Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №591/2094/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/2094/25

Провадження № 2/591/420/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-ї особи: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сумської області Єременко Вячеслава Михайловича про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом –

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 3-ї особи: Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Сумської області Єременко Вячеслава Михайловича про визнання права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом і просить суд визнати за нею ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 .

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Челядін С.В. в письмовій заяві позов підтримав повністю, просить суд слухати справу у його відсутність та відсутність позивачки, просить суд позов задоволити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином. До суду не з`явилися. Одночасно були повідомлені через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Єременко Вячеслав Михайлович про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, просить суд слухати справу у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.9 на звороті). Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої було включено 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Сумської області Єременко В.М. було відкрито спадкову справу (а.с.97-124).

Позивачка, як донька покійного, після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом. Під час проведення перевірок нотаріусом було виявлено заповіт від імені спадкодавця, згідно якого він все своє майно, яке на день його смерті буде йому належати, заповідав доньці ОСОБА_6 , сестрі позивачки. Також було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , разом із спадкодавцем ОСОБА_5 , мають зареєстроване місце проживання його діти: сестра позивачки ОСОБА_6 та брат позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними довідками, виданими 12.12.2023 року Управлінням ЦНАП у мм Суми (а.с.14-15). Інших звернень з приводу прийняття або відмови від спадщини по спадковій справі не надходило.

Зазначені вище обставини стали підставою для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі на ім`я позивачки свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку квартири (постанова від 03.02.2025 року а.с. 10-11).

Судом встановлено, що мати позивачки ОСОБА_7 та батько позивачки ОСОБА_5 стали власниками кооперативної квартири загальною площею 67,2 кв. м, житловою площею 42,2 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на квартиру, виданим 27.02.2003 року ДКП Сумське ООБТІ. Мати та батько позивачки 04.04.2003 року отримали свідоцтво про право власності на спільне сумісне майно подружжя, видане приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Краснощок Л.М., яким було встановлено, що 1/2 частина квартири належить матері позивачки ОСОБА_4 , оскільки була придбана за час перебування у шлюбі (а.с.12-13).

05.04.2003 року шлюб між батьками позивачки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було розірвано(а.с.18 на звороті).

Відповідачі були зареєстровані в зазначеній вище квартирі з 01.01.2000 року, продовжують бути зареєстрованими за даною адресою і по теперішній час.

На початку 2010 року відповідачі: мати позивачки ОСОБА_7 , сестра позивачки ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_8 ) та брат позивачки ОСОБА_3 виїхали до російської федерації, оформивши російське громадянство, на постійне місце проживання. Зазначений вище факт підтверджується довідкою Попово-Лежачанської сільської ради Глушковського району Курської області від 26.08.2015 року, в якій зазначено їх місце реєстрації: АДРЕСА_5 . Виїжджаючи до рф, ОСОБА_3 залишив дома свій паспорт громадянина України та військовий квиток, які позивачка зберігає. Мати ОСОБА_4 також залишила свій паспорт громадянина України, який перебуває на зберіганні у позивачки.

19.09.2017 року Житлово-будівельним кооперативом 106 з метою звільнення від сплати комунальних послуг було також видано довідку, з якої вбачається, що відповідачі проживають на території рф, хоча зареєстровані за даною адресою. Після свого від`їзду до рф відповідачі жодного разу не приїжджали до України, зокрема до м. Суми (а.с.16).

Батько позивачки протягом останніх 5 років тяжко хворів, ОСОБА_1 доглядала за ним, проживаючи в квартирі батька значну частину часу, здійснила поховання.

Позивачка з матір`ю та братом майже не спілкується. Брат ОСОБА_3 в телефонній розмові, яка відбулась після смерті батька, сказав, що не бажає спілкуватися з нею на будь-яку тему, зокрема, на тему спадщини. Надати позивачці копії документів, зокрема паспорту, він також відмовився. З заявами щодо прийняття або відмови від спадщини у встановлений ст. 1270 ЦК України строк не звертався.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є громадянами рф і мешкають на території рф.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

За ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Суд вважає, що в зв`язку з фактом непроживання спадкоємця ОСОБА_3 разом із спадкодавцем, його батьком, на час відкриття спадщини та фактом незвернення з заявою про прийняття спадщини, його можна визнати такою особою, що не прийняла спадщину.

Сестра позивачки ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_8 , в період першого шлюбу прізвище ОСОБА_9 ) після телефонної розмови з позивачкою виявила бажання відмовитись від спадщини. Звернувшись до московського нотаріуса, 08.11.2024 року оформила заяву про відмову від спадщини, повідомила, що фактично в управління спадковим майном не вступала, не заперечує проти отримання позивачкою свідоцтва про право на спадщину. Також надала копії документів, зокрема, паспорту, свідоцтва про народження, довідки про розірвання шлюбу та укладення шлюбу тощо. З зазначених документів вбачається що 21.12.2013 сестра позивачки ОСОБА_6 уклала шлюб, змінивши прізвище на « ОСОБА_9 ». 19.08.2023 року шлюб було розірвано, зміна прізвища не відбулась. Уклавши 10.12.2024року другий шлюб, відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».

Отже, сестра позивачки не зверталась з заявою про прийняття спадщини, відмовилась від її прийняття відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За таких обставин позивачка ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна, яке залишилось після смерті її батька ОСОБА_5 .

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, в зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом визнати за позивачкою право власності на спадкове майно можливо лише у судовому порядку.

Право позивачки порушене і підлягає захисту в суді.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 1216, 1218, 1220,1221, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 червня 2026 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО