Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №302/598/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/598/26

Провадження № 2/302/405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В.П.,

з участю секретарка судового засідання Липей В.В.,

буз участі учасників справи,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Гренджа В.Ю., до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору Хустська районна військова адміністрація про визнання права на земельну частку (пай),-

В С Т А Н О В И В:

07.05.2026 року представниця позивача подала суду позов про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Пролісок» села Ізки Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 2,15 в умовних кадастрових гектарах, згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086096. Цей позов обґрунтований таким.

На підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.05.1997 № 242 за позивачем ОСОБА_1 було визнано право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала у колективній власності КСП «Пролісок» с.Ізки Міжгірського району Закарпатської області, розміром 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) вартістю 2058 грн, та було йому видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086096 (далі Сертифікат № 0086096).

На даний час позивач втратив оригінал Сертифікату № 0086096 та мав намір відновити Сертифікат або отримати його дублікат, у зв`язку з чим звернувся із відповідною заявою до Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Натомість Хустська районна державна адміністрація Закарпатської області усно повідомила позивача про те, що у зв`язку із відсутністю бланків сертифікатів на право на земельну частку (пай) адміністрація не може видати новий бланк сертифіката взамін втраченого та рекомендувала звернутися до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай).

За цих підстав на замовлення позивача було опубліковано оголошення в Міжгірській районній газеті «Верховина» від 30.04.2026 за № 12 (11205) про те, що ним загублений Сертифікат на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086096, виданий Міжгірською РДА на ім`я ОСОБА_1 , і такий слід вважати недійсним.

Підтвердження права на земельну частку (пай) для позивача є важливим, оскільки надасть йому змогу реалізувати в подальшому свої права та інтереси, отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,15 га у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укласти договір оренди земель сільськогосподарського призначення, тощо.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11.05.2026 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження.

Сторона позивача в підготовче судове засідання на розгляд справи не з`явилася, однак представниця позивача подала суду заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності з позицією підтримки позову та проханням задовільнити його в підготовчому судовому засіданні у разі визнання позову відповідачем та відсутності заперечень з боку третьої особи.

Відповідач Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області в особі уповноваженого представника в підготовче судове засідання не з`явилася, проте сільський голова Пиринець В.В. подав суду заяву про визнання позову ОСОБА_1 з проханням розгляд справи проводити без участі представника сільради.

Третя особа Хустська районна військова адміністрація в особі уповноваженого представника в підготовче судове засідання на розгляд справи не з`явилася, проте В. Сабадош подав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи з позицією відсутності заперечень щодо задоволення позову.

Оцінивши позиції учасників справи, подані в справу докази, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти та позов ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з такого.

Судом встановлено, що згідно з відповіддю ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області №29-7-0.31-1809/2-26 від 25.03.2026 року відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) КСП "Пролісок" с.Ізки наявні відомості, що Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0086096 виданий на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрація Закарпатської області від 07.05.1997 № 242 на ім`я ОСОБА_1 , запис №281 від 15.06.1998 року. Розмір земельної частки (пай) складає 2,15 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у КСП «Пролісок» с.Ізки Міжгірського району Закарпатської області вартістю 2058 грн.

Згідно з оголошенням у газеті «Верховина» від 30.04.2026 за № 12 (11205) загублено Сертифікат на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086096 у майні КСП «Пролісок», виданий на підставі розпорядження Міжгірської РДА №242 07.05.1997 року на ім`я ОСОБА_1 , і такий слід вважати недійсним.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року №720/95 паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Згідно з пунктом 5 цього Указу, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно ст.3 цього Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК). Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Судом встановлено, що позивачу було видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЗК №0086096 у КСП «Пролісок» с.Ізки Міжгірського району на підставі розпорядження Міжгірської РДА від 07.05.1997 року №242. Однак позивач втратив оригінал зазначеного сертифіката, який вважається правовстановлюючим документом при реалізації ним права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.а) ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За вищенаведених обставин суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі, при цьому визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Судові витрати у виді судового збору позивач просить віднести на його рахунок, а тому такі не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 200, 206, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнання позову відповідачем прийняти.

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканцем АДРЕСА_1 , право на земельну частку (пай) у майні колективного сільськогосподарського підприємства «Пролісок» села Ізки Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області площею 2,15 в умовних кадастрових гектарах, згідно з Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗК № 0086096, виданого на підставі розпорядження Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області від 07.05.1997 року № 242, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) від 15.06.1998 за № 281.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Рішення складено 01.06.2026 року.

Суддя В. П. Кривка