Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №420/10011/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10011/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в частині невиплати, військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої п. 1-2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року (216 календарних діб), як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини; зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 суми невиплаченої додаткової винагороди передбаченої п. 1-2 Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року (216 календарних діб), як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справа розподілена на суддю Каравана Р.В.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження по справі і призначено розгляд справи без виклику осіб, які беруть участь у справі.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025, у зв`язку з довготривалою відсутністю головуючого судді Каравана Р.В, адміністративну справу передано для розгляду судді Танцюрі К.О.

Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято справу до свого провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивача у позовній заяві вказав, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Поряд з цим, відповідач протиправно не виплатив військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену п. 1-2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року (216 календарних діб), як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій, у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та обставини справи, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

14 червня 2024 року, о 23 год. 30 хв., під час ведення бойових дій в районі н.п. Вовчанські Хутори, Харківської області, внаслідок мінометного та артилерійського обстрілу противника, матрос ОСОБА_1 отримав поранення, та був евакуйований до СП медичної роти НОМЕР_2 ОБрМП, що підтверджується довідкою про обставини травми від 04.07.2024 №732/1356.

05 липня 2024 року о 20 год. 30 хв., під час ведення бойових дій в районі н.п. Вовчанські Хутори, Харківської області, внаслідок мінометного та артилерійського обстрілу противника, матрос ОСОБА_1 отримав поранення та був евакуйований до СП медичної роти НОМЕР_2 ОБрМП, що підтверджується довідкою про обставини травми від 24.07.2024 року № 732/1493.

Позивач, зазначивши, що Військовою частиною НОМЕР_1 не було виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену п. 1-2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року (216 календарних діб), як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини, звернувся до суду із цим позовом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

Відповідно статті 3 Статуту військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який станом на дату прийняття даного рішення не припинено.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 “Про введення воєнного стану в Україні” та №69 “Про загальну мобілізацію”, Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову №168, пунктом 1 якої (в первинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної Постанови КМУ №168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

В подальшому до вказаної постанови вносилися зміни, та у відповідності до п.1-2 Постанови №168 (а редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

Відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07 червня 2018 року № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Отже, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які перебувають на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Тобто, норми постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 грн винагороди за час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), зокрема і закордоном ( та/або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії).

Основним документом, який підтверджує зв`язок отриманого військовослужбовцем Збройних Сил України поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (та пункт 11 розділу XXXIV Порядку № 260).

Так, як зазначав суд, 05 липня 2024 року о 20 год. 30 хв., під час ведення бойових дій в районі н.п. Вовчанські Хутори, Харківської області, внаслідок мінометного та артилерійського обстрілу противника, матрос ОСОБА_1 отримав поранення та був евакуйований до СП медичної роти НОМЕР_2 ОБрМП, що підтверджується довідкою про обставини травми від 24.07.2024 року № 732/1493.

У період з 10.07.2024 року по 01.08.2024 року ОСОБА_1 , проходив стаціонарне лікування у НВМКЦ «ГВКГ», що підтверджується Виписним Епікризом від 01.08.2024 року.

30.07.2024 року, відносно ОСОБА_1 , була винесена Довідка військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» № 1567х, якою надано відпустку для лікування після поранення на 30 календарних діб.

05.09.2024 року, відносно ОСОБА_1 , Військовою частиною НОМЕР_3 була видана Довідка військово-лікарської комісії № 5351, якою надано відпустку для лікування після поранення на 30 календарних діб.

07.10.2024 року, відносно ОСОБА_1 , Військово-медичним клінічним центром Південного регіону була видана Довідка Гарнізонної військово-лікарської комісії №4290/в, якою було надано відпустку для реабілітаційного лікування після поранення на 30 календарних діб.

ОСОБА_1 у період з 10.10.2024 року по 31.10.2024 року, стаціонарно проходив лікування у КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів» Одеської обласної ради, що підтверджується Перевідним та виписним Епікризом із медичної карти стаціонарного і хворого №1178.

ОСОБА_1 , було отримано Направлення № 3/2712, після чого 10 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , пройшов ВЛК у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону клініки амбулаторної поліклінічної допомоги, та згідно Довідки ГВЛК № 3320 ОСОБА_1 , було визначено потребу у стаціонарному дообстеженні з подальшим переоглядом у в/ч НОМЕР_3 .

Згідно Довідки ВЛК № 54, виданою в/ч НОМЕР_3 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 , було надано відпустку для лікування після поранення на 60 календарних діб.

Згідно Довідки ВЛК № 52, виданою в/ч НОМЕР_3 18 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , було визначено потребу у тривалому лікуванні протягом 90 календарних днів, тобто до 18.03.2025.

З урахуванням викладеного вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, з урахуванням доставляння пораненого до медичного закладу, у зв`язку із таким пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), зокрема, у наступні періоди: з 05 липня 2024 року по 01.08.2024 року та з 10.10.2024 року по 31.10.2024 року, а також перебував у відпустці у спірний період для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття належне урядування.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Зважаючи на те, що позивачем доведено проходження ним стаціонарного лікування та перебування його відпустці для лікування, однак відповідне грошове забезпечення згідно постанови №168 відповідачем виплачено не було, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими підлягають задоволенню шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати, військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої п. 1-2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини;

-зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову винагороду передбачену п. 1-2 Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої п. 1-2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) додаткову винагороду передбачену п. 1-2 Постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року, за періоди з 05.07.2024 року по 30.08.2024 року, 05.09.2024 року - 05.10.2024 року, 07.10.2024 року - 07.11.2024 року, 10.12.2024 року - 18.03.2025 року, як військовослужбовцю, що проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустках для лікування за висновками військово-лікарських комісій у зв?язку із отриманим пораненням/травмою тяжкого ступеню яка за причинно-наслідковим зв?язком є такою що пов?язана із захистом Батьківщини, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра