Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №441/543/26 — Городоцький районний суд Львівської області

441/543/26 2/441/644/2022/441/644/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21.05.2026 м.Городок

Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Малахової-Онуфер А.М.

за участю секретаря судового засідання Нагірної М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт форс», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

представник Петрієвський Д.П. в інтересах ОСОБА_1 , 09.03.2026 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Дебт форс», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 8610 від 22.09.2021, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з позивача на користь ТОВ «Вердикт капітал» 42 038 грн. 10 коп. заборгованості за кредитним договором № 1/1715/521 від 08.02.2008, укладеним між ним та АТ «ВТБ Банк». Вважає, що виконавчий напис вчинено всупереч вимогам чинного законодавства, в т.ч. такий напис видано без оригіналу нотаріально посвідченого кредитного договору та документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов`язання, інше, а це підстава для визнання його таким, що не підлягає виконанню. Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача судовий збір та витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді від 23.03.2026 провадження у справі відкрито (а.с. 36).

Представник позивача Петрієвський Д.П. у позовній заяві від 09.03.2026 просив про розгляд справи за його відсутності (а.с. 6).

Представник відповідача ОСОБА_2 у відзиві на позов та в клопотанні від 17.04.2026 позов заперечив мотивуючи тим, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості згідно з «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», що зазначену, в оспорюваному виконавчому написі заборгованість, можна вважати безспірною, оскільки позивач у позові не зазначив жодної обставини, яка б свідчила про протилежне, як і не долучив до такого доказів на підтвердження погашення боргу за кредитним договором та виконання своїх зобов`язань в повному обсязі, інше. Заявлені витрати на правничу допомогу вважає такими, що не відповідають критерію розумності, реальності та необхідності, є завищеними у співвідношенні до цієї категорії справ та сформованої судової практики, інше. Просив у задоволенні позову та стягненні судових витрат на правничу допомогу – відмовити (а.с. 44-45).

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. та приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А., які належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилися, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши заяви, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, 08.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/1715/521, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 12 935 доларів США, строком на 5 років, тобто до 08.02.2013, а позичальник зобов`язався повернути його та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 13, 00 % річних (а.с. 26-29).

22.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 8610, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості за кредитним договором № 1/1715/521, укладеним з АТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт капітал» за період з 11.12.2020 по 25.08.2021 на суму 42 038 грн. 10 коп., з яких : 11 532 грн. 07 коп. - 3 % відсотки річних та 27 006 грн. 03 коп. інфляційні збитки (а.с. 19).

17.11.2021, постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження № 67547581 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №8610, вчиненого 22.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. (а.с. 22).

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 05.03.2024, замінено стягувача ТОВ «Вердикт капітал» на правонаступника ТОВ «Дебт форс» у виконавчому проваженні, відкритому на підставі виконавчого напису за № 8610, вчиненого 22.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал».

Із листа-відповіді приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. № 8815 убачається, що на 12.03.2026 на рахунок приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 67547581 жодні кошти не надходили, залишок заборгованості становить – 47 144 грн. 91 коп. (а.с. 17-18).

Представник ОСОБА_3 у заяві від 08.03.2026 просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О.М. № 8610 таким, що не підлягає виконанню, в т.ч. оскільки такий напис вчинено 22.09.2021, тобто в період часу, коли редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України)

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (в редакції діючій на час вчинення оспорюваного виконавчого напису).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Вчиняючи виконавчий напис від 22.09.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості в розмірі 42 038 грн. 10 коп., приватний нотаріус керувався, в тому числі, і пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, а саме, в тому числі, п. 2. Змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 22.09.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі і пункт 2 Переліку, яким керувався приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18.

Як убачається із матеріалів справи, кредитний договір № 1/1715/521, укладений 08.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «Дебт форс» та ОСОБА_1 , на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. 22.09.2021 вчинений виконавчий напис № 8610, нотаріально посвідчений не був, а це підстава для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником відповідача не доведено належними та допустимими доказами, що для здійснення виконавчого напису приватному нотаріусу було подано документи, які підтверджують безспірність заборгованості, як і не спростовано, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, ураховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис № 8610 вчинений нотаріусом з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позов підлягає задоволенню.

З огляду на вимоги ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача 1 064 рн. 96 коп. судового збору, сплаченого ним при поданні позову та 532 грн. 48 коп. - при поданні заяви про забезпечення позову, а всього 1597 грн. 44 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача Петрієвський Д.П. у заяві від 08.03.2026 просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Із матеріалів справи убачається, що 06.03.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Петрієвським Д.П., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 000467 від 09.07.2025, укладено договір про надання правничої допомоги у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно додатку до договору від 06.03.2026, акта приймання-передачі наданих послуг від 08.03.2026 та акта приймання-передачі грошових коштів від 06.03.2026, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача, складається з надання правової консультації, ознайомлення із документами клієнта та узгодження правової позиції; підготовка, складання та подання позовної заяви, адвокатського запиту та заяви про забезпечення позову.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, урахувавши заперечення відповідача, а також виконану адвокатом роботу (надані адвокатом послуги, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт (надання послуг)), виходячи з конкретних обставин справи, її складності, зокрема того, що означена справа не є складною, підготовка документів у такій не потребувала значного часу з урахуванням наявності сформованої правової позиції, суд вважає, що розмір заявленого відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (10 000 грн.) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованим та завищеним, а справедливим і розумним буде стягнення з відповідача в користь позивача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Відсутність доказів фактичної оплати гонорару, на що покликається представник відповідача у клопотанні від 17.04.2026, не може слугувати підставою для відмови у розподілі витрат на правничу допомогу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2026 року у справі № 186/1156/24.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 22.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною (місцезнаходження бульвар Лесі Українки, 9/134 в м. Київ, 01133), зареєстрований в реєстрі за № 8610 про стягнення з ОСОБА_1 (прож. на АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт форс» (місцезнаходження вул. Княжий Затон, буд. 9, приміщення 369, офіс 1 в м. Київ, 02095, код ЄРДПОУ: 43577608) заборгованості за кредитним договором № 1/1715/521 від 08.02.2008 в розмірі 42 038 грн. 10 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт форс» на користь ОСОБА_1 1 597 грн. 44 коп. судового збору та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4 597 грн. 44 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я А.М.Малахова - Онуфер