Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №420/11612/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11612/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф. розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ТИРНОВОГО Максима Вікторовича від 10 квітня 2026 року ВП № 80729567 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34 588,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки на примусовому виконанні знаходиться рішення майнового характеру і тому виконавчий збір має обраховуватися у розмірі 10 відсотків суми що підлягає стягненню, у відповідності до частини 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а не у фіксованому розмірі відповідно до частини 3 статті 27 цього ж Закону.

Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що старший державний виконавець правомірно відніс вказане рішення до немайнових та одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження вірно вказав виконавчий збір в сумі 34588,00 грн. за примусове виконання рішення немайнового характеру, тому своїми рішеннями, діями не були порушені права Скаржника, в тому числі при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 80729567 від 10 квітня 2026 року. Таким чином, дії старшого державного виконавця повністю відповідають вимогам Закону, а права Позивача не порушено. Позов не містить жодного фактичного чи юридичного обґрунтування для скасування - постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 80729567 від 10 квітня 2026 року.

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд встановив наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 по справі № 420/17468/25, яке набрало законної сили 26.12.2025 року, зокрема зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ):

здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи від 26.03.2026 №420/26117/24.

10.04.2026 року старшим державним виконавцем Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрите виконавче провадження ВП № 80729567.

Постановою від 10.04.2026 року ВП № 80729567 за примусове виконання рішення немайнового характеру постановлено стягнути з боржника в/ч НОМЕР_1 виконавчий збір у розмірі 34588,00 гривень на підставі статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частинами 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII унормовано, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначені випадки, коли виконавчий збір не стягується.

Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Особливості виконання рішень немайнового характеру, тобто рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначені Розділом VIII Закону №1404-VIII.

Зокрема, частинами 1, 2, 3 статті 63 Закону №1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктами 1 та 10 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) установлено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону. У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

За змістом пункту 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

У свою чергу, пункт 8 розділу ІІІ та пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначають, що постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після їх винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи вищенаведені правові норми слід дійти висновку, що виконавчий документ з переліку, зазначеного у статті 3 Закону №1404-VIII, є підставою для початку примусового виконання рішення.

Обов`язком виконавця є вжиття заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».

За умови відсутності підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у державного виконавця виникає безальтернативний обов`язок винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій він зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, а також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII (у випадку примусового виконання рішення немайнового характеру).

Стягнення з боржника виконавчого збору виконавчого провадження одночасно з відкриттям виконавчого провадження також є обов`язком державного виконавця та пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Як видно з матеріалів справи, відповідач відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа, яким боржника зобов`язано вчинити дії. При цьому одночасно з відкриттям виконавчого провадження відповідач виніс оскаржену у цій справі постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, визначеному частиною 3 статті 27 Закону №1404-VIII - за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Як встановлено судом, рішенням від 25.11.2025 по справі № 420/17468/25 зобов`язано боржника здійснити перерахунки перерахунок грошового забезпечення - без визначення суми, яка підлягає виплаті.

Чинним законодавством регламентовано, що виконавець, здійснюючи примусове виконання рішень, повинен керуватись виключно порядком, встановленим Законом №1404-VIII.

Спірним питанням у цій справі є визначення розміру виконавчого збору.

Статтею 27 Закону №1404-VIII встановлено два види обрахунку розміру виконавчого збору: за виконання рішення майнового та немайнового характеру.

Виходячи зі змісту частини другої статті 27 Закону №1404-VIII, у виконавчому провадженні рішення набуває майнового характеру у разі визначення у ньому конкретної суми, яка підлягає стягненню, лише в цьому випадку виконавець може визначити розмір виконавчого збору - 10 відсотків від цієї суми.

З аналізу частини першої статті 63 Закону №1404-VIII вбачається, що рішення немайнового характеру - це рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У справі, що розглядається, державний виконавець, приймаючи оскаржену постанову про стягнення виконавчого збору, визначив зобов`язання боржника здійснити перерахунок як зобов`язання немайнового характеру.

Такий висновок державного виконавця є правомірним, оскільки судовим рішенням не зобов`язано стягнути з боржника відповідні суми (дії, що можливо виконати без участі боржника, списавши відповідні суми з рахунку), а зобов`язано здійснити такі дії, які може вчинити виключно боржник (в даному випадку роботодавець стягувача) - здійснити працівнику перерахунок грошового забезпечення та матеріальної допомоги за відповідний період.

Окрім того, варто наголосити, що судом не було визначено конкретної суми, яка підлягає виплаті, з якої можливо було б визначити 10 відсотків виконавчого збору.

Ураховуючи наведене й те, що виконання рішень немайнового характеру не увільняє від стягнення виконавчого збору відповідно до пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII, оскаржена постанова державного виконавця, якою з боржника стягнуто виконавчий збір, є правомірною і скасуванню не підлягає.

Такий самий правовий висновок у тотожних правовідносинах сформував і Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2026 року по справі № 420/11248/24.

Інших доводів в обґрунтування протиправності оскарженої постанови позивач не наводить.

Відповідно, позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд

вирішив:

У задоволені адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

.