Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №620/13870/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

Суд: Чернігівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 31 травня 2026 р.

Справа: №620/13870/25

Суддя: Лариса ЖИТНЯК

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/13870/25

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області про відсутність підстав для здійснення адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що позивачем, при оновленні облікових даних, було виявлено інформацію про порушення ним правил військового обліку, що відображено в його електронному військово-обліковому документі. Зазначає, що відносно нього не складались протокол про адміністартивне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності. Враховуючи наведене, вважає, що відомості до реєстру внесені безпідставно.

Суд ухвалою від 06.01.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що повістка була направлена за адресою реєстрації позивача. Також зазначає, що факт неприбуття військовозобов`язаного до ТЦК за повісткою є невиконанням військового обов`язку, відомості про що підлягають внесенню до Реєстру. Наявність в Реєстрі інформації про неявку позивача за повісткою не є видом чи формою адміністративної відповідальності, а є службовими даними, які підлягають внесенню до Реєстру. Вважає дії щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Реєстру такими, що вчинені на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, з метою забезпечення належного військового обліку та мобілізаційної готовності держави.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій він позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, а доводи відповідача вважає безпідставними та необгрунтованими.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Під час перегляду даних в електронному військово-обліковому документі Резерв + ОСОБА_1 виявив інформацію про порушення ним правил військового обліку.

04.12.2025 представником Позивача – адвокатом Кореньковою Тетяною Юріївною, поштою до ІНФОРМАЦІЯ_4 було направлено адвокатський запит, у відповідь на який, відповідач повідомив, що відносно позивача постанова про накладення адміністративного стягнення за ст.210, 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення не виносилась.

Вважаючи дії щодо внесення даних про порушеня правил військового обліку протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з таких норм.

Частиною другоюстатті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової службиЗакон України від 25.03.1992 №2232-XII«Про військовий обов`язок і військову службу»(далі- Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьоїстатті 1 Закону №2232-ХІІзахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІвійськовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІКабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII«Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»(далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина першастатті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIIIорганами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

З урахуванням зазначеного відповідачі є органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинні забезпечувати актуалізацію його бази даних. До Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У свою чергу, пункт 20-1 частини першоїстатті 7 Закону №1951-VIII передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210,210-1Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Як встановлено судом, та не заперечується відповідачем, позивач не притягнутий до адміністративної відповідальності. В той же час, диспозиція статті 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Стаття ж 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

А отже, оскільки факту притягнення до адміністративної відповідальності позивача не було, протокол по КУпАП відносно нього не складався, що підтверджується листом відповідача, суд зазначає, що відомості до Реєстру внесені безпідставно.

Щодо відсутності підстав для здійснення адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , варто звернути увагу на таке.

Насамперед суд вважає за необхідне зазначити, що поняття "розшук", яким оперують інформаційні системи, не передбачене та не визначене положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно із частиною першою статті 27 указаного Закону, у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право звернутися до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому суд звертає увагу, що хоча частина п`ята статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає можливість доставлення поліцією осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, така норма регулює лише порядок дій поліції після отримання законного звернення, а не підстави для звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Підстави ж звернення ТЦК та СП до органів поліції прямо та вичерпно визначені частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої таке звернення можливе лише у разі невиконання громадянином обов`язків, передбачених статтею 22 цього Закону, та вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП.

Тобто для виникнення повноваження ТЦК звернутися до поліції повинні одночасно існувати дві умови, і жодна інша підстава законом не передбачена.

Водночас склад адміністративного правопорушення, передбачений статтею 210-1 КУпАП, передбачає невиконання громадянином вимоги щодо явки для призову, проходження військової служби, або проходження військово-лікарської комісії тощо. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивачеві надсилалися чи вручалися документи з такими вимогами.

Суд також враховує, що пункт 56 та абзац 17 пункту 79 Порядку №1487, дійсно передбачають можливість формування територіальним центром комплектування та соціальної підтримки електронного звернення до органів поліції у разі виявлення осіб, які ухиляються від виконання військового обов`язку або порушили правила військового обліку та процедуру відкликання відповідного звернення.

Однак зазначені норми Порядку є підзаконними, регулюють лише технічну процедуру формування та передачі звернення та не можуть розширювати або змінювати зміст статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно в межах повноважень та у спосіб, визначених законом.

Отже, оскільки Закон, як акт вищої юридичної сили, прямо встановлює, що звернення до поліції може мати місце лише у разі наявності ознак правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, застосування пункту 56 можливе лише в межах такої законної підстави.

Таким чином, суд доходить висновку, що порушення правил військового обліку, передбачене статтею 210 КУпАП, саме по собі не може бути підставою для звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, оскільки таке звернення в цьому випадку виходило б за межі компетенції, визначеної частиною першою статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і тому є протиправним, що є самостійною підставою для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що існує достатньо підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 968,96 грн судового збору.

Керуючись статтями 139, 227, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомити Чернігівське районне управління поліції ГУНП в Чернігівській області про відсутність підстав для здійснення адміністративного затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 968,96 грн судових витрат понесених на сплату судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено 01.06.2026.

Суддя Л.О. Житняк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua