Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №445/9/26 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/9/26

провадження № 2/445/872/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

28 травня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

з участю позивича ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Глинянської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позову вказує, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 06.09.2019 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Їх неповнолітній син залишився проживати разом з нею в с. Словіта Золочівського району Львівської області. З моменту розірвання шлюбу відповідач навідував сина лише один раз, перед третім днем народженням. На даний час дитині 8 років, і з того часу відповідач жодного разу не бачив дитини, матеріальної допомоги не надає, не цікавиться ні станом його здоров`я, ні навчанням, ні загальним розвитком дитини, участі у вихованні дитини він не бере, хоча проживає неподалік, жодних перешкод у спілкуванні з дитиною йому ніхто не чинить. Батьківські обов`язки із забезпечення, виховання сина вона несе самостійно. На засідання комісії органу опіки та піклування при розгляді питання про доцільність позбавлення його батьківських прпав відповідач двічі не з`явився, чим продемонстрував свою байдужість до дитини. Окрім того, представниками органу опіки та піклування в телефонній розмові було з`ясовано, що відповідач зловживає алкоголем. Окремо, позивач в позові зазначила, що причиною розірвання шлюбу між ними став аморальний спосіб життя відповідача, який зловживав алкогольними напоями, вживав заборонені речовини, мав численні кредитні зобов`язання. Як наслідок, просить постановити судове рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав вказаних у позові, просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим відправленням, скерованим за відомою суду адресою місця реєстрації відповідача, яке повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

В постанові ВП ВС від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, № 913/879/17 та від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19 та від15.06.2020року Верховний Суд звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Окрім того, в постанові КЦС ВС від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, ВС зауважив, що відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, якщо це підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Окрім того, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті 28.05.2026 через засоби мобільного зв`язку, що підтверджується довідкою -телефонограмою від 20.05.2026 року, однак в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доводи позивача, встановивши обставини справи, дослідивши наявні у ній докази та оцінивши такі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає разом з позивачкою за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку органу опіки та піклування Глинянської міської ради Львівського району Львівської області від 27.11.2025 року №198, затвердженого рішенням виконавчого комітету Глинянської міської ради Львівського району Львівської області від 27.11.2025 року №198, визнано за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про засідання комісії органу опіки та піклування, двічі не з`явився. З телефонної розмови з ОСОБА_2 комісією було встановлено, що останній веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, чого він сам не заперечив, участі у житті дитини не бере, матеріального забезпечення дитині не надає.

Згідно психологічного висновку від 26.05.2026 року, наданого психологом ОСОБА_4 , за результатами психологічного обстеження дитини ОСОБА_3 , останній з раннього дитинства був позбавлений присутності батька в своєму житті, батьківської любові та турботи. Спеціалістом встановлено, що дитина фактично не має сформованого емоційного зв`язку з батьком, під час бесіди у дитини простежується внутрішній біль, емоційна вразливість та відчуття незахщеності зі сторони батька.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) в п.16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч.8 ст. 7 СК України, передбачено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні.

Суд, вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод ( далі по тексту - ЄКПЛ) становить втручання у її право на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2 , і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - ЄСПЛ) у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві» слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. Зазначав, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №20 від 19.12.2008), зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Верховний Суд в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, із досліджених в судовому засіданні доказів, судом встановлено, що відповідач не бере участі у вихованні та розвитку сина, не цікавиться станом його здоров`я, навчанням, духовним і моральним розвитком, не підтримує належних особистих контактів та не виявляє турботи про його фізичний і психологічний стан, хоча об`єктивних перешкод у цьому не має. Суд також бере до уваги наявні відомості про зловживання відповідачем алкогольними напоями, що свідчить про його неналежне ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Відсутність фактичної участі відповідача у житті дитини підтверджується тим, що, проживаючи у сусідньому населеному пункті та маючи реальну можливість підтримувати зв`язок із дитиною, він такої можливості не використовує. Довідкою закладу освіти підтверджено, що виключно мати цікавиться успішністю дитини, відвідує батьківські збори, підтримує зв`язок із педагогами та бере участь у вирішенні питань, пов`язаних із навчальним процесом. З висновку психолога вбачається, що дитина не сприймає батька як особу, яка бере участь у її житті та вихованні, а відсутність батьківського піклування негативно впливає на емоційний стан дитини, що свідчить про фактичну втрату сімейного зв`язку між відповідачем та дитиною.

Щодо матеріального забезпечення дитини судом встановлено, що відповідач не надає належного утримання сину, не бере участі у витратах на його забезпечення та фактично самоусунувся від виконання обов`язку щодо створення належних умов для життя і розвитку дитини. Водночас актом обстеження житлово-побутових умов підтверджується, що дитина проживає разом із матір`ю, яка забезпечує належні умови для її проживання, навчання та розвитку.

Окрім того, при вирішенні питання щодо задоволення позову, суд враховує повне ігнорування відповідачем питання щодо позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , оскільки будучи належним чином повідомленою про день, час, та місце розгляду даної справи, відповідач в судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив та жодних заперечень з приводу даного позову не надав, що в свою чергу підтверджує його небажання змінити поведінку в кращу сторону по відношенню до нього.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач свідомо та протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання й утримання дитини. За таких обставин наявні передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстави для позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , що відповідатиме інтересам останнього та максимально спрямоване на захист його прав.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачу, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Окрім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1331,20 грн. судового збору.

Керуючись ст. 2,4,5,11,13, 141, 258, 259, 263-265, 272, 273, 280-283 ЦПК України, ст. 164,165,166 СК України,-

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування Глинянської міської ради Львівської області про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.05.2026року.

Суддя О. М. Кіпчарський