Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №560/14375/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14375/25

РІШЕННЯ

іменем України

01 червня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі – відповідач), у якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, починаючи з 07.03.2025, та у розмірі 1,115, починаючи з 01.03.2025, для забезпечення індексації пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести, починаючи з 07.03.2025, перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2017 - 2019 роки у розмірі 7763,17 грн: на коефіцієнт збільшення 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127; на коефіцієнт збільшення 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118; на коефіцієнт збільшення 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168; на коефіцієнт збільшення 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185; починаючи з 01.03.2025 - на коефіцієнт збільшення 1,115, з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 03.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі.

Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позовної заяви, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV (у редакціях, чинних у спірні періоди).

На думку позивача, при обчисленні його пенсії відповідач застосував показник середньої заробітної плати за 2017 - 2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Саме цей показник, як стверджує позивач, повинен збільшуватися для забезпечення щорічної індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Позивач вказує, що Кабінет Міністрів України у 2021–2025 роках щороку визначав коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій: у 2021 році - 1,11; у 2022 році - 1,14; у 2023 році - 1,197; у 2024 році - 1,0796; у 2025 році - 1,115.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно не застосував ці коефіцієнти до показника 7763,17 грн, який враховувався для обчислення його пенсії, а натомість здійснював перерахунки з використанням іншого механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідач фактично виходив з показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, тобто з показника 3764,40 грн, що, на переконання позивача, суперечить частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Позивач також посилається на судову практику Верховного Суду, відповідно до якої під час індексації пенсій за Законом №1058-IV збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який був фактично врахований для обчислення пенсії конкретного пенсіонера, а не умовний показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечив.

Зазначає, що позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Вказує, що механізм проведення індексації пенсій визначений Порядком №124.

На думку відповідача, згідно з пунктом 5 Порядку №124 перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, тобто показника 3764,40 грн, на відповідні коефіцієнти збільшення.

Стверджує, що перерахунки пенсії позивача здійснювалися відповідно до чинних постанов Кабінету Міністрів України та Порядку №124.

Зокрема, відповідач зазначає, що: у 2022 році позивачу встановлено щомісячну доплату 135,00 грн; у 2023 році встановлено щомісячну доплату 100,00 грн; у 2024 році проведено перерахунок з урахуванням коефіцієнта 1,0796; у 2025 році проведено перерахунок з урахуванням коефіцієнта 1,115; з 01.03.2025 розмір пенсії позивача становить 3216,19 грн.

Відповідач вважає, що підстав для застосування коефіцієнтів індексації саме до показника 7763,17 грн немає, оскільки Порядок №124 передбачає застосування показника, визначеного станом на 01.10.2017.

З цих підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на позов відповідач просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Розглянувши клопотання, матеріали справи, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

За пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, зміст позовних вимог свідчить, що ця справа стосується саме оскарження фізичною особою дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо призначення, обчислення, перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити дії, пов`язані з реалізацією права на пенсійне забезпечення.

Отже, справа належить до категорії справ, передбачених пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України.

Суд також враховує, що спірні обставини у цій справі встановлюються на підставі письмових доказів, наявних у матеріалах справи.

При цьому, клопотання відповідача не містить посилань на необхідність допиту свідків, призначення експертизи, дослідження речових доказів або встановлення обставин, які неможливо з`ясувати на підставі письмових матеріалів справи.

Відповідач також не зазначив, які саме обставини справи не можуть бути встановлені без проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Водночас, саме по собі бажання представника відповідача взяти участь у судовому засіданні не є достатньою підставою для відступу від письмового провадження у справі, яка законом віднесена до категорії справ, що розглядаються без повідомлення учасників.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 січня 2021 року у справі № 640/11869/20, за якою особливістю спрощеного позовного провадження є, зокрема, дослідження судом доказів і письмових пояснень, викладених у заявах по суті справи, а суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення такого судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи. При цьому суд має надати оцінку відповідному клопотанню та мотивувати висновок щодо наявності або відсутності підстав для його задоволення.

У постанові від 28 листопада 2024 року у справі № 580/6572/22 Верховний Суд, посилаючись на зазначений правовий висновок, також виходив із того, що доводи про помилковий розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження є безпідставними, якщо сторона не зазначає, які саме обставини справи не були встановлені у зв`язку з розглядом справи без повідомлення учасників.

При цьому, розгляд справи без повідомлення сторін не позбавляє учасників справи права подавати заяви по суті справи, докази, пояснення, заперечення, клопотання та інші процесуальні документи у порядку і строки, визначені КАС України.

З огляду на викладене вище, враховуючи предмет спору, категорію справи, характер доказів, відсутність обґрунтування необхідності усного розгляду, а також приписи пункту 2 частини першої статті 263 та пунктів 1, 2 частини шостої статті 262 КАС України, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за віком, призначену за Законом №1058-IV.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що особовий рахунок позивача відкритий з 17.03.2020.

З матеріалів пенсійної справи також вбачається, що позивачу призначено пенсію з 17.03.2020, а рішенням ГУ ПФУ №221350003557 від 14.02.2022, розрахунок до якого сформовано 10.02.2022, відображено параметри такого призначення.

У вказаному рішенні зазначено: вид пенсії - пенсія за віком; дата звернення - 17.03.2020; ознака роботи на дату звернення - «працює»; середньомісячний заробіток - 5713,30 грн; страховий стаж - 32 роки 7 місяців 21 день; робота за Списком №2 - 17 років 11 місяців 11 днів; коефіцієнт стажу - 0,32583; розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 1861,56 грн.

З розрахунку заробітку для обчислення пенсії позивача вбачається, що для обчислення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати за 2017–2019 роки у розмірі 7763,17 грн, а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 0,73595. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 5713,30 грн.

Суд окремо зазначає, що показник 7763,17 грн не є середньомісячним заробітком позивача.

Це саме показник середньої заробітної плати в Україні за 2017–2019 роки, який у формулі статті 40 Закону №1058-IV множився на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача.

Натомість сума 5713,30 грн є середньомісячним заробітком для обчислення пенсії, визначеним за результатом застосування індивідуального коефіцієнта заробітної плати.

Отже, показник 7763,17 грн є тим показником середньої заробітної плати, який врахований відповідачем для обчислення пенсії позивача за Законом №1058-IV.

У матеріалах справи наявні рішення відповідача щодо подальших перерахунків пенсії позивача.

Рішенням про перерахунок пенсії з 01.03.2022, сформованим 22.02.2022, вид перерахунку визначено як «індексація заробітку, масовий».

У цьому рішенні зазначено: середньомісячний заробіток - 5713,30 грн; страховий стаж - 32 роки 7 місяців 21 день; коефіцієнт стажу - 0,32583; розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 1861,56 грн; надбавка у зв`язку з індексацією з 01.03.2022 - 135,00 грн; загальний розмір пенсії з надбавками - 1996,56 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії, сформованим 11.10.2022, з датою перерахунку 03.10.2022 та виплатою з 01.09.2022, вид перерахунку визначено як «у зв`язку з уточненням даних в ЕПС».

У цьому рішенні зазначено: середньомісячний заробіток - 8200,00 грн; страховий стаж - 32 роки 7 місяців 21 день; коефіцієнт стажу - 0,32583; розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 2671,81 грн; надбавка у зв`язку з індексацією з 01.03.2022 - 135,00 грн; загальний розмір пенсії з надбавками - 2806,81 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії з 01.03.2023, сформованим 26.02.2023, вид перерахунку визначено як «індексація заробітку, масовий».

У ньому зазначено: середньомісячний заробіток - 8200,00 грн; страховий стаж - 32 роки 7 місяців 21 день; коефіцієнт стажу - 0,32583; розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 2671,81 грн; надбавка у зв`язку з індексацією з 01.03.2022 - 135,00 грн; надбавка у зв`язку з індексацією з 01.03.2023 - 100,00 грн; загальний розмір пенсії з надбавками - 2906,81 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії, сформованим 24.05.2023, з виплатою з 01.04.2023, вид перерахунку визначено як перерахунок за абзацом третім частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.

У цьому рішенні страховий стаж позивача збільшено до 33 років 11 місяців 21 день, коефіцієнт стажу - до 0,33917, а загальний розмір пенсії з надбавками визначено у розмірі 3016,19 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії з 01.03.2024, сформованим 24.02.2024, вид перерахунку визначено як «індексація заробітку, масовий».

У цьому рішенні зазначено: середньомісячний заробіток - 8444,32 грн; страховий стаж - 33 роки 11 місяців 21 день; коефіцієнт стажу - 0,33917; розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 2864,06 грн; надбавка у зв`язку з індексацією з 01.03.2022 - 52,13 грн; надбавка у зв`язку з індексацією з 01.03.2023 - 100,00 грн; загальний розмір пенсії з надбавками - 3016,19 грн.

Рішенням про перерахунок пенсії з 01.03.2025, сформованим 26.02.2025, вид перерахунку визначено як «індексація заробітку, масовий».

У цьому рішенні зазначено: середньомісячний заробіток - 9415,41 грн; страховий стаж - 33 роки 11 місяців 21 день; коефіцієнт стажу - 0,33917; розмір пенсії за віком за статтею 27 Закону №1058-IV - 3193,42 грн; доплата до 100,00 грн у зв`язку з індексацією з 01.03.2025 - 22,77 грн; загальний розмір пенсії з надбавками - 3216,19 грн.

26.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою, у якій просив провести належну індексацію пенсії шляхом послідовного застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення його пенсії.

Листом від 23.07.2025 №8943-7971/М-02/8-2200/25 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Зі змісту відповіді вбачається, що відповідач виходив із механізму Порядку №124 та збільшував не показник 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача, а показник, визначений за механізмом пункту 5 Порядку №124.

У листі відповідач, зокрема, зазначив, що: у 2022 році перерахунок здійснено з урахуванням показника 6186,32 грн, визначеного шляхом збільшення попереднього показника на коефіцієнт 1,14; у 2023 році перерахунок здійснено із застосуванням показника 7405,03 грн, визначеного шляхом збільшення попереднього показника на коефіцієнт 1,197; у 2024 році перерахунок здійснено із застосуванням показника 7994,47 грн, визначеного шляхом збільшення попереднього показника на коефіцієнт 1,0796; у 2025 році перерахунок здійснено із застосуванням показника 8913,83 грн, визначеного шляхом збільшення показника 7994,47 грн на коефіцієнт 1,115.

Отже, відповідач фактично визнав, що при проведенні індексації пенсії позивача не застосував коефіцієнти збільшення до показника 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача.

За таких обставин, спір між сторонами полягає не у факті перебування позивача на обліку, не у виді пенсії та не у факті проведення відповідачем певних перерахунків, а у правомірності застосованого відповідачем механізму індексації пенсії позивача.

Предметом доказування у справі є: який показник середньої заробітної плати враховувався для обчислення пенсії позивача; чи підлягає цей показник збільшенню відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV; чи правомірно відповідач застосував для індексації механізм пункту 5 Порядку №124 із фактичним використанням показника, визначеного станом на 01.10.2017; чи довів відповідач правомірність своєї бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії позивача у заявлений спосіб; з якої дати та в якому обсязі належить захистити порушене право позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, Закон №1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону №1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою: Зд = Д / Т х 100%, де : Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV, для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Абзац третій частини другої статті 42 Закону №1058-IV визначає, що у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

За абзацом четвертим частини другої статті 42 Закону №1058-IV, розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок №124 у редакціях, чинних у спірні періоди).

Пунктом 1 Порядку №124 визначено, що цим Порядком відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку №124 передбачено, що перерахунку підлягають пенсії, обчислені: відповідно до Закону; відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі відшкодування фактичних збитків; з урахуванням заробітку (грошового забезпечення), який визначено відповідно до частини першої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Абзацами першим-шостим пункту 4 Порядку №124 встановлено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = (ЗСЦ + ЗСЗ) х 50% / 100% + 1, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках), що визначається за такою формулою: ЗСЗ = Псзп(1) : Псзп(2) х 100% - 100%, де Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення; Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Абзацом другим пункту 5 Порядку №124 встановлено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», установлено, що у 2021 році: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11; у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; з 1 березня у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон) з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону, не досягає 2200 гривень, таким особам надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій; з 1 липня у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб з інвалідністю I групи, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, не досягає 2200 гривень, таким особам надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», установлено, що з 1 березня 2022 року: перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14; у разі, коли розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, зазначеного в абзаці другому цього пункту, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», установлено, що з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», установлено, що з 1 березня 2025 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,115.

Отже, суд вказує на те, що Закон №1058-IV визначає, який саме показник підлягає збільшенню, а зазначені постанови Кабінету Міністрів України визначають коефіцієнти, дату та порядок проведення відповідного збільшення.

Як зазначено вище, адміністративний суд перевіряє правомірність рішення, дії або бездіяльності суб`єкта владних повноважень ретроспективно, тобто з урахуванням тих обставин, які існували на момент прийняття відповідного рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

У цій справі предметом судової перевірки є правомірність поведінки відповідача щодо відмови фактично провести індексацію пенсії позивача шляхом застосування коефіцієнтів збільшення до показника 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача.

Суд оцінює правомірність такої поведінки відповідача з урахуванням тих мотивів, які відповідач навів у листі від 23.07.2025 та у відзиві на позов, а саме: посилання на пункт 5 Порядку №124; застосування для індексації механізму, пов`язаного з показником середньої заробітної плати станом на 01.10.2017; твердження про відсутність підстав для застосування коефіцієнтів індексації до показника 7763,17 грн.

При цьому, суд не підміняє собою орган Пенсійного фонду України у здійсненні арифметичного розрахунку пенсії позивача, однак перевіряє, чи відповідає закону застосований відповідачем підхід до визначення базового показника, який підлягає збільшенню під час індексації.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, саме відповідач повинен довести правомірність своєї бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії у заявлений позивачем спосіб.

Щодо показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню, то суд зазначає про таке.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV прямо визначає, що для забезпечення індексації пенсії збільшується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Тобто законодавець пов`язує індексацію не з будь-яким умовним чи історичним показником, а саме з тим показником середньої заробітної плати, який використовується у формулі обчислення пенсії конкретної особи.

У випадку позивача таким показником є показник середньої заробітної плати за 2017–2019 роки у розмірі 7763,17 грн.

Це підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача та розрахунком заробітку для обчислення пенсії.

Відповідач не заперечує, що пенсія позивача призначена за Законом №1058-IV та що під час її обчислення застосовувався показник середньої заробітної плати за 2017–2019 роки.

Натомість відповідач вважає, що під час індексації має застосовуватися показник, визначений за механізмом пункту 5 Порядку №124, тобто показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017.

Суд не погоджується з таким підходом відповідача з огляду на таке.

Порядок №124 є підзаконним нормативно-правовим актом, тому застосовується лише в частині, що не суперечить Закону №1058-IV.

Якщо положення підзаконного акта звужують або змінюють зміст норми закону, суд, відповідно до частини третьої статті 7 КАС України, застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, абзаци перший і другий пункту 5 Порядку №124 можуть застосовуватися лише у тій частині, у якій вони узгоджуються з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Застосування цих положень у спосіб, за якого замість показника, врахованого для обчислення пенсії конкретної особи, використовується показник станом на 01.10.2017, суперечить абзацу першому частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Вирішуючи публічно-правовий спір між сторонами, суд враховує правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Так, у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23 сформовано підхід, відповідно до якого для проведення індексації пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, а не показник, визначений станом на 01.10.2017.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2025 у справі №620/7211/24 Верховний Суд також виходив із того, що під час індексації пенсій, призначених у 2020–2023 роках, застосуванню підлягає відповідний коефіцієнт збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а не умовний показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017.

У постанові Верховного Суду від 11.02.2025 у справі №280/3620/24 Суд дійшов висновку, що підзаконний акт не може змінювати зміст права, визначеного частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, а застосування показника 3764,40 грн замість показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи, не узгоджується із законом.

У постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №200/5836/24 зазначено, що положення Порядку №124 у частині застосування показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти.

У цій постанові Судова палата Верховного Суду підтвердила, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020–2023 роках за Законом №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2026 у справі №140/5954/24, враховуючи висновки Судової палати КАС ВС від 16.04.2025 у справі №200/5836/24, Верховний Суд підтвердив, що при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020–2024 роках згідно із Законом №1058-IV, у зв`язку з щорічною індексацією, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

У постанові від 25.02.2026 у справі №140/5954/24 Верховний Суд також зазначив, що орган Пенсійного фонду, встановлюючи щомісячні доплати до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, діяв не відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, у зазначеній постанові Верховний Суд змінив резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції та виклав її в редакції, якою: визнав протиправною бездіяльність пенсійного органу щодо непроведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796; зобов`язав пенсійний орган здійснити індексацію пенсії із застосуванням цих коефіцієнтів та провести перерахунок і виплату пенсії.

Ця постанова є релевантною для цієї справи у частині підтвердження: послідовного характеру застосування коефіцієнтів індексації; необхідності застосування коефіцієнтів саме до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи; належності способу захисту у вигляді визнання протиправною бездіяльності пенсійного органу та зобов`язання здійснити індексацію пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Водночас, коефіцієнт 1,115 за 2025 рік прямо не був предметом вирішення Верховного Суду у справі №140/5954/24.

Його застосування у цій справі ґрунтується на пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та на тому самому правовому підході, сформованому Верховним Судом щодо застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

З огляду на наведене вище, суд не вбачає підстав для відступу від зазначених правових висновків Верховного Суду.

Із приводу доводів відповідача про правомірність застосування Порядку №124, то суд вказує на таке.

Основний довід відповідача полягає в тому, що пункт 5 Порядку №124 передбачає застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017.

Суд відхиляє цей довід з таких підстав.

Пункт 5 Порядку №124 не може бути застосований у спосіб, який змінює зміст абзацу першого частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Закон прямо визначає, що збільшується показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

У пенсійній справі позивача таким показником є 7763,17 грн, а не показник 3764,40 грн.

Твердження відповідача про те, що використання показника 7763,17 грн призведе до подвійної індексації, суд також відхиляє, оскільки відповідач не довів факту подвійного застосування одного й того самого коефіцієнта до одного й того самого показника.

Натомість матеріали справи підтверджують інше: відповідач здійснював перерахунки, виходячи з показників, сформованих за механізмом Порядку №124, а не шляхом послідовного застосування коефіцієнтів до показника 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача.

Отже, відповідач застосував механізм, який не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Щодо доплат 135 грн, 100 грн та інших проведених перерахунків, то суд виходить із таких міркувань.

Відповідач посилається на те, що позивачу встановлювалися доплати у 2022 та 2023 роках, а також проводилися перерахунки у 2024 та 2025 роках.

Так, суд не заперечує факту проведення відповідачем певних перерахунків та встановлення окремих доплат, оскільки це підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача.

Водночас, ці обставини не свідчать про правомірність дій відповідача у спірних правовідносинах.

Положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачають індексацію шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, на відповідний коефіцієнт.

Натомість встановлення фіксованих доплат у розмірі 135,00 грн, 100,00 грн або доплати до певного мінімального розміру не є тотожним такому перерахунку.

Суд виходить з того, що фіксована доплата може впливати на кінцевий розмір виплати, однак вона не замінює передбаченого законом механізму індексації, якщо при цьому не збільшується належний показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії.

Цей висновок узгоджується з підходом Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 25.02.2026 у справі №140/5954/24, у якій Суд зазначив, що встановлення щомісячних доплат замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, факт встановлення позивачу окремих доплат не спростовує доводів позивача та не доводить правомірності бездіяльності відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії у спосіб, передбачений частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Із приводу дії закону у часі та строку звернення до суду, то суд зазначає про таке.

Суд враховує, що спірні правовідносини стосуються індексації пенсії за період 2021–2025 років, однак позивач просить захистити порушене право в межах заявленого періоду: щодо коефіцієнтів 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 - з 07.03.2025; щодо коефіцієнта 1,115 - з 01.03.2025.

Тому суд застосовує норми матеріального права у тих редакціях, які були чинними на відповідні дати індексації та станом на дату відповіді відповідача на звернення позивача - 23.07.2025.

Попередні коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 не застосовуються судом як підстава для стягнення пенсії за минулі періоди 2021–2024 років у межах цієї справи.

