Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №580/4753/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року справа № 580/4753/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (19003, м. Канів, вул. З.України, 2) в якому просить:

-визнати протиправними дії державного виконавця Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Сіленко Лілії Сергійовни, що полягають у винесенні оскаржуваної постанови;

-скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №80874852 від 28.04.2026 року як незаконну.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого документа, який не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки Канівським міськрайонним судом відкрито провадження у справі №697/210/26 щодо оскарження постанови №198 від 24.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що державний виконавець не перевірив матеріали та постанову №198 які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_3 24.04.2026 з підстав набрання законної сили виконавчого документа.

Відповідач до суду відзив на позовну заяву не надав, скерувавши витребовувані судом матеріали виконавчого провадження №80874852.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

24.01.2026 керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № 198 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у сумі 17000грн. за вчинене адміністративне правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Повідомлено, що на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу, штраф, визначений постановою буде стягнуто у подвійному розмірі 34000грн. Постанова набирає законної сили 03 лютого 2026 року.

22.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 до органу виконавчої служби було подано заяву про примусове виконання в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанову про накладення штрафу, яка надійшла 28.04.2026.

28.04.2026 головним державним виконавцем Канівського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сіленко Л.С., прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №80874852 щодо виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 №198 від 24.01.2026.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду.

Судом також встановлено, що згідно ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі №697/210/26 відкрито провадження щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення як незаконної.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі — Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. (ч. 1, 3 ст. 4 Закону №1404-VIII).

Як вбачається з постанови №198 від 24.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову, про накладення штрафу на ОСОБА_1 в розмірі 17000грн., у разі не сплати у подвійному розмірі 34000грн, останній відповідає вимогам встановленим для виконавчих документів Законом №1404-VIII та КУпАП, зокрема наявна дата набрання законної сили – 03.02.2026.

Щодо посилання позивача, що державний виконавець не перевірив матеріали та постанову №198 які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не мали права їх надсилати до виконання, в зв`язку з тим що постанова не набрала законної сили, то суд вказує таке.

Судом встановлено, що спірна постанова містить відомості про набрання законної сили - 03 лютого 2026 року, а тому дані посилання є необгрунтовані.

При цьому, на відміну від рішень інших видів (форм) судочинства, які, за загальним правилом, підлягають виконанню після закінчення строку апеляційного та касаційного оскарження, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено КУпАП та іншими законами України (ст. 299 КУпАП).

Частиною 1, 2 ст. 12 Закону №1404-VIII визначено, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї за відомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст. 4 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав виконавчий документ, заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону або заяву про поновлення виконавчого провадження відповідно до статті 37-1 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди; 13) виконавчий документ, щодо якого подано заяву про примусове виконання, перебуває на виконанні в органі державної виконавчої служби, у приватного виконавця.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок

Як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено, що у виконавця відсутні підстави для повернення виконавчого документа без виконання встановлені ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VIII.

З огляду на викладене, спірну постанову винесено з дотриманням норм Закону №1404-VIII.

Крім того, суд вказує на безпідставність інших посилань позивача зазначених в обгрунтування позовних вимог, оскільки державний виконавець при відкритті виконавчого провадження перевіряє наявність/відсутність зазначення необхідних відомостей у виконавчому документі уповноваженим органом, встановлених ст. 3 Закону №1404-VIII, а не відповідності їх правильності.

Крім того, ст. 34 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Однак, згідно ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 10.03.2026 у справі №697/210/26 про відкриття провадження, суд не зупинив стягнення згідно постанови №198 не зважаючи на прохання скаржника.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова винесена державним виконавцем є правомірною.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-245, 250, 287 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення

Суддя Петро ПАЛАМАР