Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №466/4466/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4466/26

Провадження № 3/466/1647/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026року м. Львів

Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Свірідова В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП у Львівській ДПП області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, командира мінометного взводу ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

14.05.2026 року о 13.30год. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 умисно висловлював образи, нецензурну лайку в сторону своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з ним, чим завдав шкоду психологічному здоров`ю, тим самим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час розгляду матеріалів в суді, що стверджується довідкою про доставку СМС-повідомлення.

26.05.2026 року потерпіла ОСОБА_2 подала до суду заяву, якою просила справу щодо ОСОБА_1 закрити, у зв`язку із примиренням.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП. адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 139248 від 14 травня 2026 року, рапорт, пояснення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи доказів.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які вказують на те, що 14.05.2026 року ОСОБА_1 вчинено домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , окрім її письмових пояснень, у зв`язку з чим неможливо встановити факт вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї матері, вчинення якого ставиться у провину ОСОБА_1 .

Суд також зазначає, що не кожна сварка чи побутовий конфлікт є саме домашнім насильством. Ні матеріали справи, ні потерпіла в судовому засіданні не обґрунтовують, в чому саме проявилось домашнє насильство, який вид насильства та які ознаки цього насильства, що передбачені ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

У Постанові Верховного Суду від 07.11.2023у справі № 676/265/23 вказано, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство,маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

У Постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 727/614/24. зазначено, що у даній справі судами встановлено, що між колишнім подружжям склалися неприязні стосунки та існує цивільний спір щодо поділу спільного майна подружжя, що автоматично не свідчить про застосування домашнього насильства. Вчинення колишнім чоловіком дій з метою усунення перешкод, які чиняться йому заявницею, у доступі до будинку шляхом виклику поліції, повідомлення про вселення до будинку, 1/2 частина якого, належить йому на праві власності, не є формою домашнього насильства, виключаючи умисне позбавлення заявника та дітей житла або можливості користуватися ним.

Відповідно до п.п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Доказів, які б дозволяли суду на підставі ст. 252 КУпАП зробити висновок про доведеність факту вчинення інкримінованого правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП органом, уповноваженим на складання протоколу, не надано.

Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Частиною 2статті 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст.247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Враховуючи обставини та характер вчиненого адміністративного правопорушення, відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2КУпАП, ступінь вини, а тому вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв`язку із відсутністю в діях правопорушника складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 284 КУпАП, суд –

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду в 10-ти денний строк з дня винесення постанови.

Суддя В. В. Свірідова