкою не було оскаржено вищевказану довідку-розрахунок №85-РС від 22.09.2025 року, згідно якої сума належної до видачі грошової компенсації складає 33 159,40 грн, тому вона є чинною.

Вважає, що в даному випадку позивачка дійсно має право на грошову компенсацію замість не отриманого речового майна та вказане право було у повному обсязі реалізовано відповідачем, оскільки дана виплата була реалізована НОМЕР_2 прикордонним загоном в повному обсязі, що підтверджується витягом з реєстру перерахувань, тому твердження позивачки є помилковим, оскільки є чіткі норми, які встановлені Постановою №178 (загальні) та наказом АДПСУ №1414-АГ від 18.12.2024 року (спеціальний, призначення якого доведення цін предметів речового майна на 2025 рік.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивачка не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.

Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходила службу в Державній прикордонній службі України.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) від 25.09.2025 № 900-ОС «По особовому складу» позивачка звільнена з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 900-ОС від 25 вересня 2025 року припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

04.10.2025 позивачка звернулася до відповідача та просила нарахувати та виплатити компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно.

Листом №06.1.4/Г-1139/1110 від 13.10.2025 «Про надання інформації» відповідач повідомив, що згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі № 85-РС від 22 вересня 2025 року позивачці була нарахована грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 33159,40 грн. Визначення вартості речового майна здійснено пропорційно часу, що минув із дня виникнення права на отримання предметів речового майна до дати звільнення.

Позивачка не погоджуючись із нарахованою грошовою компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 33159,40 грн., оскільки вважає, що довідка-розрахунок № 85-РС від 22.09.2025 не відповідає затвердженому Постановою №178 додатку, а сам розрахунок грошової компенсації вартості речового майна, відображений у довідці, здійснений із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини позивача, тим самим зменшено розмір грошової компенсації, звернулась до суду з цим позовом.

VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», (далі і вище - Закон №2011-ХІІ) передбачає, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної норми Закону №2011-ХІІ Уряд затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 (далі - Порядок -№ 178).

Пункти 2-4 Порядку №178 передбачають, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Отже, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв`язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов`язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 у справі №815/5826/16, від 14.11.2018 у справі №809/1488/16.

Таким чином, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Слід зазначити, що Порядок №178 не передбачає, що при розрахунку суми грошової компенсації необхідно враховувати такі складові як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів належних до видачі та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, натомість закріплено обов`язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується відповідачем, що визначення вартості речового майна позивачці здійснено станом на календарну дату виникнення права на отримання предметів речового майна, а не станом на 1 січня поточного року, в якому позивачку було звільнено.

Таким чином, позивачці нарахована та виплачена грошова компенсація за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно на підставі довідки, яка не відповідає формі та змісту, встановленому Порядком №178, якій в свою чергу прийнятий Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог статті 9-1 Закону №2011-XII.

Наведене надає підстави для висновку, що розрахунок проведений відповідачем не у відповідності до пункту 5 Порядку № 178, за яким довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року.

Свою позицію відповідач обґрунтовує вимогами Інструкції про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період від 16.05.2024 №310, зокрема абзацом другим пункту 14 Підрозділу І Розділу ІІІ.

Правовідносини з приводу організації та порядку речового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу у Державній прикордонній службі України, врегульовано Інструкцією про порядок речового забезпечення військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України в мирний час та особливий період (затверджена наказом МВС України від 31.10.2016 №1132; далі - Інструкція №1132).

Пункт 10 розділу І Інструкції №1132 передбачав, що речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

Інструкція №1132 втратила чинність у зв`язку із прийняттям наказу МВС України від 16.05.2024 №310, яким була затверджена Інструкція про організацію речового забезпечення в Державній прикордонній службі України в мирний час та особливий період (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.05.2024 №797/42142; далі за текстом - Інструкція №310).

Згідно з пунктом 14 Підрозділу І Розділу ІІІ Інструкції №310 у разі звільнення з військової служби, загибелі (смерті) військовослужбовця, переведення до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини, такому військовослужбовцю (членам сім`ї та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця), виплачується грошова компенсація вартості за неотримане речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178.

Грошова компенсація військовослужбовцям, визначеним в абзаці першому цього пункту, нараховується пропорційно часу, що минув із дня виникнення права на отримання речового майна, до дати підписання наказу про звільнення.

Таким чином, норми Інструкції №310 передбачають здійснення нарахування за не отримане речове майно пропорційно часу, що минув з дати виникнення права на таке майно до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, норми Інструкції №310 фактично звужують право особи на грошову компенсацію та зменшують розмір відповідних виплат, а відтак, оскільки відповідно до частини першої статті 9-1 Закону №2011-ХІІ порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України, тому при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за не отримане речове необхідно керуватися відповідним належним нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, тобто Порядком №178.

Колегія суддів враховує, що відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, під час нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, оскільки норми Інструкції №310 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

З огляду на наведене слід констатувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач порушив право ОСОБА_1 на отримання грошової компенсації в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів зауважує, що гарантоване статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ право військовослужбовця на отримання речового майна або компенсації його вартості є майновим правом, яке підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конституційний Суд України у рішеннях від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Доводи скаржника про те, що нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, спростовуються висновками Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 380/2458/20, стосовно того, що обов`язком суб`єкта владних повноважень є нарахування та виплата військовослужбовцю при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу цього військовослужбовця.

При цьому, колегія суддів наголошує, що висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах 25.02.2021 року у справі №380/2458/20 та від 29.03.2021 по справі №520/1190/2020.

Доводи відповідача про те, що позивачкою не оскаржено довідку-розрахунок № 85-РС від 22.09.2025 та вона є чинною, колегія суддів відхиляє, оскільки не оскарження позивачкою окремо довідки-розрахунку № 85-РС від 22.09.2025 про вартість речового майна не знімає обов`язку із суду надати оцінку цьому розрахунку у межах даної справи, а також доводам учасників щодо незгоди з таким розрахунком.

Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 по справі № 520/27654/25 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко