Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №460/1409/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 червня 2026 року м. РівнеСправа №460/1409/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративної справи за позовом:

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо:

- визначення пільгової вислуги років за період безпосередньої участі у здійсненні заходів забезпечення оборони України, захисту безпеки населення держави у зв`язку із збройною для агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;

- виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення період служби у ВЧ НОМЕР_1 ;

- проведення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, за 2025 рік у кількості 30 днів та грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2025 роки в кількості 14 днів у рік звільнення відповідно до п.3, п. 6 розділу ХХХІ, "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260;

зобов`язати відповідача:

- визначити пільгову вислугу років за період безпосередньої участі відповідача у здійсненні заходів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану та внести зміни в наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320;

- нарахувати та виплати одноразову грошову допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за період служби у ВЧ НОМЕР_1 ;

- провести нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, за 2025 рік у кількості 30 днів та грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2025 роки в кількості 14 днів у рік звільнення відповідно до п.3, п. 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, з врахуванням вислуги років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 07.10.2025 №138 позивача звільнено за п. 3 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас за підпунктом б (за станом здоров`я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу)), а наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 №320 знято з усіх видів забезпечення. З витягу вищезазначеного наказу №320 позивач довідався, що ВЧ НОМЕР_1 не обраховано пільгову вислугу років та зазначено, що вона складає 00 років 00 місяців 00 днів. Позивач вказує, що всупереч вимогам п. 3 та п. 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, розмір грошової компенсації за невикористані 30 днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, а також за 14 днів додаткової відпустки УБД (2025) у рік звільнення при вислузі понад 20 років обчислено без застосування коефіцієнта 3,8, що призвело до ненарахування та невиплати коштів у повному обсязі. Також позивач зазначає, що всупереч встановленому порядку, ігноруючи що термін його військової служби у ВЧ НОМЕР_1 з 21.04.2022 по 26.10.2025 більше 3,5 роки, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320 йому нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 50% місячного грошового забезпечення лише за один календарний рік служби, а не за повні 3 роки. Враховуючи викладене, позивач доводить, що при звільненні з лав Збройних Сил України йому не в повному обсязі проведено нарахування та виплату грошового забезпечення.

Ухвалою від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву, а позивачем – відповіді на відзив.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відомості у Довідці про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.09.2025 №2052 лише підтверджують участь позивача у заходах із забезпечення оборони України та можуть бути підставою для надання статусу учасника бойових дій, але не містять даних, які безпосередньо підтверджують виконання ним бойових (специфічних) завдань, що є умовою для зарахуванню до пільгового стажу - з розрахунку один місяць служби за три місяці. У ВЧ НОМЕР_1 відсутні будь-які документи із переліку документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років позивачу у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Отже, ВЧ НОМЕР_1 правомірно не зараховано до пільгового стажу позивача період проходження військової служби з розрахунку один місяць служби за три у періоди, зазначені у вищевказаній довідці. Крім того, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320 наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні згідно з пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 01 (один) повний календарний рік. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У відповіді на відзив позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Ухвалою від 29.05.2026 продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву, а позивачу - для подання відповіді на відзив, встановлений ухвалою від 02.02.2026.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та у період з 21.04.2022 по 26.10.2025 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 №320 (по стройовій частині) підполковника ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 07.10.2025 № 138, з 26.10.2025 виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та з усіх видів забезпечення. Наказано, зокрема:

- виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні згідно з пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за 01 (один) повний календарний рік;

- виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2025 рік у кількості 30 днів;

- виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку як учасника бойових дій згідно пункту 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2023, 2024 та 2025 роки у кількості 14 днів за кожен рік.

Крім того, зазначено, що вислуга років у Збройних Силах України на день виключення із списків особового складу календарна 30 років 06 місяців 18 днів, пільгова 00 років 00 місяців 00 днів, загальна 30 років 06 місяців 18 днів.

24.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив про:

- внесення змін в наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320 в частині визначення пільгової вислуги років за період безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану;

- внесення змін в наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320 в частині виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за три календарних роки служби в військової частини НОМЕР_1 та проведення перерахунку;

- проведення перерахунку та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2022 рік у кількості 30 днів, за 2023 рік у кількості 30 днів, за 2024 рік у кількості 35 днів, а 2025 рік у кількості 30 днів та виплатити грошову компенсацію за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2023, 2024, 2025 роки в кількості 42 дні відповідно до п.3, п. 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

25.11.2025 відповідач здійснив перерахунок грошового забезпечення, надіслав позивачу довідку (б/н та дати) про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інших додаткових виплат при звільненні у жовтні 2025 року.

Вважаючи протиправною бездіяльністю відповідача, яка полягає у невнесенні змін до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320 щодо пільгової вислуги років за період безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану; щодо обрахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за три календарних роки служби; щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористану відпустку за 2025 рік та відпустку, як учаснику бойових дій за 2025 роки у рік звільнення з врахуванням вислуги років, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд зазначає таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

При цьому, частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, що підтверджується наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 21.04.2022 №8.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено пільги по обчисленню стажу та право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовців, які брали безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років.

Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Згідно з п.1.1 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 (далі - Положення № 530), цим положенням визначається порядок обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим з військової служби.

За змістом 2.3 розділу 2 Положення № 530, участь у бойових діях у воєнний час зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Відповідно до пп. «а» п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393), до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема: участь у бойових діях у воєнний час; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - один місяць служби за три місяці.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

При цьому, загальний період мобілізації підлягає зарахуванню до пільгового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №185/4140/17.

Як встановлено судом, позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 під час запровадження на території України воєнного стану з 21.04.2022 по 26.10.2025, що становить 3 роки 6 місяців 6 днів.

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 08.09.2025 №2052 підполковник ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України: у період з 26.06.2022 по 30.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 21.12.2022, з 05.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 28.09.2023, з 02.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 05.11.2023, з 25.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 31.12.2023, з 01.01.2024 по 31.01.2024, з 01.02.2024 по 29.02.2024, з 01.03.2024 по 31.03.2024, з 01.04.2024 по 30.04.2024, з 01.05.2024 по 14.05.2024, з 17.05.2025 по 31.05.2024, з 01.06.2024 по 23.06.2024, з 13.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 31.08.2024, з 01.09.2024 по 29.09.2024, з 08.10.2024 по 31.10.2024, з 01.11.2024 по 30.11.2024, з 01.12.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2025 по 29.01.2025, з 18.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.3025 по 31.03.2025, з 01.04.2025 по 30.04.2025, з 01.05.2025 по 31.05.2025, з 01.06.2025 по 30.06.2025, з 01.07.2025 по 21.07.2025, з 31.07.2025 по 31.07.2025.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія довідки ВЧ НОМЕР_1 від 27.03.2026 №2509 про безпосередню участь підполковника ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка підтверджує, що у зазначені у довідці від 08.09.2025 №2052 періоди позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в брав (брала) участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на території Запорізької області. Підставою для видачі означеної слугували відповідні бойові розпорядження, журнали бойових дій, рапорти.

Вказані довідки є належними доказами, що підтверджують періоди участі позивача в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Досліджені судом довідки спростовують доводи відповідача про відсутність у нього будь-яких документів, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років позивачу у календарному обчисленні або на пільгових умовах, адже такі довідки видані безпосередньо відповідачем.

Таким чином, незарахування до пільгового стажу у кратному обчисленні із розрахунку один місяць служби за три місяця періодів проходження військової служби під час мобілізації, протягом яких позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, суд вважає неправомірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну поведінку, яка порушує права та законі інтереси позивача, відтак позов в частині вимоги зобов`язати відповідача визначити пільгову вислугу років за період безпосередньої участі позивача у здійсненні заходів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану та внести зміни в наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320, підлягає задоволенню.

Щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби, зокрема, за станом здоров`я (абз. 2).

Суд враховує, що згідно з абзацами 21-24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, в яких вони працювали.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Згідно з пунктами 1 та 2 означеної постанови Уряду військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

У справі, що розглядається, дослідженими судом доказами підтверджено, що позивач призваний на військову службу по мобілізації відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21.04.2022 по 26.10.2025. Такий період служби налічує повних три календарних роки військової служби, а саме: 3 роки 6 місяців 6 днів (42 повні місяці).

Згідно з наказом відповідача № 320 від 26.10.2025 при звільненні з військової служби позивачу виплачено одноразову грошову допомогу згідно з пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, за один повний календарний рік.

Виплачена сума становить 18159,00 грн.

У відзиві відповідач не наводить жодних обґрунтованих підстав для обчислення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні лише за один повний календарний рік військової служби позивача, а не за 42 повні місяці служби, що суперечить приписам абзацу 24 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №460.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що обрахунок відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні позивача за один повний календарний рік його військової служби є протиправним, порушує права та законі інтереси позивача, які підлягають судовому захисту. Відтак, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористану відпустку, суд зазначає таке.

Згідно з абз. третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки».

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з п. 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:

тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;

тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;

тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

В постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №420/2803/21 викладені наступні правові висновки: п.15. З умовами/правилами надання відпусток військовослужбовцям, які звільняються, пов`язані й правила обчислення їм грошового забезпечення або грошової компенсації замість цих відпусток. На думку колегії суддів, кратність, яку треба застосовувати при обчисленні цих виплат відповідно до абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, може стосуватися тих військовослужбовців й умов/правил надання їм відпусток, які передбачені абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, тобто коли це стосується військовослужбовців, які звільняються з інших підстав, ніж як за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів (у тексті пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 (абзац другий) їх синтаксично виокремлено як «інші військовослужбовці»), і яким при звільненні відпустка надається (чи замість якої вони можуть отримати грошову компенсацію) з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ. Водночас, ця кратність, якщо зважити на синтаксичну побудову норми абзацу третього пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260, стосується обчислення грошового забезпечення/грошової компенсації щодо відпусток військовослужбовців у рік звільнення. Іншими словами, застосування кратності при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв`язку зі звільненням зі служби тим паче незалежно від підстав їх звільнення не передбачено і це суперечило б (наведеним вище) положенням Закону № 2011-ХІІ щодо надання відпусток військовослужбовцям.»

Як встановлено судом з матеріалів справи, календарна вислуга років у Збройних Силах України позивача на день виключення із списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 (при звільненні за станом здоров`я) складає 30 років 06 місяців 18 днів.

Відтак, на позивача розповсюджуються положення пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 щодо застосування кратності 3,8 (тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років) при обчисленні грошового забезпечення/грошової компенсації щодо всіх днів невикористаної щорічної відпустки (основної і додаткової) військовослужбовців у зв`язку зі звільненням зі служби.

Таким чином, розмір грошової компенсації позивача за невикористані 30 днів щорічної основної відпустки за 2025 рік, а також за 14 днів додаткової відпустки УБД (2025) у рік звільнення при вислузі понад 20 років повинен бути обчислений із застосуванням коефіцієнта 3,8.

Разом з тим, згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення та інших додаткових виплат при звільненні у жовтні 2025 року підполковнику ОСОБА_1 нараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку при звільнені в сумі 151325,00 грн та компенсацію відпустки УБД при звільнені в сумі 50845,20 грн, тобто компенсацію обчислено без застосування коефіцієнта 3,8, що призвело до ненарахування та невиплати позивачу коштів у повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, всупереч вимогам КАС України, не довів правомірності оспорюваної поведінки, в той час як позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не розподіляються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невизначення пільгової вислуги років ОСОБА_1 за період безпосередньої участі у здійсненні заходів забезпечення оборони України, захисту безпеки населення держави у зв`язку із збройною для агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 визначити пільгову вислугу років за період безпосередньої участі ОСОБА_1 у здійсненні заходів для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану, та внести відповідні зміни в наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 320.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період служби у ВЧ НОМЕР_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку, за 2025 рік у кількості 30 днів та грошової компенсації за невикористану відпустку, як учаснику бойових дій за 2025 роки в кількості 14 днів у рік звільнення відповідно до п.3, п. 6 розділу ХХХІ, "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку за 2025 рік у кількості 30 днів та грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2025 роки в кількості 14 днів у рік звільнення відповідно до п. 3, п. 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, з врахуванням вислуги років.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Повний текст рішення складений 01 червня 2026 року.

Суддя Н.О. Дорошенко