Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №560/14357/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14357/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач 1) від 17.02.2025 №222550017936, яким їй відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач 2) зарахувати їй до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації: з 14.12.1994 по 05.03.1999; з 10.03.1999 по 16.08.2000; з 21.08.2000 по 14.09.2006; з 15.09.2006 по 31.10.2009; з 01.11.2009 по 30.09.2015; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплатити позивачці дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV відповідно до заяви від 10.02.2025.

Ухвалою суду від 22.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позовної заяви, позивачки позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Зазначає, що є матір`ю дитини з інвалідністю з дитинства, яку виховала до шестирічного віку, досягла віку 50 років та має необхідний страховий стаж, а тому має право на дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV.

Вказує, що 10.02.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком.

Стверджує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 №222550017936 їй відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу.

На думку позивачки, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу періоди її роботи на території російської федерації з 14.12.1994 по 30.09.2015, оскільки ці періоди підтверджені трудовою книжкою, а на момент набуття відповідного стажу діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Позивачка вважає, що припинення для України дії зазначеної Угоди з 19.06.2023 не може спричинити втрату правового значення вже набутого нею трудового стажу та пенсійних прав.

Згідно із відзивом на позов, ГУ ПФУ в Черкаській області проти позову заперечує.

Зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV право на дострокову пенсію за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу.

Вказує, що за розрахунком відповідача 1, страховий стаж позивачки становить 5 років 3 місяці 21 день.

Стверджує, що періоди роботи позивачки на території російської федерації не зараховано з огляду на те, що з 19.06.2023 Угода від 13.03.1992 припинила дію для України.

У зв`язку з цим, на думку відповідача 1, стаж роботи на території російської федерації може зараховуватися лише до 31.12.1991.

Також відповідач 1 вказує, що суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду щодо призначення пенсії, оскільки такі повноваження є дискреційними.

За відзивом на позов, ГУ ПФУ в Хмельницькій області проти позову також заперечує.

Відповідач 2, зокрема, посилається на приписи Закону України №1058-IV, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу №637 та Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій №22-1.

Вказує, що періоди роботи на території російської федерації після 01.01.1992 не підлягають зарахуванню у зв`язку з припиненням дії Угоди 1992 року для України.

Також відповідач 2 зазначає про необхідність підтвердження сплати страхових внесків за періоди роботи після 01.01.2004, складність перевірки документів у зв`язку з припиненням поштового обміну з російською федерацією, а також про те, що питання призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду.

У відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області заявило клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомлення про час і місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Вирішуючи зазначене клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, зміст позовних вимог у цій справі свідчить, що ця справа стосується саме оскарження фізичною особою рішення суб`єкта владних повноважень щодо призначення пенсії та зобов`язання вчинити дії, пов`язані з реалізацією права на пенсійне забезпечення.

Отже, справа належить до категорії справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України.

Суд також враховує, що спірні обставини у цій справі встановлюються на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

При цьому, клопотання відповідача 2 не містить посилань на необхідність допиту свідків, призначення експертизи, дослідження речових доказів або встановлення обставин, які неможливо з`ясувати на підставі письмових матеріалів справи.

Відповідач 2 також не зазначив, які саме обставини справи не можуть бути встановлені без проведення судового засідання з повідомленням сторін.

У той же час, суд вказує на те, що саме по собі бажання представника відповідача взяти участь у судовому засіданні не є достатньою підставою для відступу від письмового провадження у справі, яка законом віднесена до категорії справ, що розглядаються без повідомлення учасників.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, за якою особливістю спрощеного позовного провадження є, зокрема, дослідження судом доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи, а суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення такого судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи. При цьому суд має надати оцінку відповідному клопотанню та мотивувати висновок щодо наявності або відсутності підстав для його задоволення.

У постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 580/6572/22 Верховний Суд, посилаючись на зазначений правовий висновок, також виходив із того, що доводи про помилковий розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження є безпідставними, якщо сторона не зазначає, які саме обставини справи не були встановлені у зв`язку з розглядом справи без повідомлення учасників.

При цьому, розгляд справи без повідомлення сторін не позбавляє учасників справи права подавати заяви по суті справи, докази, пояснення, заперечення, клопотання та інші процесуальні документи у порядку і строки, визначені КАС України.

Отже, враховуючи предмет спору, категорію справи, характер доказів, відсутність обґрунтування необхідності усного розгляду, а також приписи пункту 2 частини першої статті 263 та пунктів 1, 2 частини шостої статті 262 КАС України, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача 2 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії - 10.02.2025 - позивачка досягла віку - 53 роки 7 місяців 22 дні.

Позивачка є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У матеріалах справи наявні свідоцтво про народження дитини, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років, документи щодо місця проживання дитини та інші документи, подані до органу Пенсійного фонду.

10.02.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком як мати особи з інвалідністю з дитинства.

Розгляд заяви позивачки здійснювався за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області від 17.02.2025 №222550017936 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 5 років 3 місяці 21 день.

Зі змісту рішення ГУ ПФУ в Черкаській області вбачається, що відповідно до трудової книжки від 15.12.1994 НОМЕР_1 до страхового стажу не зараховано такі періоди роботи позивачки на території російської федерації: з 14.12.1994 по 05.03.1999; з 10.03.1999 по 16.08.2000; з 21.08.2000 по 14.09.2006; з 15.09.2006 по 31.10.2009; з 01.11.2009 по 30.09.2015.

Єдиною підставою незарахування цих періодів у рішенні зазначено те, що внаслідок виходу України з 19.06.2023 з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 стаж роботи зараховується до 31.12.1991.

З розрахунку ГУ ПФУ в Черкаській області вбачається, що до страхового стажу позивачки зараховано лише періоди з 25.09.2018 по 19.09.2024, загалом 5 років 3 місяці 21 день.

Матеріали справи містять, зокрема, копію трудової книжки позивачки, на підставі якої вона просить зарахувати спірні періоди роботи на території російської федерації.

У рішенні від 17.02.2025 №222550017936 відповідач не зазначив про недостовірність записів трудової книжки, їх неналежне оформлення, наявність виправлень, відсутність підписів посадових осіб чи відбитків печаток або інші дефекти, які перешкоджають використанню трудової книжки як доказу стажу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону №1058-IV, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позивачка має посвідку на постійне проживання в Україні, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

З огляду на викладене вище, суд виходить з того, що для призначення позивачці дострокової пенсії за віком необхідними є такі умови: позивачка є матір`ю особи з інвалідністю з дитинства / дитини з інвалідністю; виховала таку дитину до шестирічного віку; досягла віку 50 років; має не менше 15 років страхового стажу.

Так, вік позивачки підтверджений матеріалами справи та не заперечується відповідачами.

Факт народження позивачкою сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується свідоцтвом про народження.

Наявність у дитини позивачки статусу дитини з інвалідністю віком до 18 років підтверджується медичними документами, наявними в матеріалах справи.

Обставина виховання позивачкою дитини до шестирічного віку підтверджується свідоцтвом про народження дитини, документами щодо місця проживання дитини, матеріалами, поданими до органу Пенсійного фонду, а також тим, що в оскаржуваному рішенні відповідач не визначив цю обставину як спірну або як підставу для відмови у призначенні пенсії.

В оскаржуваному рішенні від 17.02.2025 №222550017936 відповідач 1 не поставив під сумнів вік позивачки, факт її материнства, статус дитини та обставину виховання дитини до шестирічного віку.

Єдиною підставою відмови стала відсутність необхідного страхового стажу через незарахування періодів роботи на території російської федерації.

Щодо підтвердження страхового стажу позивачки трудовою книжкою, то суд зазначає про таке.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 62 Закону 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі – у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Отже, трудова книжка є основним доказом стажу за наявності в ній записів про відповідні періоди роботи.

Інші документи подаються насамперед за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Так, у цій справі відповідач 1 не встановив відсутності трудової книжки чи відсутності у ній записів про спірні періоди роботи позивачки.

Навпаки, у самому оскаржуваному рішенні від 17.02.2025 №222550017936 відповідач 1 послався на трудову книжку від 15.12.1994 НОМЕР_1 та перелічив спірні періоди роботи позивачки.

Із приводу застосування Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода 1992 року) до спірних правовідносин, то суд вказує на таке.

Спірні періоди роботи позивачки на території російської федерації припадають на 1994 - 2015 роки.

На час набуття позивачкою цього стажу діяла Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди 1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Стаття 13 Угоди 1992 року передбачала, що кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення.

Пунктом 1 цієї постанови передбачений вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Пунктом 2 цієї постанови доручено Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, суд виходить з того, що припинення для України дії Угоди 1992 року не може бути застосоване таким чином, щоб позбавити правового значення періоди трудової діяльності, набуті до припинення її дії.

Такий висновок суду відповідає принципу правової визначеності, незворотності дії нормативно-правових актів у часі та недопустимості ретроспективного погіршення становища особи.

Інше тлумачення означало б втрату правового значення вже набутого трудового стажу, який на час виконання роботи визнавався таким, що підлягає врахуванню для цілей пенсійного забезпечення.

Такий підхід не узгоджується з принципом легітимних очікувань.

Вирішуючи публічно-правовий спір між сторонами, суд також враховує правові висновки Верховного Суду щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи, набутих на території російської федерації.

Так, у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №620/3530/22 суд розглядав питання зарахування до страхового стажу періодів роботи на підприємствах, розташованих у російській федерації, у зв`язку з відсутністю інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливістю їх підтвердження через припинення листування з російською федерацією.

Верховний Суд сформував підхід, за яким відсутність інформації про сплату внесків і неможливість її підтвердження не є самостійною підставою для відмови в зарахуванні стажу, підтвердженого належними доказами, зокрема трудовою книжкою.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2025 у справі №120/8471/23 Верховний Суд розглядав спір щодо відмови у призначенні пенсії через незарахування періодів роботи на території російської федерації.

У цій постанові Верховний Суд сформував підхід, за яким неможливість пенсійного органу перевірити відомості щодо стажу роботи на території російської федерації не може автоматично покладатися на особу та обмежувати її право на пенсійне забезпечення, якщо відповідні періоди підтверджені належними доказами.

У постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 зазначено, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, а необхідність підтвердження іншими документами виникає за наявності неправильних чи неточних записів, які викликають сумніви щодо їх достовірності.

У цій справі відповідач 1 не навів в оскаржуваному рішенні жодних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки позивачки.

Тому наведені вище правові висновки Верховного Суду підтверджують можливість зарахування спірного стажу на підставі трудової книжки за відсутності встановлених дефектів її записів.

Надаючи оцінку доводам відповідачів, суд виходить із таких міркувань.

Так, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Черкаській області не зазначено таких підстав відмови: неналежність трудової книжки як доказу; недостовірність записів у трудовій книжці; наявність виправлень або суперечностей у записах; відсутність підписів посадових осіб чи відбитків печаток; невідповідність записів вимогам щодо ведення трудових книжок; відсутність доказів фактичного виконання роботи; неподання додаткових документів після належного повідомлення про їх необхідність.

Єдиним мотивом незарахування спірних періодів була позиція відповідача 1 про те, що після виходу України з Угоди 1992 року стаж роботи на території російської федерації може зараховуватися лише до 31.12.1991.

При цьому, додаткові аргументи, наведені відповідачами вже у відзивах, зокрема, щодо апостиля, припинення поштового обміну, неможливості перевірки документів, необхідності підтвердження сплати внесків, не змінюють змісту оскаржуваного індивідуального акта та не можуть замінити мотиви, які були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє правомірність рішення суб`єкта владних повноважень ретроспективно - станом на момент його прийняття та з урахуванням тих мотивів, які були покладені в його основу.

Відповідачі ж не довели, що записи трудової книжки позивачки щодо спірних періодів є недостовірними або не можуть бути використані для підтвердження стажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Черкаській області безпідставно не зарахувало позивачці періоди роботи на території російської федерації з 14.12.1994 по 30.09.2015.

Із приводу наявності у позивачки права на призначення пенсії, то суд зазначає про таке.

Відповідач 1 визнав страховий стаж позивачки лише у розмірі 5 років 3 місяці 21 день.

У той же час, спірні періоди роботи позивачки : з 14.12.1994 по 05.03.1999; з 10.03.1999 по 16.08.2000; з 21.08.2000 по 14.09.2006; з 15.09.2006 по 31.10.2009; з 01.11.2009 по 30.09.2015 у сукупності перевищують 15 років страхового стажу.

Суд встановив, що позивачка досягла 50-річного віку, є матір`ю дитини з інвалідністю віком до 18 років, виховала дитину до шестирічного віку, а після зарахування спірних періодів роботи має понад 15 років страхового стажу.

Отже, позивачка відповідає всім умовам пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Єдина підстава, з якої відповідачем 1 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, є протиправною.

Щодо належного способу захисту та дискреційних повноважень, то суд вказує на таке.

Відповідачі зазначають, що суд не може зобов`язувати орган Пенсійного фонду призначити пенсію, оскільки це є втручанням у дискреційні повноваження.

Суд відхиляє цей довід з таких підстав.

Відповідно до змісту пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Положення частини третьої статті 245 КАС України передбачають, що у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача.

Згідно зі змістом частини четвертої статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за умови виконання всіх умов, визначених законом, та відсутності у суб`єкта владних повноважень права діяти на власний розсуд.

Так, у цій справі суд встановив, що позивачка відповідає всім умовам, визначеним пунктом 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

ГУ ПФУ в Черкаській області не навело в оскаржуваному рішенні інших підстав для відмови, крім недостатності страхового стажу.

Ця підстава визнана судом протиправною.

За встановлених судом обставин у ГУ ПФУ в Черкаській області відсутній вибір між кількома правомірними варіантами поведінки.

Єдиним правомірним варіантом є призначення позивачці дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV.

Тому зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області призначити позивачці пенсію не є підміною органу Пенсійного фонду, а є ефективним способом поновлення порушеного права.

Щодо належного відповідача за вимогами про призначення, нарахування та виплату пенсії, то суд виходить із такого.

Позивачка просить зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплатити їй пенсію.

При цьому, суд встановив, що заява позивачки розглядалася за принципом екстериторіальності, а оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії прийняло саме ГУ ПФУ в Черкаській області.

За пунктом 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За пунктом 4.3 розділу IV цього Порядку, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

З огляду на викладене вище, оскільки саме ГУ ПФУ в Черкаській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії, саме на цей орган слід покласти обов`язок зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити позивачці дострокову пенсію за віком.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ в Хмельницькій області у частині зарахування стажу та призначення пенсії не підлягають задоволенню у заявлений позивачкою спосіб, оскільки рішення за результатами розгляду заяви прийняло ГУ ПФУ в Черкаській області як орган, визначений за принципом екстериторіальності.

Із приводу позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити нарахування і виплату дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV відповідно до заяви від 10.02.2025, то суд зазначає про таке.

Зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити нарахування і виплату пенсії позивачці суд не вбачає необхідним, оскільки таке нарахування і виплата пенсії має здійснюватися цим пенсійним органом за місцем пенсійного обліку позивачки на підставі рішення про призначення такої пенсії, прийнятого ГУ ПФУ в Черкаській області.

Водночас, рішення при призначення пенсії позивачці, на виконання цього рішення суду, ГУ ПФУ в Черкаській області ще не прийняте.

Наразі немає підстав вважати, що, у разі прийняття ГУ ПФУ в Черкаській області рішення про призначення пенсії позивачці, ГУ ПФУ в Хмельницькій області не буде в добровільному порядку здійснено нарахування і виплата цієї пенсії позивачці.

За таких обставин, суд не вбачає існування самостійного спору між позивачкою та ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії після її призначення ГУ ПФУ в Черкаській області.

Отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Разом з тим, відповідно до змісту частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, коли це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Для ефективного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне вийти за межі буквального формулювання позовних вимог у частині визначення належного суб`єкта виконання та зобов`язати саме ГУ ПФУ в Черкаській області - як орган, який прийняв оскаржуване рішення, - зарахувати спірні періоди до страхового стажу та призначити позивачці дострокову пенсію за віком з 10.02.2025.

Такий спосіб захисту відповідає статтям 9, 245 КАС України та забезпечує реальне поновлення порушеного права позивачки.

Щодо дати призначення пенсії, то суд зазначає про таке.

Позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії 10.02.2025.

Відповідно до положень частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Суд встановив наявність у позивачки права на дострокову пенсію за віком на дату звернення із заявою - 10.02.2025.

Тому дострокова пенсія за віком підлягає призначенню позивачці з 10.02.2025.

За результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 17.02.2025 №222550017936 є протиправним і підлягає скасуванню.

Спірні періоди роботи позивачки на території російської федерації з 14.12.1994 по 30.09.2015 підлягають зарахуванню до її страхового стажу.

Після зарахування цих періодів позивачка відповідає умовам пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV, а інших підстав для відмови відповідач 1 в оскаржуваному рішенні не зазначив.

Належним способом захисту є зобов`язання ГУ ПФУ в Черкаській області призначити позивачці дострокову пенсію за віком з 10.02.2025.

Позовні вимоги до ГУ ПФУ в Хмельницькій області про зарахування стажу, призначення, нарахування та виплату пенсії задоволенню не підлягають у заявлений спосіб.

Отже, позовні вимоги в цій справі підлягають задоволенню частково.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат, то суд виходить із таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частина третя статті 139 КАС України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Такий розмір відповідає ставці судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру.

Водночас, суд вказує на те, що пропорційний розподіл судових витрат у разі часткового задоволення позову не означає їх арифметичного розподілу за кількістю заявлених позовних вимог.

Суд враховує зміст заявлених вимог, їх взаємозв`язок, похідний характер зобов`язальних вимог та фактичний обсяг задоволення позову.

Позовні вимоги у цій справі пов`язані між собою однією підставою виникнення та поданими доказами.

Вимоги про зарахування страхового стажу, призначення, нарахування та виплату пенсії є похідними від основної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні пенсії.

Верховний Суд у постанові від 06.09.2023 у справі №140/6803/22 зазначив, що в одній позовній заяві можуть бути об`єднані основні й похідні вимоги, а похідною є вимога, задоволення якої залежить від задоволення основної вимоги.

Цей висновок суд враховує не як самостійну підставу для відступу від пропорційного розподілу судових витрат, а як підтвердження взаємопов`язаності заявлених позовних вимог та їх спрямованості на один правовий результат.

У цій справі формально позов задовольняється частково, однак таке часткове задоволення зумовлене не необґрунтованістю матеріально-правової позиції позивачки, а тим, що суд визначив належний спосіб захисту та належний орган, на який слід покласти обов`язок відновити порушене право.

Суд задовольняє основну вимогу позивачки - визнає протиправним і скасовує рішення про відмову у призначенні пенсії, а також забезпечує досягнення правового результату, заради якого позивачка звернулася до суду: зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та призначення дострокової пенсії за віком з дати звернення.

Відмова у задоволенні решти позовних вимог стосується заявленого позивачкою способу виконання щодо ГУ ПФУ в Хмельницькій області та не свідчить про безпідставність звернення до суду чи про відмову в захисті порушеного права по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивачки повної суми сплаченого судового збору - 1211,20 грн - за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Черкаській області як суб`єкта владних повноважень, рішення якого визнано протиправним і скасовано.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 17.02.2025 №222550017936, яким ОСОБА_4 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_4 до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди роботи на території російської федерації: з 14.12.1994 по 05.03.1999; з 10.03.1999 по 16.08.2000; з 21.08.2000 по 14.09.2006; з 15.09.2006 по 31.10.2009; з 01.11.2009 по 30.09.2015.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_4 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 10.02.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачка:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23,м. Черкаси,Черкаська обл., Черкаський р-н,18002 , код ЄДРПОУ - 21366538)

Головуючий суддя Є.В. Печений