Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №600/1582/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1582/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), ро визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення виплаченого на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2024 року, постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025 року по справі № 600/1823/24-а, за весь час затримки виплати з квітня 2018 року по день фактичної виплати 12.01.2026;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму 8501.07 грн. грошового забезпечення (індексації-різниці), за весь час затримки виплати з квітня 2018 року по день фактичної виплати 12.01.2026.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначав, що на виконання рішення суду відповідачем виплачено йому грошове забезпечення. Разом з тим, відповідачем не виплачено компенсацію за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення, що на думку позивача, вказує на протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи про позову зазначав, що для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати працівник має бути у трудових відносинах із роботодавцем, тобто діючим, а не звільненим працівником.

На думку відповідача, якщо працівник звільнений, то він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а не визначеної Законом №2050-III компенсації.

Отже, стягнення компенсації втрати частини доходів після звільнення працівника порушує принципи справедливості, законності, є необґрунтованим та покладає на Відповідача надмірну відповідальність.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 з грудня 2015 року по 07.05.2018 включно проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ), що підтверджується архівними відомостями особистих карток грошового забезпечення за 2015–2018 роки.

2. Згідно з Витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.05.2018 №94-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 07.05.2018.

3. Із архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення за 2015–2018 роки вбачається, що під час проходження військової служби ОСОБА_1 з грудня 2015 року до часу звільнення індексація грошового забезпечення нараховувалась із застосуванням грудня 2014 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), що на думку позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

4. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі №600/1823/24-а адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та недоплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням неправильного базового місяця та зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця обчислення індексу споживчих цін. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі №600/1823/24-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2024 скасовано в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та ухвалено в цій частині нове рішення, яким: зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

6. В решті рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2024 залишено без змін.

7. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2025 у справі №600/1823/24-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.11.2025 скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) протягом 30 днів подати до Чернівецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.10.2024 з урахуванням постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі №600/1823/24-а.

8. Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України 14.01.2026 подано звіт про виконання рішення суду, до якого долучено: довідку №5 від 06.01.2026 про розрахунок індексації на суму 59 960,81 грн, виплату якої здійснено у березні 2025 року; розрахунок індексації-різниці від 09.01.2026 №19 на суму 8 501,07 грн, виплату якої здійснено 12.01.2026 згідно з платіжною інструкцією №16.

9. Як свідчать матеріали справи, під час виплати заборгованості з індексації-різниці у сумі 8 501,07 грн за період з березня по травень 2018 року відповідачем не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з квітня 2018 року по день фактичної виплати — 12.01.2026.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто, у розумінні Закону №2050-ІІІ заробітна плата (грошове забезпечення) є доходом громадянина, вона не носить разового характеру навіть у випадку її присудження за рішенням суду.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

2. Зі змісту наведених норм вбачається, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

3. З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.

4. При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі №280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

5. Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

6. Як вбачається з обставин справи та матеріалів, предметом спору в даній справі є компенсація втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення позивача.

12.01.2026 на виконання рішення суду відповідач здійснив виплату індексації грошового забезпечення в сумі 8076,07 грн, що підтверджується матеріалами справи, тобто вже після звільнення позивача з військової служби і, відповідно, з порушенням строків її виплати.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розумінні Закону №2050-III.

7. Доводи представника відповідача про те, що для отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати працівник має перебувати безпосередньо у трудових відносинах із роботодавцем, тобто бути діючим, а не звільненим працівником, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Аналіз положень Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 вказує на те, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Отже, у разі несвоєчасної виплати сум грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

При цьому право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням термінів виплати заробітної плати може виникати не тільки у працівника, який перебуває у трудових відносинах із роботодавцем, але й у разі його звільнення, або ж у разі несвоєчасного виконання рішення суду про стягнення заробітку.

Суд зауважує, що Закон №2050-ІІІ та Порядок №159 не пов`язують наявність у працівника права на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати заробітної плати (грошового забезпечення) з обов`язковим перебуванням його у трудових відносинах із роботодавцем саме на час виплати грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення суду.

За наведеного вище нормативного регулювання пріоритетне значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події і є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника, спрямована на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язана з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.

Також указана позиція неодноразово підтримувалась і Сьомим апеляційним адміністративним судом у справах №120/3119/24 (постанова від 16 січня 2025 року), №120/5511/24 (постанова від 03 лютого 2025 року), №120/3205/24 (постанова від 13 лютого 2025 року), №560/2049/24 (постанова від 26 лютого 2025 року), №560/10545/24 (постанова від 11 березня 2025 року), №560/3306/24 (постанова від 14 березня 2025 року), №560/7412/24 (постанова від 17 березня 2025 року), №120/7235/24 (постанова від 18 березня 2025 року) та ін.

8. З огляду на викладене суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати позивачеві компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків. Відтак, заявлений позов підлягає задоволенню.

9. Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

10. Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відзиву не свідчать про безпідставність позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1.Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з квітня 2018 року по день фактичної виплати 12.01.2026.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ДПС України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму 8501, 07 грн. грошового забезпечення (індексації-різниці), за весь час затримки виплати з квітня 2018 року по день фактичної виплати 12.01.2026, з урахуванням проведених виплат.

4. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Суддя О.В. Боднарюк