Вони застосовуються як складові послідовного механізму визначення належного розміру пенсії позивача у заявлений період.

Такий підхід відповідає природі індексації пенсії, оскільки кожен наступний коефіцієнт застосовується не ізольовано, а з урахуванням попереднього збільшення показника середньої заробітної плати.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.02.2026 у справі №140/5954/24, про те, що право на індексацію пенсії не є абсолютним, а його судовий захист може бути обмежений строком звернення до суду, встановленим процесуальним законом.

Водночас, у цій справі позивач не просить стягнути пенсійні виплати за період з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 чи 01.03.2024.

Позовні вимоги сформульовані щодо захисту права у межах дат 01.03.2025 та 07.03.2025.

Тому застосування попередніх коефіцієнтів у цій справі не означає поновлення чи присудження позивачу виплат за минулі періоди поза межами строку звернення до суду, а є способом визначення належного показника середньої заробітної плати для перерахунку пенсії у заявленому періоді.

З огляду на це підстав для залишення позову без розгляду у будь-якій частині у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду суд не встановив.

Із приводу способу захисту та меж позовних вимог, то суд вказує на таке.

Позивач сформулював вимоги як вимоги про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок пенсії.

Суд враховує, що відповідач фактично здійснював певні перерахунки пенсії позивача.

Однак такі перерахунки проведені із застосуванням іншого базового показника, ніж той, який підлягає застосуванню відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Наявність у матеріалах справи рішень про перерахунок пенсії не виключає висновку про протиправну бездіяльність, оскільки спірна бездіяльність полягає не у повній відсутності будь-якого перерахунку, а у невчиненні відповідачем конкретної юридично значимої дії - індексації пенсії із застосуванням належного базового показника.

Отже, порушення права позивача полягає у непроведенні саме того перерахунку, який мав бути проведений відповідно до закону, - шляхом збільшення показника 7763,17 грн на встановлені коефіцієнти.

Тому вимога про визнання протиправною бездіяльності є належним способом захисту, оскільки стосується непроведення відповідачем юридично необхідної дії - перерахунку пенсії у визначений законом спосіб.

При цьому, суд не має підстав виходити за межі позовних вимог у частині дат, з яких позивач просить застосувати відповідні коефіцієнти.

Позивач просить застосувати коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 з 07.03.2025.

Тому суд задовольняє позов у цій частині саме з цієї дати.

Позивач окремо просить застосувати коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025.

Така вимога відповідає пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209, яка передбачає проведення перерахунку з 01.03.2025.

У той же час, коефіцієнт 1,115 має застосовуватися до показника середньої заробітної плати, сформованого з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, оскільки індексація має послідовний характер.

Суд не визначає конкретний розмір недоотриманих сум пенсії, оскільки їх обчислення потребує здійснення відповідачем арифметичного перерахунку пенсії з урахуванням усіх складових пенсійної виплати та раніше виплачених сум.

Такий спосіб захисту є ефективним, оскільки: констатує протиправність застосованого відповідачем підходу; визначає правильний базовий показник для індексації; визначає коефіцієнти та дати їх застосування; передбачає здійснення відповідачем арифметичного розрахунку в межах його компетенції.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо непроведення перерахунку пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2017–2019 роки у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти індексації.

Застосування відповідачем механізму пункту 5 Порядку №124 у спосіб, який призвів до використання іншого базового показника, не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Фіксовані доплати, установлені відповідачем, не замінюють передбаченого законом перерахунку шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії.

Тому позов у цій справі підлягає задоволенню повністю.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968, 96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2017–2019 роки у розмірі 7763,17 грн: на коефіцієнти збільшення 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 - починаючи з 07.03.2025; на коефіцієнт збільшення 1,115, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», - починаючи з 01.03.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, виходячи з того, що показник середньої заробітної плати за 2017–2019 роки у розмірі 7763,17 грн підлягає послідовному збільшенню: на коефіцієнти 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 - починаючи з 07.03.2025; на коефіцієнт 1,115, установлений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», - починаючи з 01.03.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 недоотриманих сум пенсії, обчислених унаслідок перерахунку, проведеного на виконання абзацу третього резолютивної частини цього рішення суду, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений