Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №466/8158/25 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №466/8158/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

у складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.

з участю:

секретаря судового засідання Некоз М.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про розірвання шлюбу та визначення самостійного виховання та утримання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки, за участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про розірвання шлюбу та визначення самостійного виховання та утримання дітей. Обгрунтовує позовні вимоги тим, що шлюб між ним та ОСОБА_3 , зареєстровано 11.11.2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, про що складено актовий запис №3351, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . За час перебування у шлюбі в сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.01.2014 року, та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , від 27.08.2019 року.

Підставою для розірвання шлюбу позивач зазначає ті обставини, що у них з відповідачкою відносини як подружжя змінилися в гіршу сторону та фактично припинилися. Відповідачка більше двох років проживає окремо. Вони довгий час не бачаться, спільного господарства не ведуть, відвикли один від одного. Сімейне життя спільного проживання погіршилось через постійні суперечки, відсутність взаєморозуміння, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства. Станом на день подання позову, сини тривалий час проживають разом з позивачем в будинку у АДРЕСА_1 . Так як відповідачка переїхала в іншу квартиру, не цікавиться як ростуть їх сини, чи потрібна їм материнська любов, увага, кошти на придбання продуктів харчування, одягу, лікування, відповідно позивач сам взяв на себе обов`язок щодо виховання дітей та їх утримання. Відповідачка повністю самоусунулась від виховання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перестала приділяти їм увагу, не бере участі в їх вихованні та не цікавиться ними. Відповідачка не бажає виховувати їх спільних синів, що фактично призвело до подання даного позову. Окрім цього, позивачу став відомим намір відповідачки проживати за кордоном з іншим чоловіком. Описані обставини носять триваючий, систематичний характер, та негативно відбиваються на емоційному стані та здоров`ї як позивача так і дітей. Вони втратили душевний спокій, відчуття домашнього комфорту та затишку. Всі ці обставини призвели до фактичного припинення сімейних відносин. Позивач вважає, що сім`я розпалася остаточно, а будь-які заходи, спрямовані на відновлення їхнього шлюбу є марними і не приведуть до збереження сім`ї, оскільки його наміри розірвати шлюб є обдуманими і остаточними, сформованими протягом останніх років та відповідають його інтересам та таким, що спрямовані на збереження його з дітьми комфорту та здоров`я, відповідно просить розірвати шлюб.

Окрім цього просить визначити самостійне виховання та утримання дітей, посилаючись на те, що мати дітей, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 12.07.2024 року. Доказами того, що позивач самостійно утримує та виховує дітей свідчать, зокрема довідка №27 від 15.07.2024 року, видана закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №94, в якій зазначено, що син ОСОБА_8 - ОСОБА_9 дійсно відвідує даний заклад дошкільної освіти з 03.10.2022 року по теперішній час та те, що сина приводить та забирає батько. Дитина завжди охайно одягнута, садочок відвідує регулярно, Батько цікавиться життям сина у садку, прислухається до порад педагогів, приділяє належну увагу та турботу сину та є активним учасником на святах і розвагах. З боку адміністрації та вихователів немає ніяких зауважень до батька на рахунок виховання дитини. Також наявна характеристика дитини, видана класним керівником - ОСОБА_10 зі школи СШ№44, в якій навчається син ОСОБА_11 з 01.09.2019 року, в якій вказано, що сина в школу приводить та забирає батько, дитина завжди охайно вдягнута, школу відвідує регулярно. Батько завжди цікавиться успіхами та поведінкою сина в школі, дослухається до всіх порад вчителів та виконує їх. Постійно відвідує батьківські збори, приймає активну участь у святах та розвагах школи. Немає ніяких зауважень з боку вчителів та адміністрації до батька на рахунок виховання дитини. Окрім цього, наявна характеристика дитини, видана тренером з карате ОСОБА_12 від 10.07.2024 року, яке син ОСОБА_13 відвідує з лютого 2019 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 в лютому 2019 року звернувся до тренера - ОСОБА_12 , з проханням прийняти його сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в секцію карате. За час занять з дитиною, його батько, ОСОБА_15 , зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Батько показує особливий приклад своєму синові, приводить та забирає з занять, щоразу запитує про його результати. З даної характеристики випливає, що батько ОСОБА_7 - спокійний, врівноважений, відповідальний та добродушний. Дитина - ОСОБА_16 прихильний до свого батька, у спілкуванні з дитиною характеризує себе як люблячий батько, з яким дитина хоче проводити час та як приклад для наслідування. У спілкуванні з людьми ввічливий та стриманий. ОСОБА_2 є зразковим, порядним батьком, який, як відомо тренеру, доглядає за двома малолітніми дітьми ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником квартири у якій проживають малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є їх батько - ОСОБА_2 , що свідчить про можливість батька забезпечити комфорт дітям та «дах над головою». Позивач є ФОПом, згідно податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, загальна сума доходу за звітній (податковий) річний період за 2023 рік складає 983038 грн. 65 коп., а за перше півріччя 2024 року - 955069 грн. 30 коп., що свідчить про можливість забезпечення батьком своїх дітей для їхнього повноцінного розвитку та гідних умов життя. Батько регулярно оплачує садок ОСОБА_19 , що підтверджують додані до позовної заяви квитанції про оплату, а саме документ №7301225 від 09 травня 2023 року, документ № 7239011 від 08 березня 2023 року, документ №7145580 від 12 грудня 2022 року, квитанція № 7497728 від 08.12.2023 року, документ № 7090948 від 21 жовтня 2022 року, квитанція № 7577806 від 04.04.2024 року, квитанція № 7528745 від 15.01.2024 року, квитанція № 7610203 від 06.06.2024 року, також квитанції про оплату секції карате ОСОБА_14 , а саме квитанції від 14.12.2023 року, 31.12.2023 року, 01.02.2024 року, 01.03.2023 року, 01.04.2024 року, 04.05.2024 року, 31.05.2024 року, 30.06.2024 року, квитанції про оплату тренувань, а також квитанції про оплату навчальних послуг. Все це свідчить про батька, який належним чином виконує свої батьківські обов`язки та забезпечує найкраще дитинство своїм дітям, на відміну від матері, яка не бере участі у вихованні дітей та ніяким чином, ні матеріально, на фізично не підтримує їх. Позивач повною мірою забезпечує дітей, навчає їх, утримує та виховує, а також має власну квартиру, в якій дітям комфортно проживати. Позивач має самостійний дохід та зарекомендував себе як належний батько. Враховуючи наведене просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про розірвання шлюбу та визначення самостійного виховання та утримання дітей передано до Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

25.09.2025 року справа надійшла на адресу Галицького районного суду м. Львова.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26.09.2025 року позовну заяву залишено без розгляду та надано позивачу строк для усунення недоліків.

09.10.2025 року представником позивача усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 26.09.2025 року.

Ухвалою суду від 10.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 14.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради як органу опіки та піклування про розірвання шлюбу та визначення самостійного виховання та утримання дітей на 06.04.2026 року о 12 год. 30 хв.

04.11.2026 року на адресу суду надійшли пояснення третьої особи в яких зазначає, що позивач не надав доказів порушення його прав саме відповідачкою, відповідно відсутні підстави для судового захисту прав позивача які не порушувались відповідачкою. Окрім цього зазначають, що факт проживання дитини одним з батьків само по собі свідчить про самостійне виховання дитини. Той з батьків який проживає окремо має рівні права на виховання дитини з тим батьків з ким дитина проживає. Щодо значення «самостійне утримання і виховання дитини одним з батьків» зазначає наступне. Здійснення прав й обов`язків одним з батьків без права іншого. Проте про відсутність права іншого з батьків слід розуміти так, що той щонайменше позбавлений прав або дитину було відібрано. Втім такі заходи мають бути застосовані відповідним судовим рішенням. Відносно ОСОБА_3 такі судові рішення не ухвалювалися. З наведених обставин вбачається та ОСОБА_2 не доведено, що припинилися взаємні права і обов`язки між дітьми та матір`ю, а тому немає підстав стверджувати, що позивач самостійно виховує та утримує дітей. Враховуючи наведене у сукупності констатує, що ОСОБА_2 , не довів, що виховує дітей самостійно адже ОСОБА_3 теж має такі самі права й обов`язки щодо виховання дітей, а тому вважає, що заявлені позивачем вимоги не підлягають до задоволення.

16.04.2026 року надійшла на адресу заява від відповідачки про визнання позовних вимог, оскільки відсутній стабільний матеріальний дохід для утримання малолітніх дітей, відсутня спроможність піклування про дітей особисто, оскільки має в планах виїхати за кордон. Враховуючи наведене просить позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позову та просить позов задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явився, однак надала заяву про розгляд справи у її відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, однак просить проводити розгляд справи у їхній відсутності. Проти задоволення позовних вимог заперечують та просять відмовити, оскільки такі є передчасними.

Відповідно до ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників, які не з`явилися, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

У відповідності до положень ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що 11.11.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_20 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №3351 від 11.11.201 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_21 », дружини « ОСОБА_21 » /а. с. 9/.

За час перебування у шлюбі в сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.01.2014 року, та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , від 27.08.2019 року./а. с. 18-19/.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сімейне життя між позивачем та відповідачем не склалося через різні погляди на шлюб та сім`ю. Шлюбних відносин сторони тривалий час не підтримують, більше 2 років проживають окремо, припинили вести спільне господарство, подружніх відносин не підтримують, внаслідок чого подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливе та суперечить їх інтересам. Жодних спроб зміцнити сім`ю сторони не роблять. Шлюб носить формальний характер, примирення не можливе.

Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 р., проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Згідно з ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що не має підстав для подальшого збереження формального шлюбу, у зв`язку з чим доцільно такий розірвати.

Щодо визначення самостійного виховання та утримання дітей суд зазначає наступне:

Згідно ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір`ю.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно до ч. 1ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що дитина має право жити з батьками, має право на гармонійний розвиток в належних умовах. Батьки зобов`язані забезпечити дитині відповідні умови. В залежності від віку дитини спочатку місце проживання визначається законом з батьками, потім за їх спільною згодою. Після досягнення дитиною десятирічного віку вже враховується її думка щодо місця проживання з батьками які живуть окремо. За відсутності згоди, щодо визначення місця проживання дитини до чотирнадцяти років спір може бути вирішений судом. Після досягнення чотирнадцяти років дитина самостійно визначає місце проживання і у цьому випадку законом не визначено вирішення спору між батьками у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить визначити самостійне виховання та утримання дітей за ним, що відповідачка не заперечує.

Таким чином встановлені обставини та наведені у сукупності положення закону вказують на те, що між сторонами не існує спору. Наведеними нормами ст.ст.141,160,161 СК України не передбачено прав позивача визначати місце проживання дитини через суд, якщо між сторонами немає спору щодо місця проживання дитини.

За положеннями ст.ст. 2,4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 4ст. 157 СК України батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

На підставі досліджених доказів й у співставленні з нормами законів суд дійшов висновку, що представник позивача просить визначити позивача таким, що самостійно виховує та утримує дітей посилаючись на ст. 141, 142, 161 СК України, обгрунтовуючи необхідність визначення місця проживання дітей з одним із батьків. Належно оцінюючи посилання представника позивача та характер правовідносин між сторонами суд приходить до висновку про те, що виходячи із інтересів дітей, позивача та його представника посилаються на спір щодо визначення проживання дітей, що є неналежним способом захисту прав та законних інтересів дітей.

Враховуючи те, що відповідачка визнала позов, не заперечує щодо місце проживання дітей, суд констатує відсутність спору про визначення місця проживання дітей.

Відтак у задоволенні у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із вимогою позивача про покладення витрат пов`язаних із розглядом справи на нього, слід судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 265, 268, 351 - 355 ЦПК України, ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113, 114,157, 160,161, СК України, суд , -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 11.11.2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №3351 від 11.11.2011 року.

У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Повний текст судового рішення складено 22.05.2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Р. Юрків